Таким чином, суть експертизи полягає у проведенні знаючою особою (експертом) спеціального дослідження. Дослідження припускає одержання таких нових фактичних даних, які до цього суду не були відомі і які іншим способом установити не можна. Тобто експертиза спрямована на виявлення саме фактичних даних, які здатні піддати сумніву (або спростувати) факти, що мають юридичне значення. Самі юридичні факти експертизою не встановлюються — право на це в процесі належить тільки суду. Отже, засобом доказування в цивільному процесі є не сама експертиза, а висновок експерта.
Цивільне процесуальне законодавство розрізняє комісійну, комплексну, додаткову і повторну експертизи.
Залежно від числа експертів, що беруть участь в експертному дослідженні, а також класу використовуваних експертних знань розрізняють комісійну і комплексну експертизи.
178
Комісійна експертиза — це експертиза, проведена декількома експертами (не менш ніж двома) одного напрямку знань. Зазвичай проведення експертизи доручається декільком експертам у випадку її особливої складності, трудомісткості або значущості в справі. Відповідно до відомчих нормативних актів Міністерства охорони здоров'я України у складі комісії проводяться судово-психіатричні експертизи[70] й деякі види судово-медичних експертиз. В інших випадках питання про колегіальний характер експертизи може бути вирішено судом, що призначив експертизу, або керівником експертної установи.
При провадженні колегіальної експертизи експерти, члени комісії, до надання висновку мають право радитися між собою. Із числа членів комісії керівником експертної установи призначається голова. Він розробляє загальний план дослідження, координує діяльність членів комісії, контролює строки досліджень, керує нарадою експертів. Повноваження цього експерта носять розпорядницький, організаційний, а не процесуальний характер. При рішенні питань по суті керівник групи не має жодних переваг перед іншими експертами.
Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок, з усіх питань або з питань, що викликали розбіжності (ч.2 ст.148ЦПК).
У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів — членів колегіальної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.
Не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи[71].
Комплексна експертиза — це експертиза, у здійсненні якої беруть участь кілька експертів різних спеціальностей або вузьких спеціалізацій. Така експертиза призначається, коли встановлення тієї або іншої обставини вимагає використання спеціальних знань,
що належать до декількох галузей (наприклад, комплексні судовомедичні і автотехнічні експертизи).
При проведенні комплексної експертизи її учасники досліджують ті самі об'єкти з використанням спеціальних пізнань різних галузей, для того щоб на основі взаємодоповнення результатів дати в остаточному підсумку відповіді на питання, що виходять за межі компетенції однієї галузі знань.
Особливими рисами комплексної експертизи є: по-перше, участь у її проведенні експертів різних спеціальностей і поділ, іт,о випливає звідси, функцій між ними в процесі дослідження; по-друге, давання експертами спільного висновку на основі не тільки особисто проведених досліджень, але і за результатами досліджень, проведених іншими експертами. Саме ці ознаки визначають правову природу комплексної експертизи.
В ухвалі про призначення комплексної експертизи вказуються її назва і установа (установи), експертам якої (яких) доручене її проведення, а у випадку участі в її проведенні особи, що не є співробітником експертної установи, — також її прізвище, ім'я та по батькові.
У випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, в ухвалі про її призначення вказується, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, у тому числі координацію роботи експертів і зв'язок з особою або органом, які призначили експертизу. Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи і особі, що не є працівником цієї установи, керуючою зазначається експертна установа. Якщо в ухвалі провідна установа не визначена, вона визначається за згодою між керівниками установ, а якщо між ними виник спір, — то особою або органом, які призначили комплексну експертизу[72].
Висновку за результатами комплексної експертизи властива певна специфіка. У ньому повинні бути чітко відображені функції кожного експерта, зазначено, які дослідження провів кожний експерт, які факти він установив і яких висновків дійшов.
Висновок складається з декількох частин, що відповідають видам проведених досліджень, які були виконані різними експертами.
По кожному виду досліджень формулюються так звані проміжні висновки. Це необхідно для демонстрації функцій кожного експерта, для зручності використання результатів кожного виду досліджень при формулюванні кінцевих висновків, для полегшення оцінки висновку судом.
Кожна така частина висновку, включаючи проміжні висновки, повинна бути підписана тим експертом, що безпосередньо провів дане дослідження і сформулював ці висновки.
Подібно до цього у висновку комплексної експертизи розмежовуються функції і при формулюванні кінцевих висновків. У їхньому формулюванні беруть участь ті експерти з членів комісії, які досить компетентні в загальному предметі дослідження. Вузькі фахівці, зокрема фахівці з методів, звичайно обмежуються лише формулюванням проміжних висновків, які потім використовуються іншими експертами при наданні кінцевих висновків. У формулюванні спільного висновку вони участі не беруть. Кінцеві висновки підписуються тільки тими експертами, які їх формулювали. Якщо висновки робилися різними експертами, кожний з висновків підписується окремо.
На комплексну експертизу не може бути поширена вимога щодо надання експертом висновку тільки на підставі особисто зроблених досліджень, що є обов'язковим для звичайної експертизи. Навпаки, тут експерт формулює висновок на основі досліджень, проведених не тільки особисто ним, але і іншими експертами, що мають іншу спеціалізацію. Тому при комплексній експертизі інакше вирішується і питання про особисту відповідальність експерта за наданий ним висновок. Кожний експерт, по-перше, несе особисту відповідальність за ту частину дослідження, яку він провів, і за отримані ним результати (проміжні висновки). При формулюванні ж спільних кінцевих висновків має місце свого роду умовна відповідальність експерта: він відповідає за правильність висновку, у формулюванні якого брав участь, за умови, що використані ним результати досліджень, проведених іншими експертами, теж вірні.
Порядок проведення комплексної експертизи такий же, як і комісією: експерти мають право до дачі висновку радитися між собою; експерти, не згодні з іншими, дають окремий висновок; керує групою провідний експерт, що має тільки організаційні повнова-
Залежно від якості проведення експертизи і її повноти розрізняють додаткову і повторну експертизи.
Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо буде визнано, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо (ч. 1 ст. 150 ЦПК).
Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджені не всі надані йому об'єкти або не надані вичерпні відповіді на всі поставлені перед експертом питання.
Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або має нечіткий, неконкретний характер.
181
В ухвалі про призначення додаткової експертизи повинно бути чітко зазначено, які саме висновки експерта суд вважає неповними або неясними або якими обставинами обумовлена необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатися як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників цивільного процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експертові.
Якщо необхідно досліджувати нові об'єкти або в інших обставинах справи, призначається нова, а не повторна експертиза.
Повторна експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності (ч. 2 ст. 150 ЦПК).
Необґрунтованим висновок експерта може бути визнано, якщо викликає сумніви застосована експертом методика, недостатній обсяг проведених експертом досліджень, висновки експерта не випливають із результатів досліджень або суперечать ним, і в інших подібних випадках. Сумніви в правильності висновку експерта можуть виникнути, наприклад, у випадку невідповідності його висновків іншим матеріалам справи, при активному заперечуванні цих висновків учасниками процесу.
Повторна судова експертиза може бути призначена також при наявності розбіжностей у висновках декількох експертів, якщо їх не можна усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну експертизу доручають іншому експертові (експертам).