— платників податків від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини;
— протягом трьох років після державної реєстрації інноваційної продукції, що реалізується підприємством2.
Ставка податку з прибутку згідно зі ст. 10 Закону встановлена для всіх підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, у розмірі 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Окремо регламентується оподаткування доходів від грального бізнесу: платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею, у казино, бінго, Інші Ігри у гральних місцях, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету ЗО відсотків від суми прибутку такої особи.
1 Див.: Про затвердження переліку спеціальних продуктів дитячого харчування і порядки віднесення таких продуктів до продукції власного виробництва. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 1997 р. № 859 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 33. — С. 20.
2 Детальніше див.: Налоговое право Украиньї / Под ред Н. П. Кучерявенко. — С. 338—339.
Фінансове право України
243
Виграші у державні грошові лотереї не підлягають оподаткуванню. Державна грошова лотерея — це лотерея, яка передбачає наявність призового фонду в розмірах не менше 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України не менше як ЗО відсотків від доходів, що залишаються після відрахувань до призового фонду.
У випадках перевищення суми доходів над витратами, пов'язаними з випуском і проведенням державних лотерей, вона не оподатковується.
Залежно від особливостей діяльності підприємств законодавством установлюються і ставки податку з прибутків.
Доходи від страхової діяльності страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3 відсотки від суми валового доходу від страхової діяльності. Страховики — резиденти, які одержують доходи за угодами довгострокового страхування життя, оподатковуються за "0" ставками.
Оплата вартості фрахту резидентами нерезидентам оподатковуються за ставкою 6% у джерела виплати доходів за їх рахунок.
Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20% від суми таких виплат за власний рахунок.
Нерезиденти, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.
Якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами І не визначає прибуток, що одержав в Україні через постійне представництво, оподатковувана сума прибутку, одержаного в Україні, визначається на підставі складеного нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
У разі неможливості визначити прибуток резидента шляхоь, прямого підрахунку податковий орган визначає Його як рІзщд цю між валовим доходом та валовими витратами, визначений шляхом застосування до суми одержаного валового доходу ^ в фіцієнта 0,7.
Підприємства, що випускають сільськогосподарську пр^ цію, сплачують податок на прибуток за підсумками звг« лю-
!
244
Л. К. Воронова
податкового року, але їх валові доходи і витрати підприємств підлягають індексуванню, виходячи з офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем таких витрат, до кінця звітного податкового року.
Сума нарахованого податку таких підприємств зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.
Суми податку для всіх платників зменшуються на вартість торгових патентів, придбаних платниками згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Платник податку самостійно веде облік одержаних доходів будь-яким методом: методом нарахувань або касовим. При використанні метода нарахувань доходів і витрат платник податку облік доходів і витрат проводить незалежно від фактичного отримання доходів і проведення витрат, а відразу після придбання права на доходи чи витрати.
Касовий метод передбачає облік платником доходів і витрат з часу вступу платника у право власності цих доходів або визнання за ним витрат.
Платники податку подають у податковий орган податкову декларацію про прибутки за звітний період. За перший квартал, півріччя, чи за 3 квартал подаються спрощені декларації, за рік — повна. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом. Платіжне доручення банку подається до настання строку платежу. Протягом кварталу підприємства сплачують авансові внески податку до бюджету за перший і другий місяці кварталу за підсумками кожного місяця до 20 числа другого і третього місяця кварталів. Розрахунки авансових внесків платник проводить самостійно без подання податкової декларації.
Якщо податковий орган додатково нарахує податкову суму, то підприємство сплачує (з 2005 р.) пеню із розрахунку 3-крат-ного розміру річної облікової" ставки НБУ, діючої на день виникнення додаткового податкового зобов'язання1.
ваі
тві---------------
04 Див.: Ст. 97 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ^авний бюджет на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів Украї-С. У. Урядовий кур'єр. — 2005. — № 58-59.
\ Фінансове право України
Контрольні запитання
1. Сутність фінансово-правового інституту державних і муніципальних доходів.
2. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ланок бюджетної системи.
3. Що таке податок як платіж до бюджету?
4. Відмінність податку від інших видів обов'язкових платежів.
5. Види і особливості непрямих податків.
6. Податок на додану вартість, юридичний склад цього податку.
7. Акцизний збір. Суб'єкти, об'єкти, особливості цього непрямого податку.
8. Податок із прибутку підприємств. Суб'єкти, оподатковуваний об'єкт, ставки, пільги.
Глава 11. ПОДАТКИ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Ця глава присвячена двом податкам, які сплачують тільки фізичні особи. Необхідно запам'ятати, що в Законі про податок необхідно виявляти юридичний склад податку. Оскільки оподаткування доходів фізичних осіб—дуже складний процес, в главі висвітлені основні питання, а детальніше слід читати підручники з податкового права (наприклад, Налоговое право / Под ред. проф. Кучерявенко Н. П.).
§ 1. Податок на доходи фізичних осіб
Головним податком з фізичних осіб є податок на доходи, який було введено Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ1.
Законодавство України приділяє пильну увагу визначенню поняття "фізична особа — резидент, яка має місце проживання в Україні". У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
1 Цей Закон діє Із доповненнями та змінами, внесеними законами від 3 лютого 2005 р., 25 березня 2005 р., З червня 2005 р„ 7 липня 2005 р.
5Н
Л. К. Воронова
■ Я
А\ У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній із держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих Інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, вона вважається резидентом, якщо є громадянином України.
Якщо всупереч Закону фізична особа — громадянин України — має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачених цим Законом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне ствердження нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Статтею 2 Закону визначені платники податків:
— резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так й іноземні доходи;
— нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нара-
Фінансове право України
247
хованих на його користь доходів); при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених Законом.
Суб'єктом податку вважається самозайнята особа — платник єдиного або фіксованого податку, яка надає послуги іншій особі (виконує роботу на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо такий договір укладений більше ніж на один місяць за податковий рік.