ВасильєвС.В.
ЦИВІЛЬНИЙ
ПРОЦЕС
Навчальний посібник
Харків
Одіссей
2008
ББК67.3
В12
Рецензент
Руденко М.В. — доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри правосуддя Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна.
В12 Васильєв С.В.
Цивільний процес: Навчальний посібник. — X.: ТОВ
«ОдіссеіЬ, 2008. -480 с.
ЩВЬ 978-966-633-675-3
V ппн'иі ні.йому посібнику розкривається встановлений законом процє-• - ч
> 1111.111111 яорддок |)Озгляду і вирішення цивільних справ у формі цивільно-іп судочинства. Розглядаються інститути цивільного процесуального пращі, н також загальні положення міжнародного цивільного процесу, нотаріального процесу та третейського судочинства.
Для студентів юридичних вузів і факультетів.
©Васильєв С.В.,2008
©ТОВ «Одіссей», підготовка
ШВИ 978-966-633-675-3 до друку, 2008
Вивчення правил судочинства — це не просто елемент професійної підготовки фахівців, а вагомий внесок в загальну систему умов, що
забезпечують нормальну участь як громадян,
так і юридичних осіб у правовому обороті.
Професор Ю.К.Осипов
Відтепер правосуддя не може обмежуватися оголошенням права, воно повинне, крім того, виховувати і ухвалювати рішення, бути
ближче і зберігати дистанцію, примиряти і
розділяти, судити і служити засобом спілкування
Гарапон Антуан
ПЕРЕДМОВА
Процесуальна наука динамічно розвивається. Зовсім недавно набув чинності новий Цивільний процесуальний кодекс України, прийняті нові процесуальні закони.
У травні 2006 року Указом Президента України була схвалена
Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, що ставить перед собою такі завдання як створення цілеспрямованої, науково
обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на
найближчі десять років; визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері; якісне підвищення фахового рівня суддівського корпусу.
Концепція закріплює, що для високого професійного рівня суддів, прокурорів, адвокатів вирішальне значення має система юридичної освіти в Україні, що вимагає корінного вдосконалювання. Вищою
юридичною освітою, яку відповідно до закону необхідно мати для того,
щоб зайняти відповідні посади, варто вважати освіту рівня магістра права (з огляду на зміст Болонської декларації міністрів освіти Європи).
З
Реалізація вищевикладених завдань вимагає крім системного підходу до аналізу і реформування відповідних процесуальних норм і інститутів, подальшого вдосконалювання механізму викладання правових дисциплін, особливо спеціальних, до яких належить і цивільне процесуальне право.
При підготовці цього підручника автор, з одного боку, не виходив за рамки традиційного підходу викладу курсу цивільного процесу, але з інпюго — спробував запропонувати таке розуміння структури навчального курсу, яке б найбільш оптимально відповідало новому цивільному процесуальному законодавству.
Автор вводить певний стандарт подачі навчального матеріалу, що передбачає формулювання основних понять, виділення ключових питань і підзаголовків, короткий список основної літератури до кожної глави. При висвітленні теоретичних питань показана розмаїтість наукових поглядів на те або інше положення. Такий підхід повинен створити в студента більш повне розуміння сучасної системи цивільного процесу, дати більш широке бачення та цілісний погляд на систему права.
Розділ 1
ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО
ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
Питання теми:
1. Поняття і сутність судової влади.
2. Форми захисту суб'єктивних прав і законних інтересів громадян і організацій.
3. Поняття, предмет і система цивільного процесуального права.
4. Джерела цивільного процесуального права.
5. Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права.
6. Види і стадії цивільного судочинства.
7. Цивільна процесуальна форма.
1. Поняття і сутність судової влади
Судова влада — це реалізовані судом владні повноваження, якими він наділений для вирішення справ, віднесених до його компетенції, в суворій відповідності із установленими процесуальними формами шляхом застосування як процесуального, так і матеріального закону.
Чим відрізняється судова влада від інших галузей влади?
