Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 58 из 193)

Договір ренти підлягає обов'язковому нотаріальному посвідчен­ню, а якщо під виплату ренти передається нерухоме майно, то ще й державній реєстрації (ст. 732 ЦК).

У разі відчуження нерухомого майна Іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти (ч. 2 ст. 735 ЦК). Тобто для прав одержува­ча ренти притаманна ознака слідування їх за тим нерухомим майном, яке вони обтяжують. Тому в разі відчуження нерухомого майна плат­ником ренти його обов'язки за цим договором переходять на набува­ча майна, хоча б останній і не знав про обтяження майна. У разі на­буття такого майна покупець, якого продавець не сповістив про обтяження майна рентою, може скористатися правами, передбачени­ми ст. 659 ЦК, але не може відмовитися від виплати ренти, посилаю­чись на те, що він не знав про обтяження майна. Саме для того, щоб попередити набувача, закон вимагає державної реєстрації договору ренти нерухомого майна, яке є найчастіше предметом останнього.

Обтяження рухомого майна законом не передбачено. І тому при його відчуженні за договором ренти одержувач ке має права вимагати виплати ренти від нового власника; і перед ним, як і раніше, несе обо­в'язки первинний набувач майна. Наприклад, якщо переданий за дого­вором ренти автомобіль буде подарований платником ренти синові, то обов'язки з виплати рентних платежів перед її одержувачем нести­ме платник за договором ренти, а не син як власник автомобіля. Від-


170


Розділ DC


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ


171



повідно до ч.2 ст. 735 ЦК платник ренти має право відчужувати май­но, передане йому під виплату ренти, лише за згодою її одержувача.

Закон передбачає й забезпечення виплати ренти у тих випадках, коли під виплату останньої передається земельна ділянка або інше нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 735 ЦК воно автоматично стає предметом застави. Тому в разі порушення платником ренти зобов'я­зань її одержувач як іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна переважно перед іншими креди­торами платника ренти. Що ж стосується використання сторонами ін­ших видів забезпечення зобов'язань, то будь-який з них або декілька одночасно можуть бути передбачені за договором ренти за згодою сторін при відчуженні рухомого майна, або застосовуватися поряд з іпотекою при переданні нерухомого майна. Виплата ренти може за­безпечуватися шляхом встановлення обов'язку платника ренти за­страхувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти (ч. З ст. 735 ЦК). Якщо умову про забезпечення включено до договору, але вона не виконана платником безстрокової ренти, одер­жувач має право вимагати розірвання договору ренти відповідно до ч.і ст. 740 ЦК.

Як особливу гарантію прав одержувача ренти законом передбаче­но виплату процентів у зв'язку з простроченням виплати ренти плат­ником. Розмір процентів визначається сторонами у договорі, а при відсутності його позначення - у розмірі 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК. Обов'язок з їх виплати має міс­це в усіх випадках прострочення виплати ренти, у тому числі також, коли прострочення виникло не з вини платника ренти.

§ 2 Види договорів ренти

ЦК розрізняє наступні різновиди рентного договору: договір рен­ти, укладений на невизначений строк - договір безстрокової ренти; та договір ренти, укладений на визначений строк - договір ренти на певний строк (ч. 2 ст. 731 ЦК)1.

Віднесення договору ренти до того чи іншого виду має принципо­ве значення. Закон передбачає особливі права для платника та одер­жувача безстрокової ренти щодо можливості розірвання договору на вимогу однієї із сторін; можливості припинення зобов'язань щодо виплати ренти або зміни її умов у разі випадкового знищення чи ви­падкового пошкодження майна, переданого під виплату безстрокової ренти; особливості розрахунків між сторонами у разі розірвання до­говору, які призводять до його припинення.

До договору ренти, укладеного на певний строк, названі вище осо­бливості не мають відношення. До його регулювання необхідно за-

1 Різновидом рентного договору, безперечно, є договір довічного утримання (дог­ляду), передбачений главою 57 ЦК. Він діє протягом життя одержувача ренти, тобто є договором довічної ренти.

стосовувати загальні положення про договори з оплатної передачі майна.

Сутність безстрокової ренти полягає у необмеженості зобов'я­зань з її виплати будь-яким строком. Такі відносини можуть існувати довго. Майно, передане під виплату ренти, може бути давно знищено (спожите), можуть бути забуті особи, між котрими первинно виникло дане зобов'язання, але саме зобов'язання з виплати ренти зберігати­меться. Право на отримання безстрокової ренти переходить до спад­коємців, а якщо одержувачем ренти є юридична особа - до правонас­тупників. Це право припиняється у зв'язку з відсутністю спадкоємців та у разі ліквідації юридичної особи-одержувача. Так само перехо­дять до правонаступників обов'язки платників безстрокової ренти.

Договір безстрокової ренти належить до так званих алеаторних (ризикових) договорів. Внаслідок укладення цього договору вини­кає ризик для кожної із сторін, який полягає у тому, що розмір рент­них платежів може виявитися більшим або, навпаки, меншим за вар­тість відчуженого під виплату ренти майна. Вважається, що сторони усвідомлюють такі обставини і з ними погоджуються. Тому самій су­ті договору безстрокової ренти суперечило б внесення до нього умо­ви про те, що загальний розмір рентних платежів, які підлягають ви­платі одержувачу, обмежується вартістю переданого майна1.

Договір ренти може бути укладений на будь-який конкретний строк за згодою сторін. У разі випадкового знищення або випадково­го пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник не звільняється від обов'язку виплачувати ЇЇ до закін­чення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором (ст. 743 ЦК). До цього виду ренти не можна застосовувати положення статей 739-742 ЦК, розрахованих лише на договір безстрокової рен­ти. Договір ренти, укладений на певний строк, регулюється загаль­ними правилами, передбаченими для розірвання або припинення зо­бов'язань, що виникають з договорів з оплатної передачі майна у власність.

Поряд з цим закон важливе значення приділяє тому, на яких заса­дах - за плату чи безоплатно - передано платникові ренти те майно, замість якого колишньому власнику надається той чи Інший вид рен­ти. У першому випадку передане майно виступає повним, а у друго­му - відповідно частковим еквівалентом виплачуваної ренти2. Від пе-редання майна за плату чи безоплатно залежить можливість засто­сування при його переданні правил про купівлю-продаж чи правил про договір дарування (ст. 734 ЦК). Крім того, залежно від передання майна за плату або безоплатно залежить можливість розірвання та

1 Див.:Гражданское право: Учеб. Часть II / Под ред. А. П. Сергеева , Ю. К. Толсто­
го. -М.: Проспект, 1997.-С. 136.

2 Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: Договоры
о передаче имущества. - Изд. 2-е, стререотип. - М: Статут, 2000. - С. 636.


172


Розділ DC


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ



порядок розрахунків між сторонами у разі розірвання договору без­строкової ренти (ст. 741 ЦК). З огляду на безоплатність чи оплаткість договору, по-різному вирішується питання про ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під вип­лату безстрокової ренти (ст. 742 ЦК).