[123] Див.: Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник – М., 1999. – С. 66-67.
[124] Див.: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 448.
[125] Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К., 1997. – С. 80; Чудаков М.Ф. Конституционное государственное право зарубежных стран. – Мн., 1998. – С. 283; Muraru I. Drept constituţionall şi instituţii politice. – Bucuresti, 1998. – P. 123.
[126] Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина. – М., 1998. – с. 116-117.
[127] Див.: Александров И.А. Монархии Персидского залива. Этап модернизации. – М., 2000. – С. 144-145.
[128] Див.: Александров И.А. Вказана праця. – С. 147-148.
[129] Современное буржуазное государственное право. Т. 2. – М., 1987. – С. 99. 2 Див.: Крылова Н.С. Содружество наций: политико-правовые проблемы. – М., 1991. – С. 260-262.
[130] Див.: Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. – М., 1998. – С. 272.
[131] Современное буржуазное государственное право. – Т. 2. – М., 1987. – С. 73.
[132] Цит. за: Никеров Г.И. Административное право США. – М., 1977. – С. 46.
[133] Див.: Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1999. – С. 296-297.
[134] Див.: Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. – М., 1998. – С. 277.
[135] Современное буржуазное государственное право. Т. 2. – М., 1987. – С. 52.
[136] Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. – М., 1999. – С. 75. 2 Див.: Современное буржуазное государственное право. – Т. 2. – М., 1987. – С. 53-54.
[137] Див.: Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1995. – № 4 (18). – С. 87.
[138] Див., зокрема: Государственное право Германии. – Т. 1. – М., 1994. – С. 120.
[139] Див.: Государственное право Германии. – Т. 1. – М., 1994. – С. 238.
[140] Див.: Современное буржуазное государственное право. – Т. 2. – С. 60-72.
[141] Див.: Стародубский Б.А. Уникальная система правления в Израиле // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 86-91.
[142] Див.: Duverger M. Institutions politiqes et droit constitionnel. – Paris, 1990. – P. 174.
[143] Див.: Ардан Ф. Франция: государственная система. – М., 1994. – С. 164165.
[144] Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Підручник. – К., 1997. – С. 88-89.
[145] Див.: Маклаков В.В. Основы государственного (конституционного права Швейцарии // Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть. Страны Европы. – Т 3. – М., 1997. – С. 421.
[146] Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – С. 87.
[147] Див.: Арановский К.В. Вказана праця. – С. 156.
[148] Див.: Араповский К.В. Государственное право зарубежных стран. –
С. 191.
[149] Див.: Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран Восточной Европы и Азии. Учебник для вузов. – М., 1999. – С. 211-212.
[150] Див.: Государственное право Германии. – Т. 1. – М., 1994. – С. 24-75; Российская юридическая энциклопедия. – М., 1999. – С. 1030.
[151] Див.: Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М., 1981. – С. 114. * Автор поділяє позицію тих учених, які вважають, що без закріплення цього принципу важко пояснити необхідність існування сучасної федеративної форми організації держави / Див.: Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М., 1981. – С. 115.
[152] Див.: Государственное право Германии. – Т. – М., 1994. – 1994. – С. 7576.
[153] Negulescu P., Alexianu G. Tratat de drept public. Vol 1. – Bucureşti, 1942. – P. 103.
[154] Див.: Ionescu C. Drept constituţional şi instituţii politice. – Vol. 1. – Bucureşti, 1998. – P. 339.
[155] Див.: Ionescu C. Указана праця. – С. 344.
[156] Див.: Ionesku C. Указана праця.С.344.
[157] Див.: Кашкин С.Ю. Конституционное развитие Индийской республики:
Автореф. докт. дис. – М., 1992. – С. 63.
[158] Таквиль А. Демократия в Америке. – М., 1992. – С. 63.
[159] Див.: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 503.
[160] Див: Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально-психологические аспекты). – М., 1997. – С. 134-135.
[161] Див.: Демишель А., Демишель Ф., Пикемаль М. Институты и власть во Франции. – М., 1977. – с. 12.
[162] Див.: Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М., 1981. – С. 7677.
[163] Див.: Так само. – С. 78-82.
