Ст. 16 цього Закону визначає джерела надходжень до фонду:
1) страхові внески страхувальників — роботодавців та застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;
2) асигнування Державного бюджету;
3) суми штрафів, застосованих за порушення законодавства;
4) благодійні внески фізичних та юридичних осіб та інші надходження.
Кошти Фонду витрачаються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг. Допомога безробітному залежить від його трудового стажу і середньої заробітної плати. Ст. 16 Закону також передбачає відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію конкретних осіб.
Із коштів фонду фінансуються витрати на утримання та забезпечення діяльності Виконавчої дирекції фонду та її робочих органів, управління фондом, розвиток матеріальної та Інформаційної бази та створення резерву коштів фонду.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" створено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Фонд здійснює:
— керівництво й управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок тимчасової втрати
Фінансове право України
197
працездатності, а також пов'язаний Із народженням та похованням;
— акумуляцію коштів фонду;
— фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг осіб у випадках, передбачених у законодавстві;
— контроль за використанням коштів фонду.
Статтею 19 Закону передбачено джерела утворення фонду:
1) страхові внески страхувальників, роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на підставі чинного законодавства;
2) кошти, стягнуті у вигляді пені й штрафів за порушення законодавства1 ;
3) благодійні внески юридичних і фізичних осіб;
4) асигнування з Державного бюджету України та інші надходження.
Ст. 20 Закону вміщує напрямки використання коштів Фонду: і?— виплата застрахованим особам допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, при народженні дитини та по догляду за дитиною до трирічного , віку, на поховання;
:т— фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровчі лення застрахованих осіб і членів їхніх сімей; :— створення резерву коштів;
я— на утримання фонду і розвиток його матеріально-технічної * бази.
> Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зумовив створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків, основними завданнями якого є:
— своєчасно і в повному обсязі компенсувати збитки, заподіяні працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, а в разі його смерті — членам його сім'ї;
— надавати допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
— організувати поховання померлого;
' Усі внески у страхові соціальні фонди є обов'язковими, несвоєчасна Сплата тягне за собою пеню і штрафи, розмір яких встановлюється чинним законодавством,
198
Л. К. Воронова
— сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому;
— організовувати необхідне лікування потерпілого;
— вживати заходи для підтримання, відновлення та підвищення працездатності потерпілого;
— надавати реабілітаційну допомогу потерпілому вдома, в санаторних закладах;
— організовувати робочі місця для інвалідів як самостійно, так І спільно з виконавчими органами;
— сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування.
Ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачає джерела утворення цього фонду:
1) внески роботодавця (але не працівника): для юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю — з віднесенням їх на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з призначень, виділених на їх утримання;
2) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальника;
3) прибуток від діяльності фонду;
4) штрафи і пені, стягнуті за порушення відповідного законодавства;
5) добровільні внески.
Підприємство, де трапився нещасний випадок, видає свідоцтво, що засвідчує особу потерпілого.
За рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків фінансуються страхові виплати:
— втраченого заробітку І виплати у вигляді одноразової допомоги;
— пенсії за інвалідністю потерпілого;
— дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування матері на виробництві;
— у разі смерті потерпілого; ■ -
— на медичну і соціальну допомогу;
— пенсій у разі смерті потерпілого;
— потерпілому під час Його професійної реабілітації. ".
Фінансове право України
199
Управлінські витрати на утримання Фонду також фінансуються за рахунок джерел формування його доходів.
§ 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
До соціальних публічних позабюджетних фондів належить Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, створений державою на відшкодування коштів за банківськими вкладами громадян у випадках банкрутування комерційних банків. Вкладникам Фонд повинен відшкодувати не більше 5 тис. грн. (з 2005 р.) у кожному банку, де громадяни мають вклади, включаючи відсотки по вкладах1.
Цей Фонд відповідно до ст. 8 Закону є спеціалізованою державною установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів громадян. Усі комерційні банки, яким надана ліцензія Національного банку на прийняття вкладів від громадян, зобов'язані вносити до цього Фонду внески трьох видів: початковий, регулярний та спеціальний. Ч. 5 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" вста- , новила, що порядок внесення спеціального збору до Фонду га- | рантування вкладів фізичних осіб установлюється Законом | України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Плат- | ники внесків — в основному комерційні банки і держава. ! Причому цей збір названий в Законі як спеціальний, Безумов- і но, такий збір один, його вносять комерційні банки, але Фонд, ; за Законом, є власністю держави, тобто це — цільовий внесок і у державний фонд. ■
Початковий збір встановлено у розмірі 1% зареєстрованого ; статутного фонду банку і сплачується протягом ЗО календар- \ них днів після одержання банком ліцензії на здійснення банківської діяльності.
Регулярний збір сплачується у розмірі 0,25% від загальної суми вкладів, включаючи відсотки по вкладах. Він вноситься двічі на рік — за станом на ЗІ грудня і за станом на 30 червня поточного року.
Спеціальний збір установлюється, якщо поточних доходів Фонду не вистачає для виконання Фондом своїх зобов'язань перед вкладниками. Рішення про встановлення спеціального збору ухвалює адміністративна рада Фонду, узгодивши з Національним банком України.
1 Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 5. — Ст. 30.
Л. К. Воронежа
Контрольні запитання
1. Які позабюджетні цільові фонди держави існують у сучасний період?
2. Які рівні пенсійного страхування існують відповідно до нового закону?
3. Хто є суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення?
4. Які види пенсійних виплат здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду?
5. У чому полягає мета державного регулювання та нагляду в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування? Які державні органи цим займаються?
6. Правовий статус Пенсійного фонду, Наглядової ради та Накопичувального фонду.
7. Як формуються і використовуються кошти Пенсійного фонду?
8. Що таке резерв коштів Пенсійного фонду?
9. Які існують ще соціальні страхові фонди? їх призначення, порядок створення І витрачання.
10. Що таке Фонд гарантування вкладів фізичних осіб?
Модуль З Правове регулювання
державних і муніципальних доходів
• Правове регулювання державних і муніципальних доходів
• Публічні доходи держави, їх класифікація та правовий інститут доходів державного та муніципальних бюджетів
• Види доходів за класифікацією Бюджетного кодексу України
• Різновиди податків в Україні, відмінність податків від обов'язкових зборів і мита
• Гарантія забезпечення виконання податкових обов'язків
| Глава 9. ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ДЕРЖАВИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ § 1. Поняття фінансово-правового інституту державних і муніципальних доходів Для безперебійного функціонування держави, її органів, органів місцевого самоврядування потрібні величезні фонди коштів. Кошти, які витрачаються на покриття публічних видатків на території держави, надходять у власність держави і місцевих органів самоврядування внаслідок розподілу вартості ВВП. Головним матеріальним джерелом їх є національний дохід. Публічні доходи —це частина національного доходу країни, яка відраховується в результаті його розподілу і перерозподілу у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування з метою створення централізованих фондів для фінансування їх завдань і функцій. Державні доходи у вигляді різних платежів зараховуються до централізованого фонду держави — державний бюджет і централізовані цільові позабюджетні фонди. Частина національного доходу йде у власність і розпорядження місцевих органів самоврядування. Держава, яка є виразником публічних фінансових інтересів, на підставі чинного законодавства у безвідплатному і безеквівалентному порядку мобілізує фінансові ресурси у юридичних осіб усіх форм власності й організаційно-правових форм діяльності, у громадських організацій, які займаються підприємництвом, у фізичних осіб, які мають доходи. Підприємства і організації державної і муніципальної форми власності, формуючи децентралізовані фонди коштів, які належать їм на праві господарського ведення або оперативного управління, також частину своїх прибутків відраховують у вигляді обов'язкових платежів у централізовані фонди з метою фінансового забезпечення діяльності держави та органів місцевого самоврядування, залишаючи в своєму розпорядженні прибутки, необхідні для господарської діяльності. Держава, відчужуючи частину доходу, який належав іншим власникам, перетворює ці доходи у державну власність, нічим не компенсуючи їх окремому власнику. ■зр." фінансове право України 203 <- —■---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------■ <*!< Публічні доходи — це одержані при розподілі й перерозподілі національного доходу кошти, що на підставі норм фінансового права скеровані до фондів коштів, які використовуються на задоволення публічного Інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів і органів, яким держава дозволяє представляти публічний фінансовий інтерес. Слід зазначити, що у формуванні доходів держави беруть участь усі ланки фінансової системи. Але не всі публічні фонди, які включаються до фінансової системи держави, відраховують усі доходи на формування державного або місцевих бюджетів. Суспільні потреби покриваються не тільки бюджетними доходами. Тому поняття публічних доходів держави і муніципальних органів ширше за поняття доходів державного і місцевих бюджетів, які щороку формуються при перерозподілі національного доходу для фінансування державних І місцевих потреб. Види доходів, які формують державний і місцеві бюджети, визначені Бюджетним Кодексом України, а правові режими різних видів бюджетних доходів визначаються податковим законодавством, щорічними законами про Державний бюджет України, рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети, постановами Кабінету Міністрів України. Таким чином, державні доходи — це частина національного доходу країни, яка через різні види платежів, установлених законодавством, гцороку переходить у власність держави і використовується нею для фінансування першочергових завдань і функцій. Доходи органів місцевого самоврядування також є частиною національного доходу І використовуються для виконання завдань місцевого самоврядування в інтересах населення, що проживає на їх території. Ст. 142 Конституції України поклала обов'язок на державу брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування і фінансово підтримувати місцеве самоврядування. Процес створення публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави, органів місцевого самоврядування та інших суспільних потреб супроводжується виникненням і здійсненням фінансових правовідносин. Вони мають усі особливості фінансових, але їх правова природа різна, вони регулюються різними пра- |
204