Юрій С. І., Стоям В. І., Мац М Й. Казначейська система. — Тернопіль.,
310
Л. К. Воронова
згідно з Наказом Міністерства фінансів № 42 від 22 січня 2001 р. "Про порядок ведення Міністерством фінансів України державного боргу та операцій, пов'язаних з ним" відповідає за оперативний облік та надання оперативної звітності щодо стану державного боргу; підготовку та обґрунтування розрахунків до проекту державного бюджету за операціями, пов'язаними з державним боргом1. Цей наказ дає визначення державного боргу та класифікацію державних боргових зобов'язань.
Державний борг складається з державного внутрішнього та державного зовнішнього боргу і не включає борг місцевих органів влади та державних підприємств. Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі — як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань.
Державні боргові зобов'язання розподіляються на прямі та умовні.
Прямі боргові зобов'язання — це такі зобов'язання, в яких держава виступає безпосереднім позичальником шляхом випуску державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України, включаючи кредити під гарантію держави, отримані розпорядниками коштів державного бюджету.
Умовні боргові зобов'язання беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, в тому числі за кредитами МВФ, крім тих, коли кредити спрямовуються до державного бюджету. ЦІ зобов'язання не враховуються в складі державного боргу до вступу в силу гарантії, а операції з ними не відображаються в показниках державного бюджету. У випадках невиконання боргових зобов'язань безпосередніми позичальниками вступає в силу державна гарантія. Боргове зобов'язання позичальника включається в державний борг.
Граничний розмір внутрішнього державного боргу України встановлюється щороку в Законі про Державний бюджет. Так, ст. 14 Закону про Державний бюджет України на 31 грудня 2006 р. визначила межу внутрішнього боргу у розмірі 18689481,2 тис. гривень та в сумі 1083911,9 тис. доларів США, а зовнішнього — в сумі, еквівалентній 9172389,7 тис. доларів США2.
1Юрій С. І., Стоян В. І., Мац М. Й. Казначейська система. — Тернопіль, 2002. — С. 443-450.
2 Ст. 14 проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" // Урядовий кур'єр. — 2005. — 13 грудня. ;;,
фінансове право України 311
Бюджетний кодекс (ст. 15) надає право Кабінету Міністрів України брати позики в межах, визначених Законом про Державний бюджет України.
Міністр фінансів України з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики, валюту запозичення.
Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватися таких принципів:
— безумовності, тобто забезпечення режиму виконання державою всіх зобов'язань перед Інвесторами і кредиторами, які держава взяла на себе при підписанні угоди про позику;
— зниження ризиків — відшукувати такі позики, щоб максимально знижувати вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів;
— оптимальності структури — підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення;
— зберігання фінансової незалежності — підтримка оптималь- й ної структури боргових зобов'язань держави між інвестора- -Г ми-резидентами й інвесторами-нерезидентами;
— прозорості — дотримання відкритості при випуску позик, ^ забезпеченні доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі1.
На стан державного боргу впливає економічна і політична ситуація в країні, ділова активність суб'єктів підприємницької діяльності. Перед державою завжди стоїть питання скорочення її як внутрішнього, так і зовнішнього боргу. Але держава в першу чергу дотримується принципу безумовності — треба розрахуватися з боргами для підняття державного іміджу. Але кожна держава використовує різні методи, які допомагають їй справлятися з економічними негараздами.
Лімітом загальної суми боргу є максимальний розмір державного боргу на певну дату.
Для управління внутрішнім державним боргом Міністерство фінансів може залучати банківські установи для надання банківських, посередницьких, юридичних та інших послуг шля-•л»м укладення угод.
1Юрій С. І., Стоян В. І., Мац М.Й. Казначейська система. — Тернопіль,
312
-іїГяУч АЛК. Воронова ,
■ У межах Закону про Державний бюджет Міністерство фінан-: :г сів має право здійснювати операції на первинному та вторин-
>* йому ринку, в тому числі викупати державні боргові зобов'я* зання. ■ .■ , ■ -V
■ Зовнішній державний борг може бути у формі: "■ — державних боргових цінних паперів, що розміщуються сеі ;І ред нерезидентів за межами України; • /; — кредитів від урядів або представництв урядів;
— кредитів від іноземних фінансових установ, міжнародних ■$"{. фінансових організацій; ^— інших дво- або багатосторонніх кредитів.
