- аудиторські фірми та фізичні особи, які здійснюють аудиторську діяльність (так званий аудиторський фінансовий контроль). Аудит - перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам. Основне завдання аудиторського контролю - отримання об'єктивної інформації про фінансовий стан суб'єкта, який перевіряють, відповідність його господарської діяльності чинному законодавству. Аудиторські перевірки можуть бути добровільними (ініціативними, проведеними за рішеннями самого суб'єкта господарської діяльності) та обов'язковими (ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність»).
Питання для самоконтролю
1. Поняття, сутність фінансового контролю.
2. Суб' єкти фінансового контролю в Україні.
3. Форми фінансового контролю: поняття, види.
4. Ревізія як метод фінансового контролю.
5. Методи фінансового контролю.
6. Принципи фінансового контролю.
7. Класифікація суб' єктів фінансово-контролю.
8. Аудит та його роль у здійсненні фінансового контролю.
9. Види фінансового контролю, критерії розподілу.
10. Функції фінансового контролю.
Тести
1. Фінансовий контроль - це:
а) діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі, перерозподілі та використанні грошових коштів та зв' язаних з цим матеріальних цінностей;
б) діяльність недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі, перерозподілі та використанні грошових коштів та зв' язаних з цим матеріальних цінностей;
в) діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню доцільності при мобілізації, розподілі, перерозподілі та використанні грошових коштів та зв' язаних з цим матеріальних цінностей;
г) діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання грошових коштів та зв' язаних з цим матеріальних цінностей.
2. Методами фінансового контролю є: а) перевірка;
б) вилучення фінансових документів;
в) звітність;
г) аудит.
3. Чи є Рахункова палата при Верховній Раді України суб'єктом фінансового контролю?
а) так
б) ні
в) в залежності від періоду
г) лише при вчиненні спільних дій із правоохоронними органами.
4. Суб'єктами фінансового контролю в Україні є:
а) Президент України;
б) Міністерство внутрішніх справ України;
в) Вища атестаційна комісія України;
г) Антимонопольний комітет України.
5. Ревізія - це:
а) метод фінансового контролю;
б) форма фінансового контролю;
в) принцип фінансового контролю;
г) функція фінансового контролю.
6. В залежності від часу проведення фінансовий контроль буває:
а) попередній, поточний, наступний;
б) попередній, послідовний;
в) поточний, наступний, підсумковий;
г) попередній, підсумковий.
7. Фінансово-економічна експертиза є:
а) формою фінансового контролю;
б) методом фінансового контролю;
в) елементом методики фінансового контролю;
г) принципом фінансового контролю.
8. За підсумками ревізії оформлюється:
а) акт;
б) протокол;
в) довідка;
г) постанова.
9. За суб' єктами здійснення фінансовий контролю буває:
а) державний;
б) навчальний;
в) ініціативний;
г) процесуальний.
10. Муніципальний фінансовий контролю здійснюють:
а) Міністерство фінансів України;
б) Державна податкова адміністрація України;
в) органи місцевого самоврядування;
г) Президент України.
Рекомендована література
1. Конституція України: Прийнята 28.06.1996 р.// Відомості Верховної Ради. - 1996. - N 30. - Ст. 141.
2. Бюджетний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. -2001.- № 37-38. - Ст. 189.
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 25.05.1997 р. №280/97-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. -Ст. 170.
4. Фінансове право України: підручник/ Г.В.Бех, О.О.Дмитрик, І.Є.Криницький; За ред.. М.П.Кучерявенка. - К.: Юрчнком Інтер, 2006. - 320с.
5. Орлюк О.П. Фінансове право. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 527с.
6. Дмитренко Е. С. Фінансове право України: Практикум. - К.: Атіка, 2004. - 216с.
7. Музика О.Л. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Вид. Паливода А.В., 2004. - 220с.
8. Финансовое право. Л.К. Воронова. Н.П. Кучерявенко. - Х.: Легас, 2003. - 360 с.
Тема 3. ДЕРЖАВНІ ДОХОДИ ТА ДЕРЖАВНІ ВИТРАТИ
1. Поняття та класифікація державних і муніципальних доходів.
