Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 26 из 193)

Таким чином, посилання ст. 6П ЦК на відшкодування моральної шкоди як на правовий наслідок порушення зобов'язання слід розу­міти так, що названа шкода виступає у даному випадку негативним наслідком порушення не зобов'язання (якого ще не існує), а абсолют­ного правовідношення. Відповідно, у такому разі факт завподіяння моральної шкоди стає самостійною підставою виникнення нового зо­бов'язання.

Особливості субсидійрної відповідальності у аспекті правових наслідків порушення зобов'язання полягають у тому, що правове ста­новище боржників (а на стороні останнього має місце множинність1) є неоднаковим, внаслідок існування основного та додаткового (суб-сидізрного) боржника. У момент виникнення, Існування та належно­го виконання такого зобов'язання субсидіарний обов'язок додатко­вого боржника знаходиться нібито у «замороженому» стані. Відпо­відно, при нормальному розвитку відносин субсидіарне зобов'язання не відрізняється від звичайного, в якому боржником виступає одна особа. Саме порушення зобов'язання з боку основного боржника стає юридичним фактом, що активізує обов'язок додаткового боржника. Відповідно до ст. 619 ЦК субсидіарний боржник несе додаткову від­повідальність за порушення зобов'язання основним боржником, а не зобов'язується виконати обов'язок останнього у натурі. Отже, у та­ких випадках правильніше було б вести мову не про субсидіарне зо­бов'язання, а про субсидіарну відповідальність (ст. 619 ЦК).

Субсидіарна відповідальність є додатковою до відповідальності

1 Вида зобов'язань з ішожиншспо осіб детально розглядаються у гладі 31 .цього

рОЗДІлу. .............. -.._, .........і..-."......................... ,.


79

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

основного боржника, тим самим вона забезпечує задоволення вимог кредитора у разі порушення зобов'язання. Існування поряд з відпо­відальністю боржника додаткової (субсидіарної) відповідальності ін­шої особи може встановлюватися договором або законом. Зокрема, договором може передбачатися субсидіарна відповідальність пору­чителя за договором поруки (ч. 1 ст. 554 ЦК), майнового поручителя за договором застави (ст. 583 ЦК) тощо. Закон встановлює додаткову (субсидіарну) відповідальність учасників повного товариства (ч. І ст. 119 ЦК) та повних учасників командитного товариства (ч. ї ст. 133 ЦК) за зобов'язаннями останніх; членів виробничого коопера- тиву за його зобов'язаннями (ч. 2 ст. 163 ЦК); управителя за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління майном (ч. 2 ст. 1043 ЦК); батьків та інших законних представників неповноліт­ньої особи за шкоду, завдану Останньою (ст. 1179 ЦК). При цьому субсидіарна відповідальність у певних випадках покладається на осо­бу при наявності її вини (наприклад, на підставі ст. 1179 ЦК), а у Інших - незалежно від вини (наприклад, на підставі ст. 554 ЦК).

Субсидіарна відповідальність обумовлюється особливим характе­ром відносин між основним і субсидіарним боржниками та черговії По виконання ними обов'язків перед кредитором. Відповідальність на субсидіарного боржника покладається за наявності відмови основ­ного боржника задовольнити вимогу кредитора або коли кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. При цьому субсидіарна відповідальність не виникає, якщо вимога кредитора може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної ви­моги (ст. 601 ЦК) до основного боржника.

Як правило, субсидіарний боржник, який задовольнив вимогу кре­дитора, має право на зворотну вимогу (регрес) до основного боржни­ка. Право регресу не виникає у батьків (усиновлювачІв), піклувальни­ків неповнолітньої особи, а також у закладів, що зобов'язані' здійснювати нагляд за нею (ч. 4 ст. П91 ЦК).

Субсидіарна відповідальність, встановлена законом, як правило настає у разі недостатності майна у основного боржника для задово­лення вимог кредитора. Вказана відповідальність, яка випливає з до­говірних зобов'язань, не пов'язана з неплатоспроможністю основно­го боржника, а виникає на підставі добровільно взятого на себе обов'язку.

Субсидіарна відповідальність може застосовуватися у сфері де­ліктних зобов'язань, договірних відносин тощо.

