Визначаючи сутність обов'язкового державного страхування як однієї з форм страхування, що здійснюється за рахунок коштів бюджету і коштів страховиків, і за якої страхові відносини виникають на підставі відповідних законодавчих актів, слід мати на увазі, що воно поділяється на соціальне та обов'язкове державне страхування життя, здоров'я чи майна осіб, визначених у законі, на випадок спричинення шкоди їхньому життю, здоров'ю чи майну (особисте й майнове).
Окремо рекомендується зупинитися на визначенні державного особистого страхування як сукупності правових норм, що регулюють фінансові правовідносини, які складаються у процесі здійснення страхових виплат на випадок загибелі, смерті або втрати працездатності громадянами - працівниками державних органів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, іншим категоріям осіб, визначених законодавством. Під час розгляду питання щодо суб'єктів державного особистого страхування необхідно пам'ятати, що воно поширюється на певні категорії працівників, діяльність яких містить елементи підвищеного ризику, пов'язаного з небезпекою для їхнього життя, здоров'я (військовослужбовці, працівники митних органів, народні депутати, судді тощо). Зокрема, слід пам'ятати, що: державне обов'язкове особисте страхування зазначених осіб проводиться Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету; страхові платежі в розмірі 6 процентів перераховуються страхувальниками на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».
Студенти на підставі змісту норм Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. повинні визначити, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування є системою прав, обов'язків і гарантій та передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, здійснюється за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплаті страхових внесків власником чи уповноваженим ним органом громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Далі треба дати перелік його видів (пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття), принципів (законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо; обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування; солідарності й субсидування; державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, установлений законом, через надання пенсій, інших видів соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування; цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування) та суб'єктів (застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховики).
Правову характеристику загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, слід базувати на змісті відповідного Закону України від 23 вересня 1999 р. та вирізняти як його основний принцип диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності на кожному підприємстві. З-поміж суб'єктів такого страхування необхідно визначати застрахованих громадян (в окремих випадках - членів їхніх сімей та інших осіб), страхувальників і страховиків. Під час аналізу страхового випадку, яким є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, зазначати, що перелік обставин, за яких настає страховий випадок, і перелік професійних захворювань визначається Кабінетом Міністрів України, а в окремих випадках, за наявності підстав,- Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Питання щодо розмірів страхових внесків і порядку здійснення та припинення страхових виплат необхідно готувати за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (розділи V, VII, IX ст. 47). Студенти мають знати, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який: у разі настання страхового випадку зобов'язаний в установленому законодавством порядку: своєчасно і в повному обсязі компенсувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому чи особам, які перебували на його утриманні, різні види допомоги і пенсій; провадить збір та акумулювання страхових внесків; має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Під час аналізу джерел фінансування Фонду акцентувати, що воно здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. При цьому пам'ятати, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються лише за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів
Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Для розгляду особливостей загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття необхідно опрацювати Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. та звернути увагу на його визначення (ст. 1); суб'єкти (статті 4, 5) і види забезпечення (ст. 7). Аналіз правового статусу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття рекомендується здійснити таким чином: це - цільовий централізований страховий фонд, некомерційна самоврядна організація; має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків; зобов'язаний забезпечувати збір страхових внесків, виплачувати забезпечення й надавати соціальні послуги, вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків; джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників, асигнування державного бюджету, суми фінансових санкцій, прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, благодійні внески, інші надходження відповідно до законодавства України.
Правові відносини щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р., яким визначено систему такого страхування: солідарна і накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; система недержавного пенсійного забезпечення. Студентам слід виокремлювати суб'єктів солідарної системи (застраховані особи, а в деяких випадках - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату й доставку пенсій) та системи накопичувального пенсійного забезпечення (особи, від імені та на користь яких провадиться накопичення та інвестування коштів; підприємства, установи, організації та фізичні особи, що перераховують внески до системи накопичувального пенсійного забезпечення Накопичувальний фонд; недержавні пенсійні фонди; юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами; зберігач; страхові організації).
Окремо треба з'ясувати питання щодо особливостей страхових внесків, які: не вводяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; обчислюються тільки у грошовій формі, зокрема з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі; підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.