Україна має найбільш тісні зв'язки з Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком (СВ) та Європейським ■:•. банком реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Кредити МВФ спрямовувалися НБУ на формування резер-,. вів та покриття дефіциту платіжного балансу/ Міністерство ,' фінансів одержувало допомогу на покриття бюджетного де-I фіциту та обслуговування зовнішнього боргу в іноземній ва-,5 люті ;•■■■.■■;■'■ \
Світовий банк надає системні позики під реформування * окремих секторів економіки із спрямуванням їх траншами де ," ,. Державного бюджету, оплату за енергоносії, покриття дефіци-" ту торгового балансу країни, Україна одержала позички від ; ^ Світового банку на термін до 17 років із процентною ставкою '* близько 7% річних, тобто термін погашення довший, відсотко-I ва ставка нижча порівняно з традиційними позиками на між-." народному ринку капіталу.
' Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) здійс-
1 нює зовнішнє пряме та спільне фінансування інвестиційних
проектів. Основні об'єкти кредитування ЄБРР — це приватний
сектор та об'єкти ключової інфраструктури (малий та середній
1 бізнес, енергетичний сектор, телекомунікації, система водопоста-
.'; чання, агропромисловий комплекс, готельна інфраструктура)1.
За формою залучення коштів державний борг поділяється
' на державні запозичення та гарантії.
"І Державні запозичення — залучення державою коштів та 'І іншого майна на умовах строковості, платності та повернення. р Розрізняють зовнішні та внутрішні запозичення:
'ЙЙЩІ Казначейська система. — С. 432-433.
Фінансове право України ЗШ
її и —і.і;'і і і-і ти».................................о—*——......їм.....і і і і — .—■
— державне І муніципальне внутрішнє запозичення, коли держава або орган місцевого самоврядування випускають державні або муніципальні цінні папери, що розмішуються на внутрішньому ринку;
-^державне і муніципапьне зовнішнє, запозичення, коли держава або міська рада із населенням понад 800 тне. жителя укладають угоди про позику та випуск державних цінних паперів, що розмішуються на зовнішньому рийку.
Державне запозичення дозволяється тільки для фінансування дефіциту державного бюджету, підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів та інших цілей, кожного разу встановлених в законі України1. ~]
Граничний обсяг вгіутрішнього та зовнішнього державно?© боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій визначається на кожний бюджетний період відповідно до Закону про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет. - ■ * * -
У сучасний період, коли економіка молодої країни ще не набрала повної сили, коли держава прагне до підвищення с# цїального забезпечення громадян, покращання життєвого рівня, тобто збільшення витрат на охорону здоров'я, освіту, науку, дуже важко формувати бюджет без дефіциту ї, безумовно, є бажання одержати кошти на першочергові потреби за рахунок запозичень. Але цього не можна робити, щоб наперед не витрачати на виплати за боргом З і більше відсотків державного бюджету. Бюджетний кодекс встановив граничний рівень державного боргу: він не повинен перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.
У разі перевищення граничної величини боргу (60% ВВП) Кабінет Міністрів зобов'язаний вжити заходи для приведення цієї величини у відповідність до положень Бюджетного кодексу.
Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про це Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет.
Бюджетний кодекс забороняє використовувати емісійні кошти Національного банку України як джерело фінансування дефіциту Державного бюджету України.
' Юрій С. /., Отищі В. /., Мац М. Й. Казначейська система. — Тернопіль,
2002. — С. 42Л^4&^ШШ^#"і' ■■-■ -;**- •••: ■'"> ":•*■•" .;--^.-^ \ .->•<
314
Л. К. Воронова
§ 2. Державний та муніципальний кредит.
Управління державним і муніципальним боргом. Правові основи державного кредитування
Жодній країні в світі не вистачає для безперебійного функціонування коштів, які вона одержує обов'язковим методом мобілізації, тому вони запозичують їх у своїх та іноземних кредиторів.
Запозичення державою або органами місцевого самоврядування коштів у фізичних та юридичних осіб — резидентів та нерезидентів мають назву державного кредиту. ЦІ відносини мають особливе значення для держави й органів місцевого самоврядування, тому кожна держава регулює такі відносини правовими нормами, таким чином: державний або муніципальний кредит — це врегульовані правовими нормами відносини, в яких позичальником виступає держава або муніципальний орган, а кредитором — фізична або юридична особа.