"ЯЯ^МР
Фінансове право України
225
Загальна сума податку на додану вартість обраховується за підсумками кожного податкового періоду. Податковим періодом є один календарний місяць; якщо обсяг оподатковуваних операцій за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищує 300 000 гривень, платник може обирати квартальний податковий період. Заява про це подається разом із декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. Квартальний податковий період починається з першого податкового періоду наступного календарного року.
Платники податку на додану вартість повинні зареєструватися у центральному податковому органі.
Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, а ввозять товари або предмети на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню за митним законодавством, сплачують податок на додану вартість без реєстрації їх як платників податку.
Відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету несуть:
а) платники податку;
б) митний орган при справлянні податку з товарів, що перетинають митний кордон;
в) якщо сплата податку розстрочується шляхом надання податкового векселя, то платник податку, який надав такий вексель;
г) при наданні послуг нерезидентом — його постійне представництво. Якщо його немає, то одержувач послуг.
Багато змін І доповнень до Закону України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України. — 1997 р. — № 21. — Ст. 156 із наступними змінами) було внесено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України". До основних змін можна віднести такі.
— Уточнено платників податку та сутності поставки послуг, туристичного продукту, супутніх послуг.
— Дається визначення податкового векселя: письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку і терміни, визначені законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення
226
Л. К. Воронова
сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію. Тепер не здійснюється протест податкового векселя. Сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, що погашається як податковий борг. —- Встановлюється обов'язкова реєстрація як платників податків осіб, які за останні дванадцять місяців здійснили операції понад 300 тисяч гривень, незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. Повинні реєструватися як платники податку особи, що здійснюють реалізацію конфіскованого майна, незалежно від загальної суми операцій; а також особи, що імпортують товари для споживання на території України (чи в багажі, чи в поштових відправленнях), крім тих осіб, у яких товари ввозяться у межах неторгового обороту (крім транспортних засобів І запасних частин до них), а також нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу, та отримувачів таких поштових відправлень.
— Значно розширено поняття об'єкту оподаткування та бази оподаткування (ст.ст. З та 4 Закону про податок на додану вартість).
— Уточнено положення, пов'язані із податковою накладною, що є підставою для нарахування податкового кредиту, та розв'язуються питання з отриманням бюджетного відшкодування.
— Статтею 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено базу оподаткування.
База оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, Інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. У разі
Фінансове право України 227
поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням (пересиланням) таких товарів.
Сума податку на додану вартість, яку необхідно сплатити до бюджету, обраховується платником за підсумками кожного податкового періоду (місяця) і сплачується не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
Акцизний збір
Другим непрямим податком в Україні є акцизний збір — непрямий податок на споживачів продукції, що справляється під час здійснення оборотів вироблених на митній території або при імпортуванні високорентабельних і монопольних товарів і включається в їх ціну.
Правовою базою цього податку є Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. "Про акцизний збір", Закон України від 15 вересня 1995 р. "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби", Закон України від 16 лютого 1996 р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на етиловий сирт І алкогольні напої" із змінами в 1997 р. та 1998 р., Закон України від 24 травня 1996 р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини для них", Закон України від 11 липня 1996 р. "Про ставки акциз-
228
Л. К. Воронова
ного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)", Положення "Про виробництво, зберігання і продаж марок акцизного зору", затверджене постановою КМУ 24 жовтня 1996 р. І постановою КМУ від 20 червня 1997 р. №666 "Про заходи по впровадженню марок акцизного збору на алкогольні напої вітчизняного виробництва", Укази Президента від 11 травня 1998 р. "Про платників і порядок сплати акцизного збору" і "Про державну монополію на виробництво і оборот спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 22 липня 1998 р.
Перелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Верховною Радою України. Підакцизні товари — це високорентабельні або монопольні товари (наприклад, горілка та сіль були підакцизними товарами завжди і в усіх країнах світу): алкогольні напої, ікра осетрових і лососевих риб; відеотехніка, телевізори кольорового зображення, тютюнові вироби, шкіряні і хутряні вироби, автомашини тощо.
Платниками акцизного збору є:
— суб'єкти підприємницької діяльності — резиденти і нерезиденти, які здійснюють діяльність через постійні представництва, розташовані на території України, які виробляють підакцизні товари;
— суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, юридичні особи — резиденти та нерезиденти, міжнародні організації, які ввозять на митну територію України підакцизні товари, замовники, за дорученням яких за межами митної території України виготовлені з давальницької сировини підакцизні товари;
— фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що ввозять або пересилають на підакцизну територію України підакцизні товари, а також ті особи і підприємці, які реалізують на митній території України підакцизні товари за відсутності документів, що підтверджують сплату акцизних зборів (митної декларації, платіжних документів тощо);
— платники акцизного збору, визначені Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15 вересня 1995 р.
У цьому ж Законі введено поняття податкового агента, який не є платником акцизного збору, але уповноважений нараховувати і справляти акцизний збір і вносити його в бюджет, відповідати за невиконання цих повноважень. Таким
Фінансове право України
229
агентом є суб'єкт підприємницької діяльності, який створений у формі підприємства з Іноземною інвестицією і має підтверджене рішенням суду право не сплачувати окремі податки.
Для здійснення діяльності з алкогольними напоями та тютюновими виробами підприємцям необхідно одержати ліцензію. Порядок одержання ліцензії і внесення плати за неї регулювалося Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 1995 р. Значних змін зазнав цей Закон після прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України". Підвищилася річна плата за ліцензії на виробництво: