ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ I ПРИЗНАЧЕННЯ ФIНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
Невід'ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та адміністративно-територіальних одиниць є фінансовий контроль. Наявність фінансового контролю об'єктивно зумовлено тим, що фінансам як економічній категорії, притаманні не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання державою та місцевими (адміністративно-територіальними) утвореннями для вирішення своїх завдань фінансів обов'язково передбачає здійснення контролю за їх виконанням. Фінансовий контроль здійснюється у встановленому законодавством порядку усією системою органів державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі, спеціальними контролюючими органами.
Фiнансовий контроль є однiєю iз завершальних стадiй управлiння фінансами і водночас вiн є необхiдною умовою ефективностi управлiння фiнансовими вiдносинами в цiлому. Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що проявляється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним.
Водночас для того, щоб з потенційно можливого фінансовий контроль став реальним і на практиці, необхідно розрізняти базисні і надбудовні елементи фінансового контролю. Якщо контрольна функція фінансів є властивістю самих фінансів і виступає базисом фінансово-контрольних правовідносин, то власне фінансовий контроль є діяльністю відповідних органів і організацій, що його здійснюють.
Значення фінансового контролю полягає в тому, що при його здійсненні перевіряються:
- дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами;
- економічна обгрунованність та ефективність здійснення дій, відповідність їх завданням держави та місцевих (адміністративно-територіальних) утворень.
Таким чином, фінансовий контроль слугує важливим способом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності.
Вимога дотримання законності у діяльності щодо утворення, розподілу та використання грошових фондів держави та суб'єктів місцевого самоврядування має конституційну основу, оскільки згідно ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Визначення поняття фінансового контролю змінювалося з розвитком суспільства. В більшості наукових джерел соціалістичного періоду фінансовий контроль визначався як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю за суспільним виробництвом і розподілом продукції. Е.О. Вознесенський визначав фінансовий контроль як одну із форм контролю рублем за всіма стадіями розширеного соціалістичного відтворення, важливу ланку державного контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, використанням матеріальних і грошових засобів, що належать суспільству. Фінансовий контроль - діяльність державних і громадських органів, яка полягає у перевірці обгрунтованності процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві. Таким чином, автор визначає фінансовий контроль як різновид державного контролю.
Характерним є також ототожнення фінансового контролю з контрольною функцією фінансів, як у працях, виданих за радянську добу, так і в працях, виданих в Україні. І.А. Бєлобжецький наголошував, що фінансовий контроль виступає як результат практичного використання державою контрольних функцій фінансів, тобто внутрішньо властивої їм риси - можливості служити засобом контролю за виробництвом, розподілом і використанням сукупного суспільного продукту і національного доходу, хоча і зазначав, що однозначно трактувати поняття "контрольна функція фінансів" і "фінансовий контроль" не можна. Але слід зазначити, що ряд авторів визнавали наявність не фінансового, а фінансово-господарського контролю, який на їх думку, досліджує фінансово-господарську діяльність підприємств у сфері виробництва, обміну й споживання суспільно-необхідного продукту.
З урахуванням змін, що відбулися протягом останнього десятиріччя дещо змінилися підходи до визначення поняття фінансового контролю. На думку, М. Вороніна, фінансовий контроль слід розглядати як врегульовану правовими нормами діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування по перевірці формування, розподілу, цільового, ефективного і раціонального використання фінансових ресурсів держави й органів місцевого самоврядування, використання державної і комунальної власності у відповідності з чинним законодавством з метою виявити й попередити недоліки в роботі підконтрольних об'єктів. Але це визначення, на думку І Стефанюк, викликає певні зауваження, зокрема, містить неповний перелік суб'єктів контролю, виключається можливість його здійснення безпосередньо суб'єктами господарювання, аудиторами тощо, тобто суб'єктами, які не відносяться ні до державних органів, ні до органів місцевого самоврядування. Не враховано того, що фінансові ресурси держави включають державні фінансові ресурси (в т.ч. органів місцевого самоврядування), ресурси суб'єктів підприємництва та населення, тому, на думку автора, є зайвим у визначенні зазначати фінансові ресурси органів місцевого самоврядування.
