— податку на прибуток підприємств;
— плати за землю;
— податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
— комунального податку;
— збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
— збору на обов'язкове соціальне страхування;
— збору на обов'язкове пенсійне страхування;
— збору за спеціальне користування природними ресурсами (вода для потреб сільського господарства);
— плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної ДІЯЛЬНОСТІ.
Якщо платник фіксованого сільськогосподарського податку займається ще й Іншими видами діяльності, він повинен вести облік фінансових результатів від цієї діяльності окремо від сільськогосподарської і сплачувати податок на прибуток на загальних підставах1.
Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих у власність сільськогосподарському виробнику, користування, у тому числі на умовах оренди.
Ставка податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, яка була проведена на ! липня 1995 р. відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України у таких розмірах:
— для ріллі, сінокосів і пасовиськ — 0,5,
— для багаторічних насаджень — 0,3,
— для земель водного фонду (для вирощування і відлову риби у внутрішніх водоймах)— 1,5 відсотка.
Платники податку самі роблять обчислення суми фіксованого сільськогосподарського податку І подають розрахунок у податковий орган за місцем свого знаходження до 1 лютого поточного року.
Податок сплачується щомісяця до 20 числа наступного місяця у розмірі однієї третини квартального платежу. На кожний квартал річна сума податку розділена на: І квартал—10 відсотків; II квартал—10 відсотків; III квартал — 50 відсотків; IV квартал — 30 відсотків.
Див.; Налоговое право / Под ред. Н.П.Кучерявенко. — С 463.
■Й&
Фінансове право України 275
Суми податку надходять на окремий рахунок Державного Казначейства в районах за місцем розташування земельної ділянки. Відділення Державного Казначейства розподіляють одержані кошти за бюджетами І позабюджетними фондами.
Фіксований сільськогосподарський податок введено до 31 грудня 2009 р.
§ 6. Місцеві податки і збори
Ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" виділила окремо місцеві податки і збори. Закон України "Про місцеве самоврядування" надає право органам місцевого самоврядування вводити місцеві податки І збори на своїй території, однак існує Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р. № 56-93, яким визначені види місцевих податків і зборів на території України. Крім того ст. 15 встановила, що такі збори, як збір за парковку автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг, а також збір з власників собак є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними і міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане введення цих податків і зборів.
Однак обов'язковими для місцевих бюджетів є 2 податки — з реклами і комунальний.
Комунальний податок сплачують юридичні особи, крім бюджетних і сільськогосподарських, які одержують дотації громадських та тих, де 50 відсотків працюючих — інваліди. Об'єктом обкладання є річний фонд оплати праці, який обчислюється виходячи із середньосписочної чисельності працюючих в місяць, помноженої на один неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Ставка не повинна перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці. Конкретні ставки залежать від виду діяльності (наприклад, у торгівлі — 6%, ресторани— 10%).
Податок з реклами. Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва, фізичні особи — замовники реклами, виробники і розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.
Об'єктом оподаткування є вартість виготовлення і розміщення реклами на телебаченні, радіо та у друкованих засобах масової інформації, в кіно, відеосалонах, слайдів, фільмів; площа і кількість носіїв зовнішньої І внутрішньої реклами і
276
Л. К. Воронова
реклами на транспорті, на пакувальних матеріалах, формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях.
Податок з реклами сплачується з усіх видів інформації про осіб чи продукцію, з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку за допомогою реклами. Винятком є інформація про назву та режим роботи особи на фасаді біля входу та у вітрині споруди, в якій ця особа займає приміщення.
Декретом встановлені граничні розміри ставок податку на рекламу, а конкретні — встановлюють місцеві ради. Сплачується податок під час оплати послуги.
Зараз в Україні справляються такі місцеві збори:
1) за парковку автотранспорту;
2) ринковий збір;
3) за видачу ордера на квартиру;
4) з власників собак;
5) курортний збір;
6) за участь у бігах на іподромі;
7) за виграш на бігах;
8) з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) за право використання місцевої символіки;
10) за право на проведення кіно- І телезйомок;
11) з проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних і відведених для цього місцях.
Цей збір сплачують водії на місці парковки. Його ставка встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, а граничний розмір ставки не повинен перевищувати: по-перше, 3 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян (0,51 грн.) у спеціально обладнаних місцях; по-друге, ! відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,17 грн.) — у відведених місцях.
Збір за парковку автотранспорту має дві складові — частину, що перераховується до місцевого бюджету, і частину, що залишається в розпорядженні підприємства, яке надає послуги з парковки. Тому єдиним податком у платника такого податку обкладається лише та частина збору, що залишається в його розпорядженні.
Фінансове право України
277
Згідно зі ст. 4 Декрету "Про місцеві податки і збори" ринковий збір є платою за торговельні місця на ринках та у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для. торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків.
Платниками ринкового збору є: по-перше, юридичні особи всіх форм власності (а також їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи) і, по-друге, фізичні особи (приватні підприємці та громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності). Що стосується фізичних осіб, то для них Указ Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28 червня 1999 р. № 761/99 зі змінами та доповненнями ніяких винятків щодо звільнення від сплати ринкового збору не передбачає. Це означає, що всі фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності, так і ті, що ними не є, незалежно від займаного ними місця на ринку, є платниками ринкового збору на загальних підставах. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.
Юридичні та фізичні особи, які торгують на ринках та уклали з дирекцією ринку договори на оренду приміщень та інших стаціонарних пунктів торгівлі, не звільняються від сплати ринкового збору. Це випливає з п. 1 Указу № 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", в якому зазначено, що ринковий збір — це плата за право заняття місця для торгівлі на ринку, тому його сплачують юридичні й фізичні особи, які торгують на ринках і уклали договори про оренду приміщень з ринками.
Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що надає право на заселення такої квартири, згідно зі ст. 5 Декрету "Про місцеві податки і збори".
Платниками цього збору є одержувачі ордера. Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати 30 відсотків від неоподаткованого мінімуму доходів громадян (5,10 грн.) на момент оформлення ордера. Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банку до отримання ордера та перераховується до місцевого бюджету. Сплату збору підтверджує квитанція, видана банківською установою.
Необхідність сплати збору із власників собак визначено ст. 6 Декрету "Про місцеві податки і збори". Платниками цього збору є громадяни — власники собак, крім службових, які проживають у будинках державного та громадського житлово-
278
Л. К. Воронова
го фонду, а також у приватизованих квартирах. Винятком є громадяни, які проживають у приватних будинках.
Збір із власників собак справляється з громадян щороку органами житлово-комунального господарства. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Підприємства — власники собак цей збір не сплачують.
Платниками курортного збору є громадяни, які прибули до курортної місцевості, згідно зі ст. 7 Декрету "Про місцеві податки і збори".
Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до Декрету "Про місцеві податки і збори" від сплати цього збору звільнені окремі категорії громадян, а саме: .£.
1) діти віком до 16 років;
2) інваліди та особи, які їх супроводжують; *
3) учасники Великої Вітчизняної війни; ...-м
4) воїни-інтернаціоналісти; : ч-: ч:
5) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
6) особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, включаючи містечка та бази відпочинку;
7) особи, які прибули до курортної місцевості у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;