Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 187 из 193)

ТЄРСума грошової компенсації ядерної шкоди не повинна перевищу­вати розміру фактично завданої шкоди. Водночас ця сума не може бути більшою навіть тоді, коли розмір завданої шкоди п перевищує. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян береться до уваги той, що встановлений на момент винесення судового рішення або на мо­мент укладення договору про відшкодування ядерної шкоди. Можли-Гсудові витрати, понесені потерпілим у зв'язку з розглядом справи про стягнення ядерної шкоди, до неї не відносяться, а тому вони під­лягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до будь-якої су-мїїїкодування ядерної шкоди, встановленої судом. Можливі и ін­ші обмеження розміру відшкодування ядерної шкоди.

Так зокрема, відповідно до ст. 318 Кодексу торговельного море­плавства України відповідальність оператора ядерного судна за ядер­ну шкоду, заподіяну внаслідок одного ядерного інциденту з даним судном обмежується сумою 99,75 мільйона розрахункових одиниць, включаючи судові витрати. Якщо внаслідок ядерного інциденту заяв-ляГвимоги про вщшкодування шкоди, заподіяної як особі, так і шину! то із суми, що дорівнюеться 99,75 мільйона розрахункових одиниць, 69,825 мільйона складає межу виконання вимог щодо від-шГдуїання шкот, завданої особі, а сума в розмірі 29,925 мшьиона-межа відшкодування шкоди, завданої майну. Слід відмітити, що у ра­зі недостатності суми, призначеної для відшкодування шкоди, завда­ної особі, несплачений лишок таких вимог підлягає пропорційній сплаті із суми, призначеної для відшкодування шкоди завданої м-ну Суми/призначені для оплати вимог, розподіляються між позива чами пропорційно доведеним розмірам їх вимог.


834


РоздЬіХУІ


ИЕДОГОВІРН1 ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ


535



У кожному випадку відповідальність оператора за шкоду, завдану
внаслідок одного ядерного інциденту, не може перевищувати вста­
новлених меж безвідносно до того, скільки позовів проти нього буде
вчинено. ,. F:

§ 10. Відшкодування шкоди, '

завданої фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю

Зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої фізичній особі ушкодженням її здоров'я або внаслідок її смерті, характеризуються кількома особливостями. По-перше, йдеться про шкоду, яка завдана найціннішим особистим немайновим благам, належним людині, які, поряд з іншими, в Україні визнані найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції) та охорона яких складає першочергове завдання і визначає призначення усієї правової системи демократичної, соціаль­ної, правової держави, якою, за визначенням Основного Закону, Україна себе визнає. По-друге, у зв'язку з тим, що у даному разі шко­да завдається благам людини, що є найціннішими і які грошозій оцін­ці не підлягають, то і втрати, яких зазнає у даному разі людина, не мають майнового виміру, і вони не можуть бути компенсованими ніякими грошовими коштами. По-третє, така шкода не підлягає нату­ральному відшкодуванню, як не підлягає вона і пов ому відшкоду­ванню, оскільки це за природою неможли о. По-четверте, за правила­ми, встановленими для недоговірних зобов'язань з відшкодування шкоди, підлягає відшкодуванню завдана у даному разі шкода безвід­носно до того, чи мало місце ушкодження здоров'я або настала смерть фізичної особи в умовах договірних відносин, чи внаслідок недоліків товарів робіт або наданих послуг, чи діяльності, що є дже­релом підвищеної небезпеки, чи в інших випадках, де здійснює свою діяльність людина.

Враховуючи наведені обставини, чинне цивільне законодавство виходить тільки з можливого розміру обов'язку з відшкодування шкоди, завданої ушкодженням чи смертю фізичної особи. Розмір відшкодування у даному разі визначається розміром втрат, що мають майновий характер, а також ступенем тих душевних страждань і фізичним болем, яких фізична особа чи члени її сім'ї та близькі роди­чі зазнали внаслідок понесених втрат. Тому і вирішення питання що­до відшкодування такої шкоди здійснюється за загальними правила­ми, за винятком тих, що стосуються окремих ситуацій (наприклад, відшкодування шкоди незалежно від вини), спеціально передбачених в законі.

Відшкодування завданої внаслідок ушкодження здоров'я фізичної особи шкоди полягає в наступному: а) у відшкодуванні заробітку (до­ходу), втраченого потерпшим внаслідок втрати чи зменшення про­фесійної або загальної працездатності; б) у відшкодуванні додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санатор-


но-курортного лікування, придбання ліків, протезування, сторонньо­го догляду тощо; в) у відшкодуванні моральної шкоди.

Внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я фізичної осо­би у більшості випадків втрачається можливість здійснення нею тієї діяльності, якою вона займалась раніше, у тому числі виконувати ро­боту, за яку вона отримувала відповідний заробіток або інший дохід. Тому фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, повинна відшкодувати отримуваний раніше, але втрачений завданою шкодою заробіток по­терпілого.

В зобов'язанні з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або ін­шим ушкодженням здоров'я, принципово важливим є питання, яке стосується визначення розміру втраченого потерпілим заробітку (до­ходу). При вирішенні цього питання врахуванню підлягають: а) се­редньомісячний заробіток потерпілого; б) ступінь втрати професій­ної або загальної працездатності.

Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншо­го ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкоду­ванню, визначається у відсотках від середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва, або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної пра­цездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпшого за дванадцять або за три останні календарні місяці робо­ти, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньо­місячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, то розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється, виходячи з п'ятикратного розміру мінімаль­ної заробітної плати.

Слід відмітити, що законодавцем проводиться ідея надання потер­пілому переваги у виборі найкращого для нього співвідношення часу, за який обчислюється його заробіток (дохід). Для потерпілого це не байдуже. Скажімо, у разі професійного захворювання, що виникло у потерпілого через деякий час після завдання шкоди його здоров'ю, для визначення розміру відшкодування може мати істотне значення заробіток, отримуваний потерпілим саме в останні три календарні місяці перед припиненням роботи, хоч би за тієї причини, що, напри­клад, протягом перших шести із дванадцяти календарних місяців за­робіток потерпілого був нижчим.

До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи, а також за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у су­мах, нарахованих до вирахування податку. До цього заробітку не включаються тільки одноразові виплати, компенсація за невикорис-