Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 75 из 193)

Не зважаючи на те, що лізингові платежі, зазвичай, включають су­му, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, ЦК та Закон не пов'язують здійснення лізингоодержувачем лізингових платежів з


218


РтділХ


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У КОРИСТУВАННЯ 219



поступовим придбанням предмета лізингу ним у власність, як це пе­редбачалося раніше чинним Законом «Про лізинг»1. Перехід права власності на предмет лізингу може відбуватися за укладеним лізинго-давцем та лізингоодержувачем договором купівлі-продажу або ін­шим договором, який передбачає перехід права власності. При цьо­му, якщо договором про відчуження не передбачене інше, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни.

З укладанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору про відчуження предмета лізингу лізингове зобов'язання припиня­ється заміною первісного зобов'язання новим - новацією (ч. 2 ст. 604 ЦК).

Наслідки порушення договору лізингу. В разі порушення зобо­в'язань з договору лізингу настають наслідки, встановлені ст. 611 ЦК (сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, зміна умов зобов'язання, припинення зобов'язання внаслідок односторон­ньої відмови чи розірвання договору). Між тим існують і специфічні, притаманні саме лізинговому зобов'язанню, підстави припинення зо­бов'язання внаслідок односторонньої відмови. Так, Закон містить пе­релік наступних підстав:

- лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в
односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго-
давця, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу стано­
вить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено
іншого строку;

- лізингоодержувач мас право вимагати відшкодування збитків, у
тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до
такої відмови;

- лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу, якщо
лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у пов­
ному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Окрім загальних наслідків, встановлених ЦК, у разі порушення зо­бов'язання з договору лізингу настають ще спеціальні наслідки:

- у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить
більше 30 днів, лізингодавець має право вимагати його повернення
від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчо­
го напису нотаріуса.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання обо­в'язку передати річ належної якості, комлектності й інших обов'язків щодо речі - предмета лізингу покладається на її продавця у випадку, коли вибір останнього здійснений самостійно лізингоодержувачем. Лізингоодержувач наділяється правами вимоги до продавця, наче він був сам покупцем речі.

1 Після закінчення строку договору фінансового лізингу предмет лізингу переходив, у власність лізингоодержувача.

У разі, якщо вибір продавця був зроблений лізингодавцем само­стійно, зазначена вище відповідальність покладається на продавця і на лізингодавця солідарно.

Глава 41. ДОГОВІР НАЙМУ (ОРЕНДИ) ЖИТЛА

Договір найму житла є однією з форм реалізації конституційного права людини на житло (ст. 47 Конституції). Це основний договір, що опосередковує його передачу у користування.

Інтеграція житлової сфери у загальну систему ринкових відносин, формування ринку житла та перехід на нові, властиві ринковій еконо­міці засади задоволення житлової потреби, обумовили суттєві зміни у відносинах найму житла. В сучасних умовах договір найму стає засобом задоволення житлової потреби людини як у межах ринкових житлових відносин, так і поза ними - у розподільних житлових відносинах.

Договір найму житла у публічних (державному та комунальному) житлових фондах опосередковує розподільні відносини житлової сфери, врегулювання котрих здійснюється житловим законодав­ством, серед якого основним актом є Житловий кодекс УРСР1 (далі -ЖК). На сьогодні ЖК встановлює порядок забезпечення громадян житлом та користування ним у зазначених житлових фондах.

Відносини з найму житла у будинках державного та комунального житлових фондів мають певні особливості. Так, житло у цих фондах надається лише громадянам України, які визнаються такими, що по­требують поліпшення житлових умов, і котрі перебувають на відпо­відному обліку. Укладається договір найму тільки на підставі рішен­ня компетентного органу про надання житла та виданого громадяни­нові ордера на житлове приміщення. Права, обов'язки та відповідаль­ність сторін чітко регламентовані ЖК і Типовим договором найму житла у будинках державного і комунального житлового фонду2, на підставі яких й укладається договір, тощо3.

В сучасних умовах відносини з найму житла у публічних житло­вих фондах набувають яскраво виражений соціальний відтінок. Від­повідно до Концепції державної житлової політики4 основним напря­мом політики держави в житловій сфері є забезпечення житлом за рахунок держави соціально незахищених громадян України, до яких належать ті, які через своє соціальне становище не можуть самостій-

1 Відомості Верховної Ради УРСР. - 1983. - № 28. - Ст. 547.

2 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. № 939 // Збірник уря­
дових нормативних актів України. - 1998. - № 12. - Ст. 297.

3 Більш доклад, про договір найму житла у публічних житлових фондах див.: Жит­
лове право України: Навч. посіб. /М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. -К.: Юрінком Інтер,
2002. - 480 с; Сліпченко С. О., Мічурін Є. О., Соболев О. В. Житлове право України:
Наук.-практ. посіб. — Харків: Еспада, 2003. — 344 с.

4 Постанова Верховної Ради України від ЗО червня 1995 р. № 254 // Відомості Вер­
ховної Ради України. - 1995. - № 27. - Ст. 200.


220


Розділ X


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У КОРИСТУВАННЯ 221



но вирішити житлову проблему - малозабезпечені, інваліди, ветера­ни Великої Вітчизняної війни, військовослужбовці, особи, що по­страждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тощо. Вказаним категоріям осіб на конституційному рівні гарантовано надання житла державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату (ч. 2 ст. 47 Конституції).

Слід зазначити, що чинний ЖК не відповідає у повній мірі потре­бам сьогодення і не відображає соціальну спрямованість сучасної житлової політики держави. Між тим нині спостерігається оновлення житлового законодавства шляхом прийняття нового Житлового ко­дексу України1.

Договір найму житла у приватному житловому фонді опосередко­вує ринкові відносини житлової сфери. У юридичній літературі він отримав назву «договір комерційного найму житла». За допомогою цього договору одночасно реалізується як житловий інтерес користу­вача (наймача), так і комерційний інтерес власника (наймодавця) що­до отримання ним доходу з наявного у нього житла.

На відміну від найму житла у публічних житлових фондах, укла­дення договору найму в приватному житловому фонді не передбачає додаткові передумови, зокрема, рішення будь-якого органу про на­дання житла або видачу розпорядчого документа (ордера) на житло Учасники (сторони) цього договору є вільними у виборі контрагента та предмета договору, у визначенні таких важливих його умов, як: строк, розмір та порядок внесення плати за користування житлом, розподіл обов'язків щодо ремонту житла, переданого у найм, тощо. Будучи ринковими за своєю природою, відносини з найму житла у приватному житловому фонді формуються за принципом свободи до­говору (статті 6, 627 ЦК).