В науці виділяють наступні методи регулювання грошового обігу -грошова реформа, деномінація і емісія.
Грошова реформа - це повне або часткове перетворення грошової системи з метою стабілізації і зміцнення грошового обігу. Практика свідчить, що грошова реформа досягає названих цілей тільки в тому випадку, якщо вона проводиться в умовах стабілізації економічної і політичної ситуації в країні.
Деномінація - на відміну від грошової реформи є технічною операцією, що виражається в заміні старих грошей новими з прирівнюванням однієї грошової одиниці в нових знаках до більшої кількості грошей в старих знаках. В процесі здійснення деномінації не зачіпаються економічні основи держави, а відбувається скорочення грошової маси, що знаходиться в обігу, а також змінюється масштаб цін. Деномінація може проводитися як окремо, так і одночасно з грошовою реформою.
Емісійна система - є встановленим законодавством порядком емісії і обігу грошей. Емісія (випуск грошей) покладається на Національний банк (в інших країнах - центральні, національні банки, в США - Центральну резервну систему).
Обслуговуючи господарський оборот, гроші постійно випускаються в обіг і вилучаються з нього. Такого роду операції не впливають на збільшення грошової маси і цим відрізняються від емісії грошей, під якою розуміється випуск грошей в обіг, що веде до збільшення грошової маси, що знаходиться в обігу. Існує емісія готівкових і безготівкових грошей. В умовах ринкової економіки емісію готівки здійснюють центральні банки, а емісію безготівкових грошей - комерційні банки, що регулюється також центральним банком країни.
Контроль за об'ємом грошової маси здійснює Національний (Центральний) Банк. Кількість грошей в обігу визначається як сума готівки і банківських депозитів. Надаючи кредити, банки збільшують об'єм грошової маси.
Емісія готівки є її випуском в обіг, при якому збільшується загальна маса готівки. На основі касових оборотів банків і аналітичної звітності, що складається, Національний банк прогнозує розмір передбачуваної емісії, а також регіони її проведення. Національний банк створює резервні фундації, в яких бережеться запас грошових знаків, призначених для випуску їх в обіг у разі збільшення потреби господарства в готівці. Ці гроші не відносяться до тих, що знаходяться в обігу, оскільки не створюють руху, не накопичуються, не служать засобом платежу і є резервними.
Якщо сума надходжень готівки на рахунку банків перевищує встановлений ліміт, то гроші вилучаються з обігу і переходять до резервного фонду. При потребі в готівці відбувається зворотний процес.
У розумінні грошового готівкового обігу не слід його звужувати до готівкових розрахунків, оскільки обіг включає в себе і розрахунки, і порядок випуску, інкасації і т.п. готівкових грошей.
3. Правове регулювання готівкових розрахунків
Наявний грошовий обіг в країні організовується державою в особі центрального (національного) банку. Частково готівкові гроші спрямовуються на обслуговування міжбанківських розрахунків, але в основному вони видаються юридичним і фізичним особам. Відповідно до законодавства діяльність по організації і управлінню наявним грошовим обігом здійснюється в централізованому порядку Національним банком України.
Так, Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року затверджено „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Згідно п.1.2 вказаного Положення готівкою (готівковими коштами) визнаються грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.
Відповідно до Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов' язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.
Постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/ 10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.
Зазначені обмеження не поширюються на:
а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;
б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;
г) використання коштів, виданих на відрядження;
д) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до цієї продукції (далі - сільськогосподарська продукція), визначений Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".
У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Якщо підприємство (підприємець) відповідно до законодавства України приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг і оснащене платіжним терміналом (у тому числі з'єднаним чи поєднаним з РРО), то таке підприємство (підприємець) може за рахунок готівкової виручки або коштів, отриманих із банку, надавати держателю платіжної картки Національної системи масових електронних платежів та інших платіжних систем (якщо така послуга передбачена їх правилами) послуги з видачі готівки з друкуванням квитанції платіжного термінала (або розрахункового документа) та відображенням таких операцій у відповідній книзі обліку.
Національний банк України має право встановлювати обмеження з видачі готівки за платіжними картками.
Обмеження з видачі готівки за платіжними картками можуть встановлюватися платіжною організацією відповідної платіжної системи та банками - членами цієї системи.
Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки).