Л. К. Воронова
вовими актами, які встановлюють специфічні правові режими для всіх платежів.
Формуючи бюджетні доходи, держава в основному застосовує обов'язковий метод мобілізації платежів у юридичних і фізичних осіб, головним із цих видів є податки. Податки — специфічний обов'язковий платіж, який встановлюється конституціями майже в усіх державах. У доходах державних бюджетів різних держав іноді податкові надходження складають майже 90%.
Місцеві бюджети формуються за рахунок муніципальної власності, за рахунок відрахувань від державного бюджету або відрахувань частини загальнодержавних податків.
Надзвичайна важливість публічних доходів, які надходять у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування для формування централізованих фондів (бюджетів), позабюджетних централізованих цільових фондів, які дозволені державою, викликає необхідність чіткого регулювання відносин, пов'язаних з їх мобілізацією. Правові норми, що регулюють відносини в галузі доходів (оскільки вони пов'язані з розподілом і перерозподілом національного доходу), є фінансово правовими. Доходи, як ми бачимо, надходять з різних джерел, тому держава при їх мобілізації застосовує різні методи залежно від власників. У той же час необхідно об'єднати всі фінансово-правові норми, які регулюють відносини в галузі доходів, в одну групу, як і бюджетне право, в окремий розділ фінансового права.
§ 2. Види податків і обов'язкових платежів, що включаються в бюджет
Як ми бачили в загальній частині курсу фінансового права, держава і органи місцевого самоврядування застосовують в основному 2 методи мобілізації коштів в своє розпорядження через централізовані і децентралізовані фонди коштів — обов'язковий і добровільний.
Для обов'язкового метода властиво: встановлення виду платежу, строк його внесення, розмір внесення і погроза покаранням за порушення цих приписів. Є кілька видів обов'язкових платежів, правовий режим для кожного свій, він встановлюється державою або місцевим органом самоврядування. Незважаючи на різні правові режими обов'язкових платежів, Закон України "Про систему оподаткування" їх усі об'єднав.
Фінансове право України
205
Так, ст. 14 цього Закону "Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)" об'єднує як загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі). А хіба податки не є обов'язковими платежами? Чи можна сказати, що на всі збори (без податків, зрозуміло) можна застосувати один правовий режим? Між іншим, як побачимо далі, збори відрізняються від мита, а мито і збори — від податків.
Отже, ст. 14 включає до загальнодержавних такі податки і збори: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, які сплачуються до бюджету державними, не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухомість; 8) плата (податок) на землю; 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір у Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок;
20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
21) єдиний збір, що справляється в пунктах перетинання Державного кордону України; 22) збір за використання радіочастотного ресурсу України; 23) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 24) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію; 25) збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% до діючого тарифу на природний газ.
Закон України "Про систему оподаткування" у податкову систему України включає усі види обов'язкових платежів: податки, збори і мита. Усі надходження за обов'язковими платежами включаються до бюджетів різних рівнів. Але між цими трьома видами обов'язкових платежів є відмінності, які необхідно знати.
Податки, збори і мито справляються в бюджет або цільовий позабюджетний фонд обов'язково, коли це встановлено нормативно-правовим актом. Платник вносить податок завжди,
206
Л. К. Воронова
коли в нього є на праві власності предмет, який оподатковується, дохід, прибуток, зарплата. Французький вчений П. М. Годме відмічав, що за виключенням неподаткових зборів і мита, податки і збори будь-якого характеру можуть бути встановлені тільки законом: податок являє собою порушення свободи і права власності платника податку, тому застосування влади в сфері податків повинно бути обмежене, щоб запобігти зловживання. Природно, що тільки законодавцю надається можливість визначати податки1.
Таким чином, головною ознакою податків є їх конституційна обов'язковість. Крім того, внесення податку до бюджету неодмінно змінює власника. Власником стає держава чи орган місцевого самоврядування. Внесення податків підприємствами й організаціями державної або муніципальної власності не змінює власника, ним залишається держава або орган місцевого самоврядування. Але частина доходу (прибутку), який знаходиться у господарському віданні або оперативному управлінні окремого підприємства чи організації, передається на задоволення загальнодержавних або муніципальних потреб. Власником залишається держава чи орган місцевого самоврядування, які застосовують до підприємств і організацій державної або комунальної форми власності обов'язковий метод мобілізації коштів, що передбачає: а) вид І розмір платежу; б) обов'язковість внесення платежу в точно визначені строки; в) примусове стягнення платежу у разі невнесення його в установлений строк; г) відповідальність за порушення фінансової дисципліни.
Збори, які внесені в Закон України "Про систему оподаткування", — це також обоє 'язкові платежі, які безповоротно сплачуються на користь держави з метою фінансування видатків публічної влади як умова здійснення платниками юридично значущих дій публічного характеру (платня за видачу ліцензії, за реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності тощо).