Відповідно до цих Правил перекази та їх виплата можуть здійснюватися як з поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті, так і без їх відкриття.
Для здійснення переказу фізична особа має подати працівникові банку наступні документи:
1) заяву на переказ готівки,
2) документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його замінює);
3) підтверджувальні документи (документи, що підтверджують джерела походження іноземної валюти, митну декларацію на ввезення іноземної валюти в Україну, документ банку про видачу готівкової іноземної валюти з власного поточного рахунку, довідку про одержання іноземної валюти як заробітної плати, матеріальної допомоги, премії, авторської винагороди та як успадкованих коштів).
Фізичні особи-резиденти можуть здійснювати за межі України такі перекази з поточних рахунків в іноземній валюті:
а) на користь фізичних осіб, які постійно або тимчасово проживають за кордоном, без підтверджувальних документів про родинні стосунки - суму, що не перевищує 1000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на місяць;
б) на оплату витрат судовим органам - суму, що зазначена в підтверджувальних документах;
в) на оплату витрат нотаріальним та іншим органам - суму, що не перевищує 5000 доларів США;
г) на оплату витрат за лікування - суму, що не перевищує 20000 доларів
США;
ґ) на оплату витрат за навчання - суму, що не перевищує 30000 доларів
США;
д) на оплату участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях - суму, що не перевищує 2000 доларів США, тощо.
Іноземна валюта, що переказана на користь фізичної особи-резидента із-за кордону, може бути або виплачена одержувачу готівкою в сумі, що не перевищує 3000 доларів США, а залишок даної суми зараховується на поточний рахунок одержувача і виплачується йому з цього рахунку; або зарахована на поточний рахунок одержувача і виплачена з нього повністю, без обмежень.
Питання для самоконтролю:
1. Якими ознаками характеризуються валютні відносини?
2. Що розуміють під валютними цінностями?
3. Як і ким визначається офіційний курс гривні до іноземних валют?
4. Які суб'єкти належать до нерезидентів?
5. На які види поділяються валютні операції?
6. Які суб' єкти діють на міжбанківському валютному ринку України?
7. Якими основними повноваженнями наділений НБУ в сфері валютного регулювання та контролю?
8. Якими основними функціями наділені агенти валютного контролю?
9. В чому полягають відмінності правового статусу органів та агентів валютного контролю?
10. Яку функцію виконують валютні обмеження?
Тести:
1. До складу принципів регулювання валютних правовідносин не належать:
а) встановлення національного режиму для державного регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів;
б) рівність правового статусу суб' єктів валютних правовідносин;
в) захист прав і законних інтересів учасників валютних відносин;
г) захист національної валюти України.
2. До повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання не належить:
а) здійснення валютної політики;
б) видання ліцензій на здійснення валютних операцій;
в) затвердження ліміту зовнішнього державного боргу;
г) використання резервів валютних цінностей.
3. Дивізна валютна політика це: а) регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках;
б) зміна Національним банком України облікової ставки Національного банку для регулювання руху капіталів й балансування платіжних зобов' язань, а також коригування курсу гривні до іноземних валют;
в) здійснення НБУ операцій з купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці;
г) визначення порядку проведення валютних операцій.
4. Управління валютними резервами здійснює:
а) Верховна Рада України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Національний банк України;
г) Міністерство фінансів України.
5. Агентом валютного контролю є:
а) НБУ;
б) уповноважений комерційний банк;
в) уповноважений державний орган;
г) Державна податкова адміністрація України.
6. Переказ коштів фізичних осіб за кордон України належить до:
а) конверсійних операцій;
б) кореспондентських операцій;
в) операцій із залучення валютних ресурсів;
г) неторговельних валютних операцій.
7. Чи дозволяється використання фізичними особами готівкової іноземної валюти на території України:
а) дозволяється вільне використання;
б) дозволяється у випадках, прямо передбачених чинним законодавством;
в) дозволяється за умови отримання ліцензії;
г) не дозволяється.
