Висновок експерта (експертів) оформляється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключного висновку. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи підтверджуються відбитком печатки експертної установи. Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він підтверджує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із вказівкою ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо експерт працює у складі юридичної особи, його висновок також підтверджується підписом керівника та печаткою юридичної особи.
Сам висновок експерта варто розглядати не тільки як доказ, але і як процесуальний документ, до якого пред'являються певні вимоги, недотримання яких може привести до втрати цього доказу:
1) наукова обґрунтованість викладених висновків експерта, їх аргументованість і переконливість. Обґрунтованість висновку означає доведеність суджень, їх підтвердження проведеним дослідженням. Необгрунтованим може бути визнаний висновок експерта, якщо обсяг зроблених по ньому досліджень явно недостатній для висновку, недосконала методика, висновки не випливають із результатів досліджень. Обґрунтованість і переконливість висновків не повинна спричиняти порушення законів логічного мислення, і тому форма судження експерта не повинна викликати ніяких сумнівів. Будь-яка думка експерта повинна мати тільки одне розуміння та тлумачення і при цьому мати достатні для цього підстави;
2)певна послідовність, ясність, конкретність, простота викладу процесу дослідження і тих висновків, яких дійшов експерт. У процесі доказування можуть бути використані тільки ті висновки експерта, що не вимагають для своєї інтерпретації спеціальних пізнань, є доступними для всіх учасників процесу. Питання, що викладає експерт, варто викладати в доступній і зрозумілій формі. Експерту необхідно сформулювати отриману інформацію так, щоб вона була доступною для будь-якого дієздатного громадянина, що пояснюється публічним характером здійснення правосуддя; 3) грамотність і культура оформлення висновку.
190
Висновок експерта не є обов'язковим для суду і оцінюється судом за внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч.7 ст.147 ЦПК).
Оцінка висновку експерта. При перевірці та оцінці висновку експерта суд зобов'язаний установити: 1) чи дотримані вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; 2) чи не було обставин, що виключають участь експерта в справі; 3) компетенцію експерта, чи не вийшов він за межі своїх повноважень; 4) достатність наданих експертові об'єктів дослідження; 5) повноту відповідей на поставлені питання і їх відповідність іншим фактичним даним; 6) погодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; 7) обґрунтованість експертного висновку і його погодженість з іншими матеріалами справи[73].
При оцінці висновку експерта суд може визнати його: 1) повним, науково обґрунтованим і покласти в основу свого рішення поряд з іншими доказами в справі; 2) недостатньо ясним чи неповним і призначити додаткову експертизу; 3) необґрунтованим, таким, що викликає сумнів у правильності висновків, і призначити повторну експертизу.
Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Забезпечення доказів — це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді.
Потреба у забезпеченні доказів виникає, наприклад, коли як речові докази використовуються продукти, що швидко псуються, втрачають зовнішній вигляд і властивості (ст. 141 ЦПК); коли планується від'їзд свідка у віддалену місцевість і поганий стан його здоров'я дає підстави припускати можливість смерті; можливе знищення або зникнення об'єкта експертизи тощо.
Забезпечення доказів є винятковим способом збирання доказів. Він полягає в тому, що суддя досліджує і сприймає ті дані, які за-
явник має намір подати в суд як докази, фіксує результати цього дослідження, що робить їх доступними для суду, який надалі буде розглядати справу по суті.
Способом забезпечення судом доказів є:
1) допит свідків. Згідно зі ст. 136 ЦПК у заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити;
2) призначення експертизи (ст. 143-145 ЦПК);
3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням (ст.137, ст.140 ЦПК).
Огляд — це процесуальна дія, спрямована на пошук фактичних даних, які стосуються справи, шляхом огляду стану і ознак різних об'єктів дійсності, у тому числі з використанням науково-технічних засобів (освітлювальних, оптичних, вимірювальних приладів).
У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.
Про огляд доказів за місцем їх місцезнаходження складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом всі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і речових доказів, відеозапис тощо.
Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду (ст.140 ЦПК).
У цивільному судочинстві огляди можуть бути класифіковані залежно від: 1) об'єкта (огляд приміщень, місцевості, транспортних засобів, предметів тощо); 2) місця проведення огляду (огляд на місці і у судовому засіданні); 3) часу проведення огляду (огляд в ході судового розгляду, підготовки до судового розгляду, до порушення справи в порядку забезпечення доказів).
У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.
У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:
— докази, які необхідно забезпечити;
192
— обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
— обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.
До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам закону, застосовуються наслідки, встановлені ст.121 ЦПК (залишення заяви без руху, повернення заяви).
Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлений, — місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути зроблені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.
Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу (ст.135 ЦПК).
Рекомендована література:
Васильев С.В. Деликтное судопроизводство: Учебное пособие. — X.: 000 «Одиссей», 2006.
Васильев С.В. Доказывание и доказательства по делам о возмещении вреда, причиненного личности. — X.: Факт, 2000.
Варфоломеева А.Т. Производные вещественные доказательства. — М., 1980.
Вершинин А.П. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде. — М., 2000.
ДавтянА.Г. Экспертиза в гражданском процессе. — М., 1995.
Коваленко А.Г. Исследование средств доказывания в гражданском судопроизводстве. — Саратов, 1989.
Коломыцев В.И. Письменные доказательства по гражданским делам. — М., 1978.
Луспеник Д.Д. Розгляд судом заяв про фальшивість доказів відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 12(52). — «С. 33-37.
193
Молчанов В.В. «Служебный» свидетельский иммунитет в гражданском судопроизводстве // Российская юстиция. — 2006. — №4. — С. 10-16.