3 Шиминова М. Я. Гражданско-правовые гарантии охраны здоровья и имущества
граждан // Сов. гос. и право. -1982. — № 12. - С. 6.
4 Майданик Л. А., Сергеева Н. Ю. Материальная ответственность за повреждение
здоровья. - М., 1968. - С. 48.
_: 5МасловВ. Ф. Обязательства из причинения вреда. — Харьков, 1961.-С.24.
520
РоздІлХУІ
НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
521
Класифікація (види) джерел підвищеної небезпеки - питання
актуальне. Законодавче визначення поняття джерела підвищеної не
безпеки обумовлює необхідність внесення деяких уточнень в існую
чу раніше класифікацію цих джерел. 1
В умовах, коли у визначенні поняття джерела підвищеної небезпеки домінувала «теорія предмета», вирішення цього питання здійснювалося шляхом визначення певнюизнак, за якими відповідні предмети об'єднувалися у певні групи. Йдучи саме таким шляхом, російський дослідник О. О. Красавчиков провів найбільш ґрунтовну і повну класифікацію джерел підвищеної небезпеки. Як прибічник «теорії предмета», він розподіляв джерела підвищеної небезпеки на такі різновиди: а) фізичні; б) фізико-хімічні; в) хімічні; г) біологічні.
Фізичні джерела підвищеної небезпеки поділялися на підгрупи: а) механічні (автомобілі, рухомі склади залізниць, річкові та морські судна, виробнично-механічне обладнання промислових підприємств, будови тощо); б) електричні (обладнання та інші агрегати енергосистеми, що перебувають під високою напругою, більшою, ніж 380 В); в) теплові (обладнання гарячих металургійних цехів, парові установки, що перебувають під тиском, тощо). Тобто йдеться про джерела підвищеної небезпеки, з боку яких можливий механічний, тепловий, електричний або інший фізичний вплив.
До фізико-хімічних були віднесені радіоактивні об'єкти, наприклад, атомні станції.
Хімічні джерела підвищеної небезпеки складалися із таких підгруп: а) отруйних (пари йоду, аміак, сірководень тощо); б) вибухонебезпечні (тротил, бензин, природний газ тощо); вогненебезпечні (бензин, бензол, газ, денатурат, ефір тощо).
До біологічних джерел підвищеної небезпеки віднесені такі їх підгрупи: а) зоологічні (дикі тварини, які перебувають у володінні людини); б) мікробіологічні (штамми шкідливих мікроорганізмів, деякі види бактерій тощо)1.
Проведена О. О. Красавчиковим класифікація джерел підвищеної небезпеки не втратила свого значення і тепер. Діяльність, яка відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК визнається джерелом підвищеної небезпеки, небезпредметна (небезоб'єктна). Самі ж об'єкти досить різноманітні. Деякі із них належать до категорії фізичних (транспортні засоби, механізми тощо), інші - до хімічних (наприклад, радіоактивні, вибухо- і вогненебезпечні речовини), а деякі - до зоологічних (дикі звірі, служ-
1Красавчиков О. А. Вказ. праця.-С. 34-66.. „бові собаки тощо). Залежно від цього і діяльність, пов'язуючись з ними, стає досить диференційованою. За своїми напрямами вона диференціюється на: а) використання; б) зберігання; э) утримання відповідних об'єктів. Залежно від характеру останніх зазначені напрями діяльності можуть бути як у сукупності, так і окремо один від одного. Візьмемо для прикладу діяльність, пов'язану з використанням транспортного засобу. У даному разі, окрім використання автомобіля, діяльність може бути пов'язана також із його зберіганням та утриманням. Що стосується об'єктів, віднесених до категорії хімічних, то пов'язана з ними діяльність полягає у їх використанні та зберіганні. І це зрозуміло, адже ніякому утриманню не піддається, наприклад, вибухонебезпечність пороху чи радіаційне випромінювання радіоактивних речовин. їх використання та зберігання вимагає дотримання спеціальних правил і вимог щодо відповідних запобіжних заходів.
Щодо таких об'єктів, як дикі звірі, службові собаки та собаки бійцівських порід, слід відмітити, що підвищену небезпеку створює діяльність, пов'язана тільки з їх утриманням. Йдеться про діяльність, пов'язану з доглядом за тваринами даної категорії, створенням для них відповідних умов існування, запобіганням їх бездоглядності. Наприклад, юридична особа «Зоологічний парк», утримуючи диких звірів, забезпечує їх відповідним раціоном, запобігає їх мимовільному виходу за межі вольєрів тощо.
Таким чином, серед різновидів джерел підвищеної небезпеки вбачаються наступні:
а) діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або ут
риманням об'єктів фізичних (транспортних засобів, механізмів, об
ладнання тощо);
б) діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням об'єктів
фізично-хімічних (радіоактивних, хімічних, вибухо- та вогненебез
печних і інших речовин);
в) діяльність, пов'язана з утриманням об'єктів зоологічної гру
пи (диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо).
Особами, зобов'язаними відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, визнаються ті, які здійснюють діяльність, що створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для визнання особи відповідальною за шкоду, необхідна наявність двох основних ознак, одна із яких в цивілістичній літературі відома
17 «Цивільне право України», т. 2
S22
Розділ XVI
НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ
523