Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 98 из 193)

Одним з ключових моментів у визначенні місця договору транс­портного експедирування у системі договорів вітчизняного зобов'я­зального права є питання його співвідношення з договором переве­зення. Безсумнівно, існуючий зв'язок між цими договорами та, що більш важливо, сутнісна залежність існування послуг, що надаються під час транспортно-експедиційного обслуговування, від вчинення дій з перевезення вантажу, зумовили існування точки зору на договір транспортного експедирування, як один з різновидів транспортних зобов'язань, що до того ж визнавалися самостійним типом договорів у системі договірного права. З іншого боку, договір транспортного експедирування, поряд з договорами комісії, доручення та зберіган­ня, розглядався як договір з надання послуг4.

Остаточне вирішення цього спору ще попереду, однак слід відзна­чити позицію законодавця, який присвятив регулюванню відносин з надання транспортно-експедиційних послуг окрему главу в ЦК, що

1 Слід зазначити, що названий договір мав та має також інші термінологічні позна­
чення: «договір транспортної експедиції», «договір транспортно-експедиційного
обслуговування» тощо. Однак зважаючи на закріплену в ЦК України легальну терміно­
логію, перевагу необхідно надавати саме їй.

2 Збірник постанов Уряду України. - 1994. -Ss 2. - Ст. 35.

3 1 липня 2004 p. був прийнятий Закон України «Про транспортно-експедиторську
Діяльність // Офіційний вісник України. - 2004. - X» 30. - Ст. 1996.

4 Иоффе О. С. Обязательственное право. - М.: Юрид. лит., 1975. - С. 544. -,


286


Розділ XII


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ЛОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ


287



свідчить про віднесення договору транспортного експедирування до самостійного виду договорів з надання послуг.

Виходячи з вищенаведеного, не має достатніх підстав для визнан­ня договору транспортного експедирування змішаним договором (ч. 2 ст. 628 ЦК), що має своїм практичним наслідком формулювання висновку про те, що під час регулювання відносин з транспортно-екс­педиційного обслуговування у цілому будуть застосовуватися норми гл. 65 ЦК, яка присвячена саме договору транспортного експедиру­вання. У той же час, інші положення ЦК, що потенційно придатні для регламентування окремих елементів цього договірного зобов'язання, також зможуть застосовуватися, проте, не внаслідок визнання дого­вору транспортного експедирування змішаним договором, а на під­ставі аналогії закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за пла­ту і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організува­ти виконання визначених договором послуг, пов'язаних з переве­зенням вантажу.

Договір транспортного експедирування є консенсуальним, двосто­роннім, відплатним.

Зазначений договір є консенсуальним у зв'язку з тим, що момент його укладення пов'язується з моментом досягнення між сторонами згоди щодо видів та обсягу послуг, які буде надавати експедитор та розміру плати за ці послуги. У той же час, твердження щодо визнання договору транспортного експедирування консенсуальним не є за­гальновизнаним, оскільки набула поширення й інша точка зору, згід­но з якою, є можливість конструювання цього договору як у якості консенсуального, так і реального. Незважаючи на це, погодимося з позицією, що договір транспортного експедирування може бути оха­рактеризований як консенсуальний, навіть у тих випадках, коли функції експедитора виконує перевізник, з тих міркувань, що дії з пе-редання та приймання вантажу є нічим іншим як виконанням вже укладеного договору'.

Договір транспортного експедирування належить до двосторонніх договорів, з огляду на ту обставину, що права та обов'язки розподіле­ні між обома сторонами цього зобов'язання. При цьому аналіз поло­жень гл. 65 ЦК дає можливість дійти висновку, що цивільне законо­давство містить мінімально необхідний для існування цього договору перелік прав та обов'язків його сторін, який при укладенні конкрет­ного договору може бути значно розширений.

Договір транспортного експедирування є відплатним договором. Тобто, це договірне зобов'язання передбачає зустрічний характер

1Брагинский М. И., Витрянскип В. В. Договорное право. Книга четвертая: Догово­ры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транс­порта. - М.: Статут, 2003. - С. 647-648.