Субсидіарний боржник несе відповідальність за тими ж правила­ми, що й основний боржник. У зв'язку з цим він може висувати проти вимог кредитора ті ж заперечення, що й основний боржник (винят-ком є заперечення своєї вини за порушення зобов'язання у випадках, коли вона не є необхідною умовою субсидіарної відповідальності).


80


Розділ УП


ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


81



Відповідальність боржника за дії інших осіб. При порушенні зо­бов'язання третіми особами, на яких виконання було покладено від­повідно до ст. 528 ЦК (без заміни боржника у зобов'язанні), відпо­відальність за загальним правилом покладається не на третю особу, а на боржника (ст. 618 ЦК). Це обумовлено відносним характером зо­бов'язальних правовідносин, який проявляється, зокрема, у визначе­ності його сторін. У зв'язку з тим, що саме кредитор і боржник пере­бувають у зобов'язальних відносинах, при невиконанні або неналеж­ному виконанні зобов'язання саме боржник є відповідальною особою перед кредитором. Якщо ж третя особа зобов'язується перед боржни­ком виконати зобов'язання останнього перед кредитором, то вона не­се відповідальність за невиконання перед боржником. У кредитора відсутнє право вимоги до третьої особи. Договором або законом мо­же бути встановлено відповідальність перед кредитором третьої осо­би (безпосереднього виконавця). Наприклад, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушен­ням правил розрахункових операцій виконуючим банком відпо­відальність може бути покладена судом на останній (ч, 2 ст. 1092 ЦК). Аналогічна норма міститься у ст. 1097 ЦК щодо порушення ви­конуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива.

§ 5. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

Грошові зобов'язання можуть передбачати передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

До грошових зобов'язань з передачі грошей як предмета договору належать: зобов'язання з дарування, пожертви грошей (статті 717,718 ЦК), сплати рентних платежів у грошовій формі (статті 731,737 ЦК), повернення грошей за договором позики (ст. 1046 ЦК), кредитні зо­бов'язання (ст. 1054 ЦК), зобов'язання з банківського вкладу (ст. 1058 ЦК), банківського рахунка (ст. 1066 ЦК), факторингу (ст. 1077 ЦК), зобов'язання зі сплати страхових платежів та здійснення страхових виплат (ст. 979 ЦК).

До грошових зобов'язань з передачі грошей як ціни договору нале­жать зобов'язання зі сплати вартості предмета договору (речей, іншо­го майна, майнових прав) за договорами купівлі-продажу (ст. 655 ЦК), поставки (ст. 712 ЦК), контрактації сільськогосподарської про­дукції (ст. 713 ЦК), постачання енергетинними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу (ст. 714 ЦК), договору міни з доплатою (ст. 715 ЦК), сплати разових періодичних платежів за договорами на­йму (статті 759,762 ЦК), прокату (ст, 787 ЦК), вартості робіт (послуг) за договорами підряду (ст. 837 ЦК), надання послуг (ст. 901 ЦК), пе-


ревезення (ст. 908 ЦК), зберігання (ст. 936 ЦК), доручення (ст. 1000 ЦК), комісії (ст. 1011 ЦК), управління майном (ст. 1029 ЦК) тощо.

Особливості цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань обумовлені їх специфічними озна­ками, до яких належать наступні:

1) цей вид зобов'язань включає в себе обов'язок сплатити гроші та
має на меті погашення грошового боргу;

2) таке зобов'язання є підставою виникнення як права власності
щодо готівки, так і зобов'язального права при безготівкових розра­
хунках;

3) встановлюються спеціальні правила про відповідальність за по­
рушення грошових зобов'язань у вигляді нарахування процентів річ­
них як плати за безпідставне користування чужими грошовими кош­
тами;

4) спеціальний порядок ррзподілу ризиків;

5) предметом виконання є грошові знаки у визначеній сумі чи у су­
мі, що може бути визначена;

6) специфічним є вплив прострочення на зміст грошового зобов'я­
зання, оскільки останнє у разі прострочення все одно залишається
грошовим, на відміну від інших видів зобов'язань, які в результаті їх
порушення (у тому числі й прострочення) можуть бути трансформо­
вані у грошове зобов'язання.

Статтею 625 ЦК передбачений спеціальний вид відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання: на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму бор­гу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три про­центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.