АУДИТ (англ. АікШ, від лат. аисііїиз — слухання, слух) — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'сктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Здійснюється незалежними особами (аудиторами) або аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.
БАНК (фр. Ьап§ие від Італ. Ьапсо — лава, конторка) — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ — доручення банку-гаранта на користь кредитора щодо забезпечення повної та своєчасної сплати боржником належної суми. Банк видає гарантії за дорученням і за рахунок клієнтів, а також за рахунок банкІв-коресподен-тІв. Б.г. широко застосовуються в сучасній міжнародній комерційній та банківській практиці.
БАНКІВСЬКА ПОЗИКА — кошти, які надаються банками юридичним І фізичним особам на засадах зворотності, строковості, відплатності й забезпеченості. Порядок надання Б.п. встановлюються нормами банківського законодавства й оформлюються угодою між банком і позичальником.
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — сукупність різних видів банків, банківських інститутів, що діють у межах єдиного загальнодержавного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком держави. Відповідно до Закону України "Про банки і
Фінансове право України
411
банківську діяльність" (2000 р.) Б.с. України складається з Національного банку України, державних та інших (комерційних) банків, що створені і діють на території України.
БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ — інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, чи третім особам при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Б.т. охороняється законом, і банки зобов'язані забезпечити Б.т. Порядок розкриття Б.т. визначається законодавством.
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків з метою залучення кош-
'--, тів та їх вкладення в позички, цінні папери й послуги, випуск в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування І кредитування вкладень тощо.
БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
БАНКІВСЬКИЙ ПРОЦЕНТ (інтерес) — плата за надання грошей в борг. Має два різновиди: кредит-процент і дебет-процент, що відповідають двом видам діяльності банків: зберігання вкладів і надання позик.
БАНКНОТИ (англ. Ьапк-поіе — кредитний білет) — різновид грошових знаків, які випускаються в обіг банками. В Україні перебувають в обігу Б., випущені Національним банком України вартістю 1, 2, 5, 10,20, 50, 100 і 200 гривень, які є законними засобами платежу.
БЛАНКОВІ КРЕДИТИ — кредити, які не мають спеціального забезпечення конкретними цінностями, а видаються під зобов'язання боржника погасити кредит в установлений строк або при настанні певних умов, наприклад, прибуття товару в порт призначення.
БРОКЕР — (англ. Ьгокег) — посередник у здійсненні угод між покупцями та продавцями на біржі. Діє за дорученням І за рахунок клієнтів, одержуючи за свою роботу брокерську комісію.
БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками еко-
■<■> номічної сутності, функціональної діяльності, організаційного
к* устрою та Іншими ознаками відповідно до законодавства
*'. України та міжнародних стандартів.
412
Л. К. Воронова
БЮДЖЕТНИЙ ЗАПИТ — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
БЮДЖЕТНИЙ ОБОВ'ЯЗОК —будь-яке, здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
БЮДЖЕТНЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бюджетної системи, розмежування доходів І видатків між державними та місцевими бюджетами; складання, розгляд проекту бюджету; затвердження бюджету; його виконання; розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Б.п. — складова, центральна частина фінансового права. Відносини в галузі бюджету регулюються нормами Конституції України, Бюджетним кодексом України, постійно діючими і періодичними нормативними актами про бюджет, що приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів, органами місцевого самоврядування. Норми Б.п. поділяються на матеріальні (які регулюють відносини, пов'язані з бюджетним устроєм, складом доходів і видатків, їх розмежуванням) і процесуальні (які встановлюють порядок складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету і звіту про його виконання, права та обов'язки учасників бюджетного процесу). У бюджетно-правових відносинах, які тривають один бюджетний період (за Конституцією України — з 1 січня до ЗІ грудня), беруть участь відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування.
БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС — регламентована нормами фінансового права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
БЮДЖЕТНИЙ РОЗПИС — документ, в якому головним розпорядникам бюджетних коштів встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б.у. України визначається з ура-
Фінансове право України
413
хуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу України.
ВАЛЮТА — (Італ. уаіиїа— ціна, вартість)—І) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави — українська гривня, долар США тощо; 2) грошові знаки іноземних держав; кредитні і платіжні документи (чеки, векселі та Ін.), які використовуються в міжнародних розрахунках; 3) міжнародні грошові одини-'** ці, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно-кредитни-' ^ ми організаціями. В. поділяють на: а) вільно конвертовані; '"'" б) частково конвертовані; в) неконвертовані. Розрізняють внутрішню та зовнішню конвертованість В.
ВАЛЮТА ПЛАТЕЖУ — (англ. суггепсу оГ раутепї) — валюта, з допомогою якої здійснюються розрахунки або повертаються позички та борги.
ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ — співвідношення вимог і зобов'язань банку (фірми) в іноземній валюті. Якщо суми вимог І зобов'язань збігаються, валютна позиція вважається закритою, якшо ні — відкритою. Відкрита валютна позиція може бути "довгою" (вимоги перевищують зобов'язання) і "короткою" (зобов'язання перевищують вимоги). Під час купівлі чи продажу валюти довга позиція виникає тоді, коли обсяги купівлі перевищують обсяги продажу, а коротка — в разі перевищення обсягів про-,£і дажу над обсягами купівлі.
ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — система нормативних актів, що ' містять норми, котрі регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з інозем-" ними державами І громадянами (резидентами І нерезидентами), а також порядок ввезення, вивезення, переказування та І, пересилання з-за кордону і за кордон національної та інозем-V ної валюти й інших валютних цінностей. До норм В.з. належать і норми, які закріплюють режим здійснення валютних операцій на території України, компетенцію державних органів і функції банків у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин.
ВАЛЮТНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ — умова, що передбачається в міжнародних кредитних, платіжних та інших угодах і контрактах з метою страхування ризиків експортера чи кредитора від знецінення валюти платежу.
ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ—операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з *і&$ використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як -г-лт засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зо-
414
Л. К. Воронова
бов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням на територію України та вивезенням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків І порядку здійснення валюти платежу.
ВАЛЮТНИЙ КУРС — (англ. ехсЬа§е гаїе) — співвідношення між грошовими одиницями різних країн, зумовлене їхньою купівельною спроможністю. Валютний курс є своєрідною формою ціни, сплачуваної в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти.