- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави;
- розташовані на території України зарубіжні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва.
Об'єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:
- іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);
- інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті;
- дорогоцінні метали – золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.
Операції з валютними цінностями поділяються на два види:
1) поточні валютні операції;
2) операції, пов'язані з рухом капіталу.
До поточних валютних операцій відносяться:
- розрахунки за товари, роботи і послуги,
- за експорт та імпорт,
- перекази;
- погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.
До капітальних валютних операцій відносяться:
- прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний;
- капітал підприємств;
- портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;
- довгострокове кредитування тощо.
Усі операції комерційних банків, у тому числі й валютні
операції, підлягають ліцензуванню з боку Національного комерційних
банку України.
Комерційні банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які є юридичними особами, існують та здійснюють свої операції на території України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних коштів, які встановлює НБУ.
Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам, які необхідні: для здійснення валютних операцій, для обслуговування валютних рахунків клієнтів, для встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками, для проведення кредитних операцій на міжнародних грошових ринках, та мати в штаті кваліфікованих фахівців.
Якщо банки відповідають усім цим вимогам, то в територіальне управління Національного банку України для отримання ліцензії подають такі документи:
- заяву;
- копію нотаріально завіреного статуту;
- перелік операцій з валютними цінностями;
- опис структури та підрозділів банку з переліком технічних засобів;
- довідку про керівників банку, які здійснюють нагляд за валютними операціями, та безпосередніх виконавців і копії їх дипломів;
- баланс установи;
- річний звіт банку;
- письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспондентських відносин.
Комерційний банк, що одержав Генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, називається уповноваженим банком.
На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:
1. Ведення валютних рахунків клієнтів. Зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів та нерезидентів (включаючи транзитні) та списання сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.
2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:
- встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними банками – це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;
- розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національного банку України.
3. Неторговельні операції.
Операції з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у закордонні відрядження).
Купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті. Організація роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах, інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.
4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками.
Операції за міжнародними розрахунками, що пов'язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій Міжнародної торговельної палати.
5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку.
Купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.
6. Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерезидентами України, поділяються на:
- пасивні операції – створення валютних резервів в іноземній валюті (приймання депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, що емітовані резидентами України та номіновані в національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), отримання позик в іноземній валюті від інших уповноважених банків;
- активні операції – використання створених резервів (надання кредитів в іноземній валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів, що номіновані в національній валюті).
7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках.
Депозитні та конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), які здійснюються з комерційними банками чи міжнародними організаціями – нерезидентами України.
8. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку.
Купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами – на зовнішньому ринку.
Вимоги до розкриття інформації про валютні статті балансу регламентує Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку №21 «Наслідки зміни курсів обміну валют», який допомагає банкові визначити політику щодо питань:
- який валютний курс необхідно застосовувати до різних операцій і при перерахунку із однієї валюти в іншу;
- яка правильна база оцінки валютних залишків;
- як необхідно відображати різницю у валютних курсах;
- як необхідно визнавати і відображати в бухгалтерській звітності валютні зобов'язання майбутніх періодів.
МСБО №21 вимагає, щоб на дату складання балансу:
- облік грошових статей здійснювався із застосуванням курсу на дату звіту (поточного курсу);
- облік негрошових статей здійснювався із застосуванням курсу, який існував на дату укладення угоди або на момент визначення вартості;
- різниця у валютних курсах, що виникає при обліку грошових статей, повинна визнаватися як доходи або як витрати того періоду, в якому вони виникли.
Банк для проведення своєї облікової політики повинен визначити організацію, методику проведення обліку іноземної валюти, систему запису і механізм контролю.
Стосовно валютних операцій система організації бухгалтерського обліку повинна:
- вимірювати і контролювати ризики, притаманні даним операціям, і вказувати рекомендовані рівні та межі прийнятного ризику;
- встановити постійну систему внутрішнього контролю;
- своєчасно і точно аналізувати операції та інформацію.
Деякі системи бухгалтерського обліку децентралізовані і мають облікові підрозділи, зокрема, операції з іноземною валютою реєструються у валютному відділі та відділі бухгалтерського обліку.
Однією з особливостей нового Плану рахунків бухгалтерського обліку є мультивалютність, яка полягає в тому, що виникнення вимог (активів) або зобов'язань (пасивів) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи зобов'язання. Водночас банки можуть проводити розрахунки у валютах різних іноземних держав. Але ця особливість притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютність в обліку розповсюджується тільки на рахунки активів, зобов'язань і позабалансові рахунки. Облік на рахунках капіталу, доходів і витрат ведеться тільки в національній валюті.
Як правило, облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків. У синтетичному облік ведеться тільки в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків.
В аналітичному облік операцій на валютних рахунках ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ. При зміні курсу залишки на валютних рахунках переоцінюються.
Різниця між активами і зобов'язаннями у відповідних валютах називається валютною позицією банку. Валютна позиція визначається як за балансовими розрахунками, так і враховуючи суму позабалансових вимог і зобов'язань в іноземній валюті. Якщо сума залишків на рахунках активу і зобов'язань у конкретній валюті збалансована, то валютна позиція банку називається закритою.
Відкрита валютна позиція банку виникає в тому разі, якщо є різниця між залишками коштів в іноземній валюті, що формують активи і зобов'язання. При відкритій валютній позиції банк може як отримати додаткові прибутки, так і зазнати збитків у разі зміни обмінних курсів валют. Коли сума зобов'язань в іноземній валюті перевищує суму валютного активу, така відкрита позиція називається короткою (Пв > Ав) і банк може зазнати збитків при зростанні обмінного курсу. Якщо ж сума активів перевищує суму зобов'язань, то при цій ситуації виникає довга відкрита валютна позиція (Пв < Ав) і збитки можуть бути спричинені банкові при зменшенні обмінного курсу.
На валютну позицію банку впливають такі операції: