Виняток з даного принципу закріплений в ст. 60 Закону: «Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю ініціативою вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави »;
8) принцип одноособового ухвалення рішення по конкретному нотаріальному провадженню. Даний принцип випливає із ч.2 ст.7 Закону, а також норм про особисту відповідальність, порядку призначення і порядку звільнення з посади нотаріуса;
9) принцип державної мови нотаріального діловодства. Нотаріальне діловодство ведеться, у тому числі в консульських установах, українською мовою.
Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлених документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем (ст.15 Закону).
Основні правила вчинення нотаріальних дій визначають місце і строки їх вчинення; підстави відкладення та зупинення нотаріального провадження; відшкодування видатків, пов'язаних з вчиненням нотаріальних дій; встановлення особи, перевірку документів і дієздатності, порядок підпису документів; реєстрацію нотаріальних дій; підстави для відмови в їх здійсненні, оскарження дій нотаріуса. Ці правила регулюються Законом «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Інструкція) і іншими актами законодавства.
Місце вчинення нотаріальних дій. Згідно з ч.І ст. 41 Закону нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою місцевих органів виконавчої влади на всій території України.
Окремі види нотаріальних дій, прямо передбачені актами законодавства (статті 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 Закону), повинні бути вчинені в певному нотаріальному органі.
Так, посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться нотаріусом за місцем розташування вказаного майна (ст. 55 Закону).
Заходи до охорони спадкового майна застосовуються державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 60 Закону). Про припинення охорони спадкового майна державний нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкування до держави — відповідні фінансові органи (ст. 65 Закону).
Свідоцтво про право на спадщину на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 66 Закону).
Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно, що становить частку в спільному майні подружжя, видається нотаріусом за місцем знаходження цього майна (ст. 70 Закону).
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 71 Закону).
Свідоцтво про придбання жилого будинку з публічних торгів видається нотаріусом за місцезнаходженням будинку (ст. 72 Закону).
Заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна накладається за
423
місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину (ст. 73 Закону).
Прийняття нотаріусом в депозит грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання (ст. 85 Закону).
Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення несплати чеків провадиться нотаріусом за місцезнаходженням платника (ст. 93 Закону).
У ряді випадків місце вчинення нотаріальної дії визначається міжнародними договорами України (ст. 103 Закону).
Відповідно до ч.2 ст.41 Закону нотаріальні дії вчиняються: в приміщенні державної нотаріальної контори; в державному нотаріальному архіві; приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса; в приміщенні виконавчого комітету місцевих органів влади.
В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення (наприклад, внаслідок інвалідності, хвороби, похилого віку тощо), а також коли того вимагають особливості по-свідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями. У цьому випадку місце вчинення нотаріальної дії повинне бути зазначене у посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальний дій.
Строки вчинення нотаріальних дій. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.
Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.
За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинне бути відкладене на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У випадку одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом (ст.42 Закону).
Крім підстав, зазначених у ст.42 Закону, Інструкція в п.31 передбачає додаткові підстави для відкладення. Так, якщо у нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, є підста-
ви припускати, що хто-небудь з учасників угоди внаслідок душевної хвороби або слабоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, а відомостей про визнання такого громадянина недієздатним немає, нотаріус відкладає посвідчення угоди і з'ясовує, чи не було ухвалено судом рішення про визнання громадянина недієздатним.
Витрати, пов'язані з вчиненням нотаріальних дій. Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19 і 31 Закону та Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року[148] (далі — Декрет).
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (ч.І ст.19 Закону).
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або юридичною особою (ч.І ст.31 Закону).
Згідно з п.З ст.З Декрету за нотаріальні дії, вчинені державними нотаріусами і органами виконавчої влади, стягується ставка державного мита в таких розмірах:
— за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
— за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів дітям, одному із подружжя, батькам — 1 відсоток суми договору, не нижче дійсної суми транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;
— за посвідчення заповітів — 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
— за видачу подружжю свідоцтва про право власності на долю в спільному майні, нажитому в період шлюбу, — 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
— за вчинення морського протесту — 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; і т.д.
Чинне законодавство передбачає, що ряд осіб має пільги по сплаті державного мита. Так, ст.4 Декрету встановлює, що від сплати державного мита звільняються:
— громадяни — за видачу або засвідчення вірності копій доку ментів, необхідних для призначення та одержання державної до помоги і пенсій, а також по справах опіки та усиновлення (удоче ріння);
— громадяни — за посвідчення їх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;
— неповнолітні громадяни — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
— громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 потерпілих внаслідок
Чорнобильської катастрофи;
— інваліди І і II груп; і т.п.
Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій. У відповідності зі ст.47 Закону не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем.
Якщо дійсність наданого документа викликає сумнів, нотаріус вправі затримати цей документ і направити його на експертизу, про що виносить постанову.
Тексти нотаріально посвідчених угод, засвідчуваних копії документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчених угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб — без скорочень і з зазначенням їх адрес.