• позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;
• позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів;
• матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відносно якої проводиться експертиза.
Психологічна експертиза не повинна проводитись до порушення кримінальної справи, її можна замінити консультацією, а також запросити спеціаліста з метою психологічної підготовки всіх учасників кримінального процесу.
До обов'язків судово-психологічних експертиз відносять експертизу неповнолітніх (які не досягли 16 років) підозрюваних і обвинувачених, експертизу малолітніх свідків, потерпілих від статевих посягань, експертизу для встановлення відставання в інтелектуальному розвитку від норми, сильних душевних хвилювань (афекту, стресу, фрустрації) [3, с.121].
Експерт, на якого покладено виконання експертизи, зобов'язаний:
• з'явитися на виклик органу, який призначає експертизу;
• особисто досліджувати надані йому об'єкти і давати об'єктивний висновок на поставлені перед ним запитання;
• заявити про самовідвід за наявності підстав, передбачених законодавством, які виключають його участь у справі;
• повідомити у письмовій формі орган, що призначив експертизу, про неможливість проведення експертизи із зазначенням причин (ненадання об'єктів для проведення експертизи, ненадання витребуваних додаткових матеріалів або надання матеріалів, що недостатні для вирішення запитань, або запитання, що ставлять перед ним, виходять за межі його компетенції).
Експерт має право:
• ознайомитися з матеріалами справи, медичною документацією, які стосуються експертизи;
• порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;
• з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні запитання особам, яких допитують;
• вказувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи і про які йому не були поставлені питання;
• у разі незгоди з іншими членами експертної комісії - складати окремий висновок експертизи;
• оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, внаслідок чого порушуються права експерта або порядок проведення експертизи за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки.
Експерту забороняється:
• самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
• розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані досудового слідства;
• вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно стосуються експертизи;
• зберігати кримінальні, цивільні та господарські справи, а також речові докази й документи, що є об'єктами експертизи, поза службовим приміщенням.
Висновок судово-психологічної експертизи повинен відповідати кримінально-процесуальному закону по формі, об'єктивно ви-світлювати хід та результати дослідження, бути чітким і визначеним. У ньому не може бути вказано те, чого у дійсності не було.
Розглянемо деякі типові випадки, коли призначається судово- психологічна експертиз.
Судово-психологічна експертиза емоційних станів. Цей вид експертизи призначається працівником слідчих або судових органів у тих випадках, коли виникає питання про можливість кваліфікувати дії підсудного як скоєні в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), і цей стан передбачений законодавством як пом'якшуючий провину у справах про вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексуальні злочини. Об'єктом даного виду судово-психологічної експертизи можуть бути особи жіночої і чоловічої статі, які постраждали від сексуального насильства. Це найчастіше стосується малолітніх або неповнолітніх. Ознакою насильницьких дій сексуального характеру є використання винним безпомічного стану жертви. В компетенцію психологічної експертизи входить оцінка здатності психічно здорової потерпілої особи розуміти характер і значення злочинних дій винуватця і оцінка здатності чинити опір в залежності від рівня психічного розвитку, психічного стану, індивідуально-психологічних особливостей.
Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи. Даний вид експертизи, як правило, доцільний у період попереднього слідства, коли злочин скоєно в умовах неформальної групи з асоціальною і кримінальною спрямованістю. Багато залежить від того, група є випадковою чи організованою кримінальною групою.
Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповнолітнього правопорушника усвідомлювати скоєні ним дії.
Правоохоронні органи часто зустрічаються з випадками, коли підлітки, що скоїли злочин, мають ознаки відставання у розумовому розвитку, психічному розвитку, коли у підлітків об'єктивно виконані дії не співпадають з суб'єктивними ціля- ми.Наприклад, двоє підлітків украли ящик горілки в магазині, вилили горілку на землю, а пусті пляшки хотіли здати в приймальній пункт посуду, щоб отримати гроші. В цьому випадку треба визначити рівень інтелектуального розвитку підлітків. Досвід роботи психологів показує, що при розслідуванні кримінальних справ з участю неповнолітніх діяльність психолога підвищує ефективність розслідування, сприяє встановленню контакту між слідчим і підлітком.
Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей. Вона проводиться, коли:
1) виникають сумніви щодо даних у справі про особистість обвинувачуваного чи підсудного;
2) є протиріччя в оцінці індивідуальних особливостей;
3) потрібно встановити провідні мотиви злочину, поведінки, які б могли вплинути на скоєння злочину;
4) необхідно дослідити окремі риси характеру злочинця;
5) необхідно дати інтерпретацію окремих дій злочинця з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей.
Посмертна судово-психологічна експертиза. Вона призначається по факту насильницької смерті, коли слідство розробляє варіанти про можливе вбивство чи самогубство. Така експертиза може допомогти встановити і розрізнити самогубство від смерті через випадковість. Це найбільш складна і відповідальна експертиза, бо людини вже немає живої, а потрібно встановити особу, щоб вияснити причину смерті чи самогубства.
Психолінгвістична експертиза. Це дослідження документів, які є у справі. Для встановлення авторства документів експерт- криміналіст призначає експертизу на виявлення особи по характеру її записів. Експерти-психолінгвісти за характером письма можуть визначити емоційний стан людини, позицію, особисті особливості та ін.
У громадянських процесах експертиза проводиться тоді, коли необхідно виявити недійсність договорів, контрактів, для розслідування спірних питань про право на виховання дитини, у справах про сімейні і особисті стосунки, тобто там, де треба визначити ступінь моральної шкоди (коли принижують людську гідність, наносять шкоду здоров'ю, ко наявні сильні душевні хвилювання та ін.).
У низці випадків може призначатися комплексна судово- психологічна експертиза або психолого-психіатрична експертиза [15, с.175].
Висновок експерта поряд з іншими фактичними даними слугує доказом у кримінальній справі. Експертиза в змозі дати повну характеристику особистості обвинувачуваного, без якої не можна об'єктивно визначити міру покарання за скоєний злочин.
Підсумовуючи результати вивчення проблеми теоретичного обґрунтування доцільності та необхідності застосування судово- психологічної експертизи в кримінальному процесі можна зробити висновок, що існує багато випадків скоєння злочинів людьми, у яких є певні психологічні порушення: емоційна нестриманість, психопатія, стомлюваність і афективна вибуховість осіб з залишковими явищами органічного ушкодження мозку, підвищена чутливість людей, які страждають неврозами.
Все це може обумовлювати їх схильність до ексцесів, некритичне ставлення до безпосереднього оточення і ослаблення вольової регуляції поведінки. У цих осіб зовсім по-іншому формується почуття провини, специфічне сприйняття санкцій, пов'язаних з покаранням. Тому всі ці особливості осіб, які скоїли злочин, важливо врахувати для винесення обґрунтованої конкретної міри покарання.
Запропонований порядок взаємодії слідчого і психолога- експерта при призначенні експертизи слугуватиме зміцненню законності, а також збалансованості обов'язків і відповідальності слідчого та його прав, оскільки не може бути обов'язків без відповідних прав. Перспективою подальшого дослідження є вивчення особливостей проведення судово-психологічної експертизи в кримінальному процесі.
1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянска О.В. Психологічний коментар до окремих статтей нового Кримінального кодексу України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 18. - Х., 2002.
2. Васильева Ю. А. Горьковая И.А. Судебная єкспертиза и ее клинико-психологические основания СПБ. - К., 1997. С. 34-35.
3. Землянска О.В. Судово-психологічна експертиза неповнолітніх в процесі підготовки практичного психолога // Право. - 1902. - № 18. - С. 23-25.
4. Владимиров Л.Е. Психологическое исследование в уголовном суде. - М., 1901. - С. 121.
5. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. - Киев, 1985. - С. 284.
6. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. - Львов, 1987. - С. 351.
7. Китаев Н.Н, Китаєва В.Н. Экспертные психологические исследования в уголовном процессе. - Иркутск, 2002. - С. 54-6.
8. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. - Львов, 1987 - С.82.
9. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 січня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 4. - С. 24.
10. Подольная Н., Мельман Р. Значение судебно-психо- логической экспертизы для доказывания мотивов преступления // Советская юстиция. - 1989. - № 18. - С. 3436.
11. Аверьянова Т.В. Субьекты экспертной деятельности // Вестник криминалистики. - 2001. - Вып. 2. - С. 34.
12. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: Затверджена наказом Мін'юсту України № 53/5 від 8 жовтня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 46. - Ст. 175.