Формат 60x90/16. Папір офсетний. Гарнітура Тайме.
Умов.-друк. арк. 22.
Наклад 1000 прим.
Свідоцтво про видавничу діяльність і розповсюдження видавничої продукції, серія ДК№ 1784 від 14.05.2004 р., видане Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одісеей» 61022, Харків-22, просп. Правди, 7, оф. 31 Тел./факс (057) 71948-78. Для авторів е-таіі: осіІ55еу@иаіс.ііеі Для замовлень е-таіі: ойіззеу Ігас1е@иаіс.пеі:
Надруковано в друкарні «Принт-Лідер» м. Харків, вул. Рудика, 8
[1] Розділ І Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006.
8
[2] Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/04 від 01.12.2004р. поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в Цивільному процесуальному кодексі України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
9
[3] Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. — М., 2000. — С.209.
14
[4] Добровольская Т.Н. Верховний Суд СССР. — М., 1964. — С.88-100.
[5] Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т.2. — Свердловск, 1973. — С.98.
16
[6] Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т.2. — Свердловск, 1973. — С.261.
[7] Жуйков В.М. Проблемы гражданского процессуального права. — М., 2001. — С.71.
17
[8] Розин Н.Н. Процесс как юридическая наука // Журнал Министерства юстиции. — 1910. — № 8. — С.25.
[9] Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: Норма, 2003. — СІ.
19
[10] Чечот Д.М. Проблема защиты субьективных прав и интересов в порядке неисковых производств советского гражданского процесса. Автореф.докт дисс. — Ленинград, 1969. — С.18.
2 Теория юридического процесса / Под общей редакцией просрессора В.М.Горшенева. — X.: Вища школа, 1985. — С.90.
21
[11] Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс России. — М.: Юрист, 1999.—С.22.
[12] Рассахатская Н.А. Гражданская процессуальная форма. — Саратов: СГАП, 1998. — С.84.
23
[13] Демичев А.А. Позитивистская классификация принцилов гражданського процессуального права Российской Федерации // Арбитражный и гражданский процесс. — 2005. — № 7. — С.5-10.
26
[14] Жилин Г.А. Целевые установки гражданского судопроизводства и проблема судебной ошибки // Государство и право. — 2000. — № 3. — С.57.
зо
[15] Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. — Краснодар, 2003. — С.123.
33
[16] Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. — Краснодар, 2003.— С.138-139.
40
[17] Побирченко И.Г. Советский арбитражннй процесс. — К., 1988.— С. 134.
41
[18] Чечина Н.А. Избранные труды по гражданскому процессу. — СПб.:
Издательский Дом С.-Петерб.гос.ун-та, 2004. — С.73.
46
[19] Советское гражданское процессуальное право: Учеб.пособие / Под ред. М.А.Гурвича. — М., 1964. — С.12.
[20] Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: Норма, 2003. — С.223.
47
[21] Гражданское процессуальное право России / Под ред. М.С. Шакарян. — М.: Бмлина,1998. — С.70.
[22] Інститут народних засідателів у здійсненні судочинства потребує процесуального оформлення. Для правильного і максимально справедливого вирішення певних справ важливими є не тільки юридичні знання суддів, але й життєвий досвід та моральність народних засідателів (п'.З розділу IV Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, що схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006).
49
[23] Сахнова Т.В. Судебная зкспертиза. — М., 1999. — С.48-52.
52
[24] Осокина Г.Л. Гражданский процесс. Общая часть. — М.: Юрист, 2003. —С. 64-65.
53
[25] Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М.Шевчен ко, О.М.Молявко, А. Л. Салатко та ін. — Х.:Консум, 1999. — С.177-178.
[26] Гражданское процессуальное право России: Учебник для вузов/ Под ред. М.С.Шакарян. — М.: Былина, 1998. — С.79.
57
[27] Юдин А.В. Злоупотребление процессуальными правами в гражданском судопроизводстве. — СПб,: Издательский Дом С.-Петерб.гос.ун-та, 2005. —С.340.
59
[28] Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. — М., 1917 —
С.309
60
[29] Комаров В.В., Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб'єкти. — К., 1990. — С.51.
68
[30] Спробу дати тлумачення поняття «інтереси держави» зробив Конституційний Суд України у рішенні від 8 квітня 1999 р. Він встановив, що
74
[31] Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 20. — Ст.99.
[32] Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст.793.
75
[33] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 1. — Ст.1.
[34] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 17. — Ст.99.
76
[35] Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст.546.
77
[36] Чечина Н.А. Гражданские процессуальные отношения. — Л., 1962. — С.47; Шерстюк В.М. Представительство в суде // Учебник гражданского процесса. — М., 1996. — С.113; Решетникова И.В. Предмет и система науки гражданского процессуального права // Гражданский процесс. — М., 1995.—С.5-6.
83
[37] Гольмстен А.Х. Учебник русского гражданского процесса. — СПб., 1913. — С.4; Шакарян М.С. Представительство в суде //Гражданское процессуальное право России. — М., 1996. — С.85.
[38] Халатов С.А. Представительство в гражданском и арбитражном процессе. — М.: Норма, 2002. — С.65.
84
[39] Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст.62.
87
[40] Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 45. — Ст.397.
[41] Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст.503.
88
[42] Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст.546.
89
[43] Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 47. — Ст.349.
90
[44] Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. Том 1. — Свердловск, 1972. —С.35.
93
[45] Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. — М., 1913. — С.484, 486-487.
[46] Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел. — Свердловск, 1973.—С.18.
[47] Воложанин В.П. Понятие юрисдикции по гражданским делам // Про блеми защиты гражданских прав и советское гражданское судопроизводство. — Ярославль, 1979. — С.105.
96
[48] Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27-28. — Ст.180.
101
[49] Гражданское процессуальное право России: Учебник для вузов / Под ред. М.С.Шакарян. — М.: Билина, 1998. — С.133.
102
[50] Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. — М.: Статут, 2000. — С.249-250.
[51] Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс России. — М.: Юрист, 1999. —С.144.
109
[52] СЗ СССР. — 1939. — № 12. — Ст.151.
115
[53] Шокуева Е.М. Институт судебных расходов в российском гражданском судопроизводстве: Автореферат дисс. на соискание учен. степени к.ю.н. — Саратов, 2005. — С.8.
117
[54] Приходько И.А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе: основные проблемы. — СПб, 2005. — С.35.
118
[55] Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс России: Учебник. — М.: Юрист, 1999.— С.122.
129
[56] Сахнова Т.В. Процессуальное право России: реальные идеалы // Проблемы защиты прав и законных интересов граждан и организаций. — Краснодар, 2002. — С.270.
СНГ: реформа гражданского процессуального права: Материалы международной конференции / Под общей ред. М.М.Богуславского и А.Трунка. — М.: ООО «Городец-издат», 2002. — С.225.
130
[57] Штефан М.И. Гражданская процессуальная ответственность // Повышение роли гражданской правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. — К., 1988. — С.197-198.