Принцип сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будьякій стадії третейського розгляду. Третейський суд на початку розгляду повинен з'ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу. Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета спору. Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду (ст.ЗЗ Закону).
Таким чином, хоча третейський суд створюється з метою вирішення спору, що виник між сторонами, він може сприяти врегулюванню конфлікту, створюючи умови для укладення сторонами мирової угоди, уникаючи, однак, можливості порушення цією угодою охоронюваних законом прав і інтересів інших осіб. У зв'язку із цим необхідно чітко розмежовувати діяльність по вирішенню спору та посередництво у відносинах сторін.
Юристи, які досліджують проблеми третейського процесу, не обмежуються констатацією тих принципів, які перелічені у ст.4 Закону. Очевидно, це пояснюється тим, що законодавець, формалізуючи уявлення про принципи третейського процесу, не відбив об'єктивно існуючих закономірностей у сфері третейського розгляду, що мають характер об'єктивних законів і в силу цього є принципами даної сфери суспільних відносин. Хоча ряд принципів третейського процесу не зазначено законодавцем як такі, вони закріплені в законодавстві «у вигляді простих норм» (наприклад, принцип конфіденційності, принцип диспозитивності). Таким чином, навіть незважаючи на те, що законодавець не вказує на них як на принципи, це не позбавляє такі принципи-норми характеру основних начал третейського розгляду. Разом з тим слід зазначити, що для того, щоб принцип ефективно виконував свою роль фундаментальної ідеї, на якій базуються єдність і цілісність право-
вої галузі (правового інституту), необхідно, щоб цей принцип був нормативно закріплений у відповідному законодавчому акті[163].
Тому до принципів третейського судочинства крім вищевикла-дених, варто віднести:
1) принцип конфіденційності. Третейський суд, суддя третей ського суду не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час третейського розгляду, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вимагати від третейсько го судді надання документів, відомостей та інформації, якими він володіє у зв'язку з третейським розглядом справи, крім випадків, передбачених законами України (ст.32 Закону).
Що стосується такого аспекту конфіденційності як закритість або відкритість третейського розгляду, то норма про характер судового розгляду визначається самими учасниками спору. І в цьому сенсі закритий характер засідання третейського суду не є обов'язковим правилом для сторін. Учасники третейського процесу мають право самостійно визначати, чи буде засідання відкритим або закритим.
У разі, коли проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації, справа розглядається у закритому засіданні (ст.29 Закону);
2) принцип диспозитивності в третейському процесі охоплює ряд важливих процесуальних можливостей: реалізація власної процесуальної правоздатності на власний розсуд, розпорядження своїми процесуальними правами, самостійне визначення способу захисту або відновлення свого порушеного або оскарженого права, наділення процесуальними правами представника в тому обсязі, що необхідний, тощо.
Процесуальна диспозитивність у третейському процесі проявляється ще до порушення процедури третейського розгляду, вже при укладенні третейської угоди. Таким чином, сторони розпоряджаються власними процесуальними правами, визначають сферу юрисдикції, вид третейського судочинства, визначають правила третейського розгляду і вирішують інші значущі процесуальні питання відповідно до власного розсуду. У цьому сенсі прояв принципу диспозитивності в третейському процесі набагато більш яскравий, ніж у цивільному судочинстві, що не надає таких широких можливостей для обрання заінтересованими сторонами тих або інших варіантів впливу на виникнення і подальший розвиток процесу;
3) принцип мови третейського розгляду. Розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін. Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду (ст.31 Закону).
Третейська угода. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду за наявності укладеної між сторонами третейської угоди.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд/ регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, у якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ст.12 Закону).
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо
441
неї діють такі самі правила правонаступництва, що и до угоди в цілому.
Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди.
Формування третейського суду. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).
Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.
У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.
За всіх умов третейський суд може розглядати рправи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів (ст.16 Закону).
Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку:
1) при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна зі сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів.
Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;
442
2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду (ст.17 Закону).
Згідно зі ст. 18 Закону третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.