1) ідеологічною, теоретичною і юридичною передумовою здійснення судової влади повинно бути визнання необхідності такого державного устрою, який би зводив до мінімуму небезпеку тиранії і сваволі. При цьому потрібно мати на увазі наступне. Спрощеним ідеалом подібного устрою влади вважався такий, при якому легітимний законодавець, відображаючи волю більшості народів, приймає закони, виконавча влада точно і неухильно проводить їх у життя, а суди вирішують конфлікти, суворо дотримуючись приписів законодавця;
5
2) автономне функціонування судової влади. Це означає, що реалізація забезпечувальних функцій (матеріально-технічної, кадрової, інформаційно-аналітичної та інших) повинна здійснюватися під керівництвом вищих органів судової влади і не залежати від довільних рішень іншої влади. У той же час «автономність» судової влади може бути тільки відносною, оскільки вона не існує изольовано від іншої влади. Коло конфліктів, що вирішуються судом, окреслюється законом (тобто рішеннями законодавчої влади), реалізація загальнообов'язкової сили судових рішень вимагає в значному числі випадків певних дій органів виконавчої влади;
3) особливість судової влади — здійснення своїх повноважень у суворо регламентованій законом процесуальній формі;
4) особливе значення при здійсненні судової влади має внутрішнє переконання суддів, до якого вони прийшли в ході судового процесу, при вивченні і оцінці доказів, представлених сторонами, а в деяких правових системах — добутих і самим судом;
5) особливість судової влади як незалежної гілки влади припускає наявність суддівського самоврядування — створення спеціальних органів для вирішення кадрових, дисциплінарних і інших питань членів суддівського корпусу.
Таким чином, основне призначення судової влади — охорона членів суспільства від будь-якої сваволі громадян і від неправильних дій самої держави, її органів, посадових осіб. Без здійснення подібної діяльності держава не може вважатися правовою.
Ознаки судової влади:
1) народовладдя. Воно забезпечує відповідні форми і методи організації повновладдя народу в специфічній сфері його здійснення та включає суспільні відносини, які мають особливу, підвищену цінність для держави. Це виражається в створенні механізму реалізації прав громадянського суспільства і кожної окремої особи, захисту від зазіхань на встановлений в державі правопорядок, утвердження соціальної справедливості. Саме зазіхання на них служить підставою застосування судової влади;
2) організаційна ознака судової влади, оскільки за її допомогою забезпечується соціальне управління в особливому середовищі: щодо здійснення правосуддя, а також щодо забезпечення конституційного і судового контролю в державному управлінні. Саме в такій якості судова влада являє собою необхідний фактор соціальної діяльності, цивілізовані засоби соціально-правового регулювання у сфері налагодження погодженого поводження суб'єктів у рамках законності;
3) судова влада має універсальний характер, оскільки функціонує скрізь, де є людські колективи, чия діяльність урегульована
6
законом. Для виконання й застосування закону потрібні не тільки організуючі й координуючі, але і контролюючі дії держави;
4) за своїм суб'єктивним складом судова влада характеризується високим професіоналізмом посадових осіб, які її здійснюють. Це забезпечується за рахунок особливих освітньо-кваліфік.ацій-них вимог до фахівця з погляду оцінки державою можливості для нього займати певну судову посаду.
Принципи судової діяльності. Принципи визначають основні напрямки формування та реалізації судової влади. Значну частину принципів організації і функціонування судової влади закріплено в Конституції України. До них належать: 1) незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону; 2) незмінюваність суддів; 3) недоторканність суддів; 4) вільний доступ до суду; 5) принцип відповідальності держави за судову помилку; 6) законність; 7) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 8) колегіальність при розгляді Справ судом і винятки із цього правила; 9) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 10) забезпечення обвинувачуваному права на захист; 11) змагальність сторін; 12) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 13) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 14) забезпечення доведеності вини; 15) обов'язковість рішень суду.
До функцій судової влади належать правосуддя і контроль. Функція правосуддя — визначальна, оскільки органи судової влади переважно розглядають по суті всі правові конфлікти.
Правосуддя — одна з форм державного управління, засіб виконання державою внутрішньої функції охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян шляхом вирішення спеціальним органом державної влади — судом — цивільних і кримінальних справ.