надання певних майнових благ сторонами одна одній. Експедитор за договором зобов'язаний надати клієнту транспортно-експедиційні послуги, а останній контрагенту — встановлену договором або зако­ном плату за ці послуги.

Дискусійним питанням у з'ясуванні сутності відносин з транспор­тно-експедиційного обслуговування тривалий час залишалося питан­ня стосовно того, від чийого імені укладає експедитор необхідні для надання послуги правочини. При цьому, безперечно, малися на увазі варіанти, коли, по-перше, експедитор, на зразок договору доручення, укладав правочини від імені клієнта, по-друге, правочини, як і в дого­ворі комісії, укладалися експедитором від свого імені, і, нарешті, згідно з третім варіантом, експедитор під час укладення договорів міг діяти як від власного імені, так і від імені клієнта1. На сьогодні мож­ливо стверджувати про легальне вирішення цього спору, оскільки чинне законодавство Україні не містить обмежень у можливих ва­ріантах дій експедитора. Більш того, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК експедитор зобов'язаний укласти договір перевезення від свого імені або від імені клієнта. Тобто, експедитор під час транспортно-експедиційного обслуговування клієнта має передбачену законодав­ством можливість укладати договори як від свого імені, так і від імені замовника послуги - клієнта. Разом з тим, під час укладення конкрет­ного договору транспортного експедирування сторонам необхідно визначити від чийого імені буде вчиняти експедитор необхідні для надання послуги договори або інші правочини.

§ 2. Елементи договору транспортного експедирування

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кре­дитор) та експедитор (боржник). Клієнтом може бути будь-яка особа, оскільки цивільне законодавство не містить певних чітких вимог чи обмежень до особи клієнта (ст. 929 ЦК). Менш визначеною є ситуація стосовно особи експедитора. Чинне законодавство не містить вимог щодо ліцензування транспортно-експедиційної діяльності, хоча не ви­никає сумнівів, що це є підприємницькою діяльністю. При цьому на­дання транспортно-експедиційних послуг, з огляду на значний рівень спеціалізації у багатьох видах підприємницької діяльності, у тому числі й транспортному процесі, у більшості випадків висуває значні вимоги до особи, яка претендує на надання таких послуг іншим осо­бам. Внаслідок чого можливо стверджувати, що експедитором може бути лише юридична особа, яка спеціалізується у транспортно-експе-диційному обслуговуванні та має організаційні, матеріально-технічні та інші передумови для надання транспортно-експедиційних послуг іншим учасникам цивільних відносин.

' Зорожейкин Е. М. Обязательство по транспортно-экспедиционному обслужива­
нию. - М.: Госюриздат, 1957. - С 88-94; Сурженко О. А. Юридическая природа
договора на транспортно-экспедиционное обслуживание //Підприємництво, господар­
ство та право.-2002.-№7.-С. 35-36. .. ІД %: \-.ї і .. АЇУІІЛ--'., 'Г-,.:, ;\-- '

288


Розділ XII


ЗОБОВ -ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ


289



.'

Предметом договору транспортного експедирування є транспорт­но-експедиційні послуги, які надаються експедиторами та складають­ся з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за їх проход­женням і одержанням. Експедитори, зокрема: організовують переве­зення та перевалку вантажів залізничним, морським, річковим, авто­мобільним та повітряним транспортом; забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення зов­нішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по терито­ріях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів; фрахтують на­ціональні та іноземні судна і забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів; надають послуги, пов'язані з при­йманням, накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуван­ням вантажів, передають їх транспортним організаціям для перевезен­ня; провадять своєчасні розрахунки з портами і транспортними організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньотор­говельних вантажів; оформляють документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхують вантажі; ведуть облік над­ходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій; за­безпечують із залученням відповідних1 транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів у портах і на залізнич­них станціях; здійснюють оформлення товарно-транспортної доку­ментації та її розсилання; подають в установленому порядку транс­портним підприємствам заявки на відправлення експортних, транзитних і реекспортних вантажів та наряди на відвантаження ім­портних, транзитних і знятих з експорту вантажів; вирішують з транс­портними організаціями та іншими власниками транспорту питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані, з бра­ком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів; складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі вантажі, організовують фумігацію вантажів, перевезення особистих речей громадян.