[164] Див.: Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных стран СНГ:
Учеб. пособие. – М., 1998. – С. 110.
[165] Див.: Водовозов В.В. Избирательное право в Европе и в Росии. – СПб, 1906. – С. 7.
[166] Див.: Государственное право Германии. – Т. 1. –М., 1994. - С. 125.
[167] Цит. за: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 368.
[168] Конституционное право. Энциклопедический словарь. – М., 2000. – С. 32. 2 Див.: Большой юридический словарь. – М., 1997. – С. 240.
[169] Duverger M. Institution politiqnes et Droit Constitutionnel. – P., 1965. – P. 89.
[170] Див.: Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К., 1993. – С. 43.
[171] Див.: Государственное право Германии. – Т. 1. – С., 1994. – С. 134-136.
[172] Див.: Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Тома 1-2. Общая часть. – М., 1996. – С. 339-340.
[173] Див.: Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации. – М., 1999. – С. 248.
[174] Див.: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 400. 2 Див.: Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 12. – М., 1995. – С. 361.
[175] Використана таблиця з підручника: Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – М., 1999. – С. 170.
[176] Дюнан А. Народное законодательство в Швейцарии. Исторический обзор.
– СП(б), 1896. – С. 19.
[177] Див.: Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. К., 2000. С. 36.
[178] Див.: Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Тома 1-2. Общая часть. – м., 1995. – С. 385.
[179] Див.: Конституционное право. Энциклопедический словарь. – М., 2000. – С. 423.
[180] Див.: Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. М., 1999. С. 175 – 176.
[181] Див.: Погорілко В.Ф., Федоренко В.А. Референдуми в Україні: історія та сучасність. К., 2000. С. 66-67.
[182] Цит. за: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 410- 411.
[183] Див.: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 411 - 412.
[184] Див.: Так само. – Т. 3. – М., 1997. – С. 509.
[185] Див.: Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть. Страны Европы. – М., 1997. – С. 448.
[186] Див.: Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 590. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 1-2. – М., 1995. – С. 564.
[187] Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 590.
[188] Див.: Мексиканские Соединенные Штаты. Конституция и законодательные акты. – М., 1986.
[189] Коркунов Н.М. Русское государственное право. – Т. 1.т – СПб, 1893. – С. 380.
[190] Известия. – 1995, 19 декабря
[191] Известия. – 1997, 8 февраля.
[192] При висвітленні цього питання автор використав матеріал, який міститься у піблікаціях О.М. Осавелюка. Див., зокрема: Осавелюк А.М. Вспомогательные государственные органы зарубежных стран: конституционно-правовой аспект. – М., 1998. – С. 85-98.
[193] Известия. – 1996 – 17 сентября.
[194] Збірно в англомовній літературі нерідко його називають ―легіслатурою‖ (від лат. слова ―lex‖ – закон) // The Blackwell Encyclopedia of Political Institutions. – Oxford, 1987. – P. 329.
[195] У шести державах (Ботствана, Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Чад) діють т. зв. ―консультативні‖ ради, а у 12 країнах (Бахрейн, Бурунді, Гана, Гвінея, Лесото, Ліберія, Малі, Руанда, С’єрра-Леоне, Судан, Того, Уганда) парламенти або розпущені, або замінені органами військового характеру – ―Рада національного порятунку‖.
[196] Див.: World directory of Parlaments //Inter-parlam.union.-Geneve:IPU,1998. –P.1.
[197] Francois Borella. Les partis politiques dans e’Europe des Neuf. – Paris, 1979. – P.32; Див., також: Murary I. Drept constituţional şi instituţii politice. – Bucureşti, 1998. – P. 365.
[198] У вітчизняній літературі це питання досліджується досить докладно. Див., зокрема: Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К., 1993. – 143 с.; його ж. Конституційне право зарубіжних країн. – К., 1997. – 264 с.; Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці, 1998. – 484 с.; Український парламентаризм: минуле і сучасне. – К., 1999. – 368 с. та ін.
[199] Див.: Погорілко В.Ф. Законодавча влада в Україні // Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К., 1999. – С. 399.
[200] Див. Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 506.
[201] Див.: Гессен В.М. Основы конституционного права. – Петроград, 1918. – С. 464.