Митний кодекс України містить правове регулювання процедури переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України, закріплює компетенцію митних органів України у сфері валютного контролю, регламентує порядок стягнення митних зборів та штрафів за митні правопорушення, встановлює відповідальність за незаконні діяння з валютними цінностями, визначає умови вилучення валютних цінностей за скоєння митних правопорушень (ст.ст.39, 328, 340, 349, 363, 386 МК України).
Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс України передбачають відповідальність за порушення вимог чинного законодавства України у сфері обігу валюти та валютних цінностей. Зокрема, ст.162 КпАП України передбачає покарання за порушення правил про валютні операції, ст.ст. 199 КК України - за виготовлення, зберігання або збут підробленої іноземної валюти, ст.207 КК - за ухилення від повернення валютної виручки, ст.208 КК - за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.
До законів загального характеру, що містять окремі норми валютного права, належать: Закон України „Про національний банк України", Закон України „Про банки і банківську діяльність", Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність" та деякі інші.
Серед спеціальних законів, що детально визначають правила валютного регулювання, слід назвати Закон України від 23.09.1994 р. „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", який передбачає порядок та строки зарахування валютної виручки резидентів в банках та відповідальність за порушення термінів здійснення даних операцій.
Джерелами валютного права є також підзаконні нормативні акти, до яких належать нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби.
Основне місце в галузі валютного регулювання належить Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в якому визначені основні терміни, що вживаються у валютному праві, встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, передбачені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.
Велику кількість нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання валютних відносин у банківській системі видає Національний банк України. До їх переліку належать: Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р.; Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних карток через митний кордон України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.07.2000 р.; Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.07.2000 р.; Положення про порядок надання фізичним особам-резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затверджене постановою Правління НБУ від 02.11.2000 р.; Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р.; Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р.; Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти межах України, затверджені постановою Правління НБУ від 12.03.2003 р.; Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2004 р. „Про затвердження граничного ліміту вивезення за межі України валюти України" та багато інших.
В межах власної компетенції підзаконні нормативно-правові акти видає також Державна податкова адміністрація та Державна митна служба України. ДПА приймає нормативні акти, що стосуються системи оподаткування операцій з валютою та валютними цінностями, а Державна митна служба регулює та контролює порядок переміщення валюти і валютних цінностей через митний кордон України, а також порядок їх декларування.
Вищезазначені нормативно-правові акти визначають принципи регулювання валютних відносин.
Принципи регулювання валютних відносин - це основні керівні засади, що визначають характер правового регулювання валютних відносин в Україні. До основних принципів, зокрема, належать:
1) проведення валютної політики як самостійного напряму економічної політики. Валютна політика є системою економічних, правових і організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти до іноземних валют;
2) встановлення національного режиму для державного регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів та контролю за їх здійсненням;
3) єдність валютної політики України на всій території держави;
4) захист національної валюти України;
5) заборона незаконного втручання державних органів, їх посадових і службових осіб у валютні і фінансові відносини;
6) захист прав і законних інтересів учасників валютних відносин.
2. Об'єкт валютних правовідносин.
Об'єктами правовідносин зазвичай вважають певні блага, з приводу яких суб' єкти вступають у відповідні правовідносини. Об' єктом валютних правовідносин, таким чином, виступають валютні цінності.
Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних цінностей належать:
1) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та інших форм, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України;
3) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Перелік іноземних валют міститься у Класифікаторі іноземних валют та банківських металів, затвердженому постановою Правління НБУ від 04.02.1998 р. №34;
4) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
5) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Грошовою одиницею України згідно ст.99 Конституції України є гривня. На підставі ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено законодавством України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.
Ознакою національної валюти є її конвертованість. Конвертованість -порядок обміну національної валюти на іноземну, в основу якого покладено механізм валютного курсу. Валютний курс - співвідношення двох валют на валютному ринку.
Валютний курс може бути плаваючим або фіксованим. Фіксований валютний курс має місце в тих державах, де уповноважені органи, насамперед, уряд або центральний банк, встановлюють вартість валюти та підтримують її на певному рівні. Плаваючий курс визначається співвідношенням попиту і пропозиції на окремі види валюти і уповноважені органи не впливають на її вартість. В нашій державі використовується контрольований плаваючий курс -НБУ здійснює постійні зміни курсу залежно від стану платіжного балансу, рівня інфляції, наявності валютних резервів тощо. Він також проводить девізну валютну політику - регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти.
В Україні порядок встановлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів визначає НБУ згідно ст.ст. 7,15 та 36 Закону України „Про Національний банк України", Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління
НБУ від 04.02.1998 р. №34 та „Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів", затвердженого Постановою Правління НБУ 12.11.2003 р. №496.
На підставі даного Положення, НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових грошових одиниць та банківських металів. Для вільно конвертованих валют, зазначених у Додатку 1 (зокрема, австралійських доларів, англійських фунтів стерлінгів, білоруських рублів, доларів США, датських та шведських крон, швейцарських франків, японських єн, євро тощо) та банківських металів, офіційний курс гривні встановлюється щоденно. Для інших іноземних валют - обмежено конвертованих, передбачених у Додатку 2 (бразильських ріалів, вонів Республіки Корея, в'єтнамських донгів, доларів Гонконгу, єгипетських фунтів, ізраїльських шекелів, індійських рупій, монгольських тугриків, сирійських фунтів та інших валют) офіційний курс гривні встановлюється один раз на місяць. До неконвертованих валют - поширених в обігу лише однієї країни та обмежених за всіма видами валютних операцій - офіційний курс гривні не визначається.