Необхідно пам'ятати, що здебільшого зростають масштаби використання кредитнобанківських установ для організації значного витоку незаконно одержаних капіталів за кордон з їх наступною легалізацією («відмиванням») і частковим використанням «відмитих» коштів для подальшого відтворення злочинної діяльності або в легальному бізнесі. За висновками фахівців, загальний виток капіталу з країн СНД складає 11-12 млрд. доларів США щорічно. Важливо, щоб студенти знали чинники, які зумовлюють низьку ефективність діяльності правоохоронних органів у банківській сфері, до яких належать: «молодість» банківських злочинів та недостатня обізнаність про способи їх вчинення; відсутність знань щодо специфіки банківської діяльності; недосконалість правової бази, що регламентує діяльність правоохоронних органів у банківській сфері, і т. ін.
Окремо слід акцентувати на аналізі структури банківського кредитування, яка складається з двох основних етапів: залучення коштів (пасивні операції) та їх розміщення (активні операції). При цьому студенти повинні визначати, що в першому випадку протиправні діяння вчиняються щодо вкладників, які розміщують власні кошти в банках, способом шахрайського використання цивільно-правових угод або взяття банком на себе заздалегідь нездійсненних зобов'язань щодо сплати нереально високих процентів за вкладами, а в другому - щодо розміщення банківських ресурсів, тобто видавання кредитів позичальникам.
Студенти повинні вирізняти три загальні групи способів злочинної діяльності у сфері активних кредитних операцій: 1) незаконне одержання банківського кредиту, пов'язане з шахрайством; 2) заволодіння кредитними ресурсами з використанням зговору представників банку-кредитора та позичальника; 3) посягання працівників банків на кредити, що зберігаються в цих установах на рахунках позичальників.
Аналізуючи першу групу способів злочинної діяльності, треба враховувати, що найбільш характерними шахрайськими діями, спрямованими на незаконне одержання та нецільове використання банківського кредиту, є: а) використання підроблених документів про господарське та фінансове становище підприємства-позичальника; б) використання як забезпечення кредиту юридично або фактично відсутнього заставного майна; в) одержання обманним способом гарантій (поручництв) під «безнадійні» кредити; г) створення та використання фіктивних підприємницьких структур; ґ) використання механізмів кримінального банкрутства. Важливо також, щоб студенти вміли вирізняти способи використання незаконно одержаних кредитів: використання механізмів незаконної конвертації; незаконний переказ кредитних коштів за кордон; переказ кредитних коштів на інші банківські рахунки або в інші підприємницькі структури. Окремо слід зупинитися на типових способах використання кредитів не за прямим (цільовим) призначенням: погашення раніше одержаних банківських кредитів; використання коштів на сплату податків, оренду приміщень та інші господарські потреби, не передбачені умовами кредитного договору тощо. Студенти не повинні залишити поза увагою аналіз незаконних дій внаслідок зговору представників банку та позичальника: сприяння у наданні кредиту або створенні пільгових умов кредитування через порушення встановленої процедури або неврахування передбачених вимог; сприяння у відкладенні строків повернення кредиту; сприяння у неправомірному звільненні заставного майна, під яке одержано кредит; використання механізму незаконного переведення грошей на іноземні рахунки та різні засоби підроблення документів.
Окремого аналізу потребують випадки зловживань кредитними ресурсами з боку працівників банків, до яких можна віднести: надання особливо великих кредитів засновникам банку, що призводить до неплатоспроможності банку та заподіює збитки стороннім клієнтам; незаконне кредитування «своїх» підприємств (в яких відповідальні посадові особи банку входять до складу засновників або керівників); незаконне одержання працівниками банку необґрунтовано великої суми кредиту на вигідних умовах тощо.
У вивченні питання про відповідальність за порушення умов кредитної угоди студентам слід керуватися змістом пунктів 49-54 Положення Національного банку України про кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року № 246, враховуючи, що кредитна угода є договором між кредитором і позичальником, який визначає розмір і умови надання кредиту, права та обов'язки суб'єктів кредитних відносин. При цьому слід пам'ятати, що відповідальність сторін за порушення умов кредитної угоди є відповідальністю позичальника за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків за його користування та банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді кредитних санкцій.
Студенти повинні визначити зміст кредитних санкцій як засобів впливу, що застосовуються у випадку порушення кредитної дисципліни та дати загальну характеристику видам кредитних санкцій: переведення на особливий режим кредитування; дострокове стягнення виданих кредитів; стягнення у безспірному порядку прострочених платежів; тимчасове припинення кредитування. І Іри цьому варто акцентувати, що найпоширенішим видом кредитних санкцій є стягнення у безспірному порядку прострочених платежів через стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін.
Студентам належить знати, що за порушення умов кредитної угоди до банків можуть бути застосовані заходи впливу відповідно до законодавства України.
Для відповіді на питання студентам потрібно також проаналізувати зміст постанов Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 22 серпня 2001 року № 369, «Про затвердження Положення про порядок накладання адміністративних штрафів» від 29 грудня 2001 року № 563 та акцентувати, що за порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України має право накладати на банки штрафи в розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного фонду банка-порушника за кожний випадок порушення.
Крім того, необхідно пам'ятати, що банки зобов'язані у кожному випадку неповернення кредиту і нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості в установленому чинним законодавством порядку, а в разі неможливості стягнення - порушувати в суді справу про банкрутство.
Контрольні запитання
1. Що таке банківське кредитування та за якими принципами воно здійснюється?
2. Визначте поняття «банківський кредит» як правову категорію.
3. Установіть відмінність між кредитною системою та системою кредитних органів.
4. Які установи належать до кредитних?
5. Обґрунтуйте, чому банківський кредит є предметом фінансово-правового регулювання.
6. За якими підставами здійснюють класифікацію банківських кредитів?
7. Визначте фактори, які впливають на зростання правопорушень у сфері банківського кредитування.
8. Назвіть чинники, які зумовлюють низьку ефективність діяльності правоохоронних органів у банківській сфері.
9. Як структура банківського кредитування впливає на характер вчинення злочинів у цій сфері?
10.Вирізніть загальні групи способів злочинної діяльності у сфері активних кредитних операцій.
11.Назвіть найбільш характерні шахрайські дії, спрямовані на незаконне одержання та нецільове використання банківського кредиту.
12. Проаналізуйте зміст незаконних дій - зговору представників банку та позичальника.
13. Визначте випадки зловживань кредитними ресурсами з боку працівників банків.
14. У яких випадках і в яких розмірах можливе стягнення пені за порушення умов кредитної угоди?
15. За яких умов Національний банк України має право накладати на банки штрафи?
16. У яких випадках банки зобов'язані вирішувати питання про стягнення заборгованості в установленому чинним законодавством порядку, а в разі неможливості стягнення - порушувати в суді справу про банкрутство?
МОДУЛЬ V Тема 16. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ
План
1. Сутність банківського нагляду та особливого режиму контролю за діяльністю банків.
2. Загальна характеристика заходів впливу, які застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ за порушення банківського законодавства.
3. Правовий аналіз: письмового застереження; рішення про скликання загальних зборів учасників банку, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку,- укладення письмової угоди з банком.
4. Особливості видання Національним банком розпоряджень про застосування заходів впливу до банків.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Під час вивчення цієї теми студенти повинні засвоїти, що банківський нагляд є системою контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками у процесі їхньої діяльності законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.