8. Строк зарахування валютної виручки резидентів на їх валютні рахунки складає:
а) 5 днів з дати митного оформлення продукції;
б) 30 днів з дати митного оформлення продукції;
в) 60 днів з дати митного оформлення продукції;
г) 90 днів з дати митного оформлення продукції.
9. Фізична особа за умови усного декларування має право вивозити за межі України іноземну валюту, в сумі, що не перевищує:
а) 1000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;
б) 3000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;
в) 5000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;
г) 10000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.
10. Якщо сума іноземної валюти, що вивозиться фізичною особою за межі митної території України, перевищує передбачену законодавством, фізична особа повинна отримати:
а) генеральну ліцензію від Департаменту валютного контролю та ліцензування
НБУ;
б) генеральну ліцензію від Операційного управління НБУ;
в) індивідуальну ліцензію від Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ;
г) спеціальний дозвіл від територіального управління НБУ.
Рекомендована література:
1. Про Національний банк України: Закон України від 05.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29.
2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.10.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №5-6.
3. Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №40.
4. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29. - т.. 377.
5. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №17.
6. т. О.І. Валютно-фінансові відносини: Навч. посібник. - К.:
Знання, 2006. - 349 с.
7. т. о в В.К. Валютне регулювання. - Суми: Видавництво „Довкілля", 2003. - 210 с.
8. т. о в В.К. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: „Центр навчальної літератури", 2004. - 216 с.
9. Завальна Ж.В., т. о віднов М.В. Валютне право України: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - Суми: ВТД „Університетська книга",
2006. - 384 с.
10. Законодавство України з валютного регулювання та валютного контролю. Збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів з питань валютного регулювання та валютного контролю / Упоряд. М.І. Камлик.
- К.: т. о, 2005. - 664 с.
11. Костюченко О.А. Валютне законодавство України: Навч. посібник.
- К.: т. о, 2006. - 304 с.
12. Кравченко Л. Організаційно-правові основи здійснення суб'єктами банківської системи валютного контролю // Право України. - 2006. - №5. -
С.81-84.
13. Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка", 2004.
Тема 10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ФІНАНСОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
1. Теоретичний аспект відповідальності за порушення фінансового законодавства.
2. Адміністративна відповідальність за порушення фінансового законодавства.
3. Кримінальна відповідальність за порушення фінансового законодавства.
4. Фінансова відповідальність за порушення фінансового законодавства.
11. Теоретичний аспект відповідальності за порушення фінансового
законодавства.
Поняття адміністративного правопорушення законодавчо закріплене т..9 Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно зазначеної норми адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Підставою будь-якої юридичної відповідальності, в тому числі і адміністративної, в сфері фінансів є фінансове правопорушення. Разом с тим деякі автори виділяють в теоретичному аспекті визначенню терміну «фінансове правопорушення». Так, С.В.Кивалов вважає, що фінансове правопорушення - це протиправна, винна дія або бездіяльність, яка посягає на встановлений державою порядок здійснення фінансової діяльності та викликає застосування юридичних санкцій. При цьому встановлення адміністративної відповідальності за порушення в сфері фінансів має за мету захист інтересів держави у правовідносинах, які пов' язані з забезпеченням режиму функціонування державних грошових фондів, а також з забезпеченням економічної безпеки держави взагалі. Такі правопорушення можуть бути скоєні при здійсненні фінансової, валютної, банківській діяльності. Адміністративна відповідальність за вказані правопорушення настають у випадку, якщо вони не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
Ефективність фінансово-правового регулювання визначають станом виконання суб' єктами фінансових правовідносин своїх обов' язків, закріплених у фінансово-правових нормах. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов' язків забезпечено переважно за рахунок переконання учасників суспільних відносин у потребі суспільно корисної поведінки. Саме цим визначають зміст юридичної відповідальності в позитивному аспекті.