2. Поняття та класифікація державних і муніципальних витрат.
1. Поняття та класифікація державних і муніципальних доходів
Для реалізації державою своїх функцій, здійснення мети та завдань, що стоять перед нею, необхідною умовою є наявність відповідних фінансових коштів, за рахунок яких і задовольняються державні потреби. Формування таких фінансових коштів виражається через такі категорії, як публічні, державні та муніципальні доходи. При цьому перша включає у себе дві останніх.
Публічні доходи - це врегульовані нормами фінансового права доходи до грошових фондів суб'єктів публічного права, що спрямовуються останніми на реалізацію завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування та на задоволення публічного інтересу. Це частина національного доходу країни, що при його розподілі й перерозподілі надходить у розпорядження держави, органів місцевого самоврядування та державних цільових фондів коштів.
Основним джерелом доходів держави є внутрішній валовий продукт, частину якого вона використовує для покриття власних видатків.
Державні доходи - це частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед державою.
В юридичній літературі слушно зроблено зауваження про необхідність відмежування понять державні доходи та фінансові ресурси держави, адже останні є ширшим поняттям, і включають у себе не лише доходи держави, а й доходи усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують доходи на території України і за її межами та володіють певним майном на праві власності.
Відповідно до ст. 142 Конституції України та ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах мають власні доходи, якими розпоряджаються відповідні органи місцевого самоврядування (муніципальні доходи).
Муніципальні доходи - частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети її служить розв'язанню різних питань, що стоять перед органами місцевого самоврядування.
У формуванні державних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи країни. В результаті цієї діяльності держава формує низку грошових фондів, утворення яких відбувається за різними напрямами (кошти держави, надходження від юридичних і фізичних осіб, кошти, відраховані громадськими організаціями).
Центральне місце у системі доходів держави посідають доходи бюджету, які являють собою всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.
Державні та муніципальні доходи становлять багатогранну та єдину систему, яка може бути класифікована в залежності від того чи іншого критерію, покладеного в її основу. Так, залежно від методу утворення державні та муніципальні доходи поділяються на обов'язкові та добровільні.
Залежно від порядку утворення державні та муніципальні доходи поділяються на централізовані та децентралізовані. Централізовані зосереджуються на рівні державного бюджету, в той час як децентралізовані акумулюються на рівні державних підприємств, організацій чи установ.
Залежно від юридичної форми надходжень державні та муніципальні доходи поділяються на податкові та неподаткові. До податкових відносяться податки й збори податкового характеру (збори, мита, плати). Їх характерною рисою є те, що саме ці платежі становлять основу доходів держави та органів місцевого самоврядування. До неподаткових можна віднести штрафи, кошти, що надходять від реалізації державної власності.
Залежно від територіального рівня державні та муніципальні доходи поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Залежно від джерела утворення державні та муніципальні доходи поділяються на отримані від державного або муніципального господарства;
від юридичних осіб, заснованих на недержавній власності; від громадських організацій; від фізичних осіб.
Бюджетні доходи, як основну складову державних доходів, в свою чергу також можна класифікувати за різними підставами. За соціально-економічними ознаками доходи бюджетів поділяються на доходи від господарської діяльності, від зовнішньоекономічної діяльності, від використання природних ресурсів, від державних монополій, митні платежі, збори та інші неподаткові платежі тощо. За порядком зарахування до бюджету доходи поділяються на власні, закріплені та регулюючі.
Власні доходи бюджетів формуються за рахунок надходжень від власних джерел. Правову базу для формування власних доходів місцевих бюджетів основаних, насамперед, на комунальній власності територіальних громад, складають Конституція України, закони України Про місцеве самоврядування та Про власність. Бюджетне законодавство, в свою чергу, конкретизує загальні норми вищезазначених нормативно-правових актів (наприклад, ст. 69 Бюджетного кодексу України).
Закріплені доходи - це доходи, віднесення яких до певного рівня бюджету здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України на довготривалій основі у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, належать плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад, плата за торговельний патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності тощо. Закон про Державний бюджет щороку передбачає склад закріплених доходів державного бюджету в повному або процентному відрахуванні від надходжень.