Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 170 из 193)

Якщо договірний обов'язок з відшкодування шкоди, покликаний зміцнювати відносини з договору, то аналогічний обов'язок недого­вірний, спрямований на скасування випадків завдання шкоди.

Відповідно до ст. 541 ЦК солідарний обов'язок може бути вста­новлений договором, однак, недоговірний солідарний обов'язок з відшкодування шкоди встановлюється тільки законом.

Відшкодування шкоди, завданої порушенням договору, регулю­ється на засадах диспозитивності, в той час, коли відшкодування шкоди в рамках недоговірних зобов'язань регулюється імператив­ними нормами.

Регулювання відшкодування шкоди, завданої порушенням догово­ру, здійснюється на засадах приватно-правових. Навпаки, недого­вірні зобов'язання з відшкодування шкоди регулюються на засадах публічного права.


В недоговірних зобов'язаннях обов'язок з відшкодування шкоди без її наявності виникнути не може. У забезпеченому неустойкою до­говорі обов'язок сплатити кредиторові певну грошову суму в разі по­рушення договору може виникнути навіть, якщо таке порушення шкоди не завдало.

§ 2. Підстави та умови виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди

Поняття підстав виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди. Питання про виникнення зобов'язання з відшкодування шко­ди в цивілістичній літературі вирішується по-різному. Протягом три­валого часу домінуючою була точка зору, відповідно до якої виник­нення зобов'язання з відшкодування шкоди розглядалося через призму підстав цивільно-правової відповідальності, серед яких ос­новним визнавався певний «склад цивільного правопорушення»1. На думку Г. К. Матвеева, наявність складу цивільного (і будь-якого ін­шого) правопорушення - загальна і, як правило, єдина підстава цивільно-правової (і будь-якої іншої) відповідальності. Інакше кажу­чи, - зазначав він, - склад правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідношення між правопорушником та потер­пілим і створює певні претензії потерпілого і обов'язки правопоруш­ника зі заглажування шкоди, завданої протиправною дією2.

Під «складом правопорушення» як підставою виникнення зобов'я­зання з відшкодування шкоди одними авторами визнавалася сукуп­ність певних ознак правопорушення, якими воно характеризується як достатня підстава відповідальності3, іншими - сукупність загальних типових умов, наявність яких необхідна для виникнення обов'язку з відшкодування шкоди, завданої у разі будь-якого цивільного право­порушення4.

Заперечуючи проти концепції складу цивільного правопорушення, небезпідставно вбачаючи в ній схожість з кримінально-правовим виз­наченням ознак злочину, російський вчений В. В. Вітрянський об­ґрунтовує думку, що підставою цивільно-правової відповідальності є порушення суб'єктивних цивільних прав, оскільки цивільно-право­ва відповідальність є відповідальністю правопорушника перед потер­пілим5. Думка цього вченого заслуговує на увагу, хоча вона і не роз-

1 Див., напр.: Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве.-К., 1951.-С. 7;
Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М., 1958. -
С. 57.

2 Матвеев Г. К. Основания гражданско-правовой ответственности. - М., 1970. -
С. 5.

3 Матвеев Г. К. Вказ. праця. - С. 13-15. г

4 Алексеев С. С. Гражданская ответственность за невыполнение плана железнодо­
рожной перевозки. — М., 1959. - С. 49.

5 Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. - М.,
1997.-С. 569-570.


488


Розділ XVI


НЕДОГОВІРШ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ


489



криває зміст поняття «порушення суб'єктивних цивільних прав». Крім того, наведена точка зору стосовно підстав виникнення зобов'я­зання з відшкодування шкоди носить досить віддалений від розгляду­ваного питання характер. Аналогічними недоліками страждає і точка зору, відповідно до якої підставою виникнення зобов'язання з від­шкодування шкоди визнається правопорушення, тобто протиправна і винувата поведінка заподіювача шкоди1, внаслідок якої порушують­ся особисті немайнові та майнові права потерпілого.

При визначенні підстав виникнення недоговірного зобов'язання з відшкодування шкоди слід виходити з наступного.

Відповідно до загальної норми ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання, у тому числі і недоговірні з відшкодування завданої шкоди, виникають з під­став, встановлених ст. 11 ЦК, із змісту якої випливає, що кожна із пе­редбачених нею підстав має назву юридичного факту. Виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди грунтується, зрозуміло, на фак­тах завдання цієї шкоди. Оскільки завдана шкода може мати майно­вий характер чи бути тільки моральною, то згідно з п. З ч. 2 ст. 11 ЦК припускається два різновиди підстав виникнення зобов'язань з від­шкодування шкоди: а) завдання майнової (матеріальної) шкоди; б) за­вдання моральної шкоди іншій особі. Таким чином, підставами ви­никнення зобов'язання з відшкодування шкоди визнаються фак­ти завдання шкоди майну фізичної або юридичної особи чи зав­дання моральної шкоди.

Від підстав слід відрізняти умови відшкодування шкоди. На від­міну від підстав, як фактів, передбачених законом і породжуючих відповідне цивільно-правове явище (зобов'язання з відшкодування завданої шкоди), умовами визнаються ознаки, якими ці підстави характеризуються і які випливають із закону. Тому не випадково дослідники їх визначають як нормативні вимоги, яким у кожному конкретному випадку повинна відповідати підстава (юридичний факт) і за відсутності яких не можуть виникати відповідні право­відносини, оскільки цей факт не набуває значення юридичного2.

Як вже зазначалося, в зобов'язаннях з відшкодування шкоди їх по­роджуючим фактом є протиправна поведінка (дія, бездіяльність) - за­вдання майнової (матеріальної) або завдання моральної шкоди іншій особі. У деяких випадках обов'язок відшкодувати завдану шкоду ви­никає за наявності вини в поведінці заподіювача шкоди. У інших -для визначення обов'язку з відшкодування шкоди слід враховувати правила спеціального закону. Інколи обов'язок з відшкодування шко­ди може виникати незалежно від вини і навіть без вини заподіювача шкоди. З урахуванням цього умови виникнення зобов'язання з від­шкодування шкоди поділяються на дві групи: загальні і спеціальні.

1 Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украины: Учеб. - Харь­
ков, 2004. - С. 809.

2 Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в совет­
ском гражданском праве: Учеб. пособ. - Л., 1983. - С. 56.


До загальних умов виникнення зобов'язань з відшкодування шко­ди належать: а) шкода; б) протиправність поведінки заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведін­кою правопорушника і її результатом - шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

Зазначені умови визнаються загальними тому, що їх наявність не­обхідна в усіх випадках завдання шкоди для позитивного вирішення гопання щодо її відшкодування, за винятком тих, стосовно яких за­кон встановлює спеціальні вимоги, розширюючи чи обмежуючи пе­релік зазначених умов (наприклад, у разі завдання ядерної шкоди за­кон встановлює межі відшкодування завданої шкоди незалежно від вини оператора ядерної установки).

Шкода як загальна умова виникнення зобов'язання з її від­шкодування визнається такою за тієї причини, що у разі її відсутно­сті питання про її відшкодування не виникне. Мабуть тому деякими авторами шкода визнається як підстава деліктної відповідальності; мовляв, якщо вочевидь наявність шкоди, то некоректно вести мову, що вона (шкода) є умовою відповідальності за неї1.

Тлумачення шкоди як підстави виникнення зобов'язання з її від­шкодування уявляється уразливим, оскільки воно призводить до ото­тожнення шкоди як результата протиправної поведінки правопоруш­ника з самою його поведінкою - завданням шкоди. Завдання шкоди як юридичний факт, породжуючий право потерпілого вимагати її відшкодування, і обов'язок правопорушника це відшкодування здійснити, безумовно, пов'язані між собою, але вони не тотожні..