Різні підходи до визначення поняття і сутності фінансового контролю мають місце й станом на сьогодення. Зокрема, В.Г. Мельничук визначає фінансовий контроль як один із видів державного контролю, який здійснюється спеціально створеними для цього державними органами і службами, їх територіальними представництвами, органами виконавчої влади, контрольно-ревізійними службами підприємств, установ, організацій, суб'єктами незалежного фінансового контролю від імені державної влади або самостійно відповідно до їх статусу, функцій та повноважень з метою перевірки законності та ефективності формування, володіння та використання коштів Зведеного бюджету України, інших фінансових ресурсів, державного майна, фінансової діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування. Надаючи визначення, автором до переліку суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, не включено органи місцевого самоврядування, які не є органами виконавчої влади. Крім того, предметом контролю поряд із фінансовими ресурсами, на думку І. Стефанюка, безпідставно визначено державне майно та фінансову діяльність, а також не враховано, що усі операції з майном, і не тільки державним та фінансова діяльність обслуговуються фінансовими ресурсами.
На думку А.В. Шаповалова, під фінансовим контролем слід розуміти одну із форм управління фінансами, особливу сферу контролю, зумовлену формуванням і використанням фінансових ресурсів в усіх структурних підрозділах економіки держави, що передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивних кінцевих результатів. Але це визначення не містить вказівки на коло осіб, які здійснюють контроль і в чиїх інтересах його здійснюють, а форма контролю зведена лише до перевірки.
На думку І. Стефанюка, фінансовий контроль - це система активних дій, що здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та громадянами України, по стеженню за функціонуванням будь-якого об'єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використанню майна та коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, та удосконаленню управління економікою.
Спроби надати визначення поняття фінансового контролю робилися й робляться також і в юридичній літературі. Так, на думку Н.І. Хімічевої, фінансовий контроль - це контроль за законністю та доцільністю дій в галузі утворення, розподілу та використання грошових фондів держави та муніципальних утворень з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави та її регіонів.
П.С. Пацюрківський визначає фінансовий контроль як цiлеспрямовану дiяльнiсть законодавчих i виконавчих органiв публiчної влади i недержавних органiзацiй, спрямовану на забезпечення законностi, фiнансової дисциплiни i рацiональностi в ходi мобiлiзацiї, розподiлу i використання коштiв централiзованих i децентралiзованих грошових фондiв держави з метою найефективнiшого соцiально-економiчного розвитку усiх суб'єктiв фiнансових правовiдносин.
Фінансовий контроль – це регламентована нормами права діяльність державних, муніципальних, громадських органів та організацій, інших господарюючих суб’єктів щодо перевірки своєчасності й точності фінансового планування, обґрунтованості й повноти надходжень доходів у відповідні фонди грошових коштів, правильності та ефективності їх використання.
Фінансовий контроль є одним з видів фінансової діяльності держави щодо перевірки застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності та раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі утворення, розподілу й використанню грошових фондів держави.
Фінансовий контроль притаманний усім фінансово-правовим інститутам і тому окрім загальних фінансово-правових норм, що регулюють організацію та порядок проведення фінансового контролю в цілому, є норми, які передбачають його специфіку в окремих фінансово-правових інститутах і закріплені відповідним законодавством (наприклад, бюджетним, податковим, банківським тощо).
Основними напрямами фінансового контролю у відносинах, врегульованих фінансовим правом, є:
- перевірка виконання органами державної влади та місцевого самоврядування функцій щодо утворення, розподілу, перерозподілу та використанню фінансових ресурсів відповідно до їх компетенції;
- перевірка виконання фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування організаціями та громадянами;
- перевірка правильності використання державними, в тому числі казенними та комунальними підприємствами, установами, організаціями, які знаходяться в їхньому господарському віданні або оперативному управлінні, грошових ресурсів (бюджетних і власних коштів, банківських позик, позабюджетних та інших коштів);
- перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та збереження грошових коштів підприємствами, організаціями, установами;
- виявлення внутрішніх резервів виробництва - можливостей підвищення рентабельності господарства, росту продуктивності праці, більш економного та ефективного використання матеріальних та грошових ресурсів;
- попередження та усунення порушень фінансової дисципліни. У випадку їх виявлення у встановленому порядку застосовуються заходи впливу щодо організацій, посадових осіб та громадян, забезпечується відшкодування матеріальних збитків, заподіяних державі, організаціям, громадянам.
Завдяки здійсненню фінансового контролю укріплюється фінансова дисципліна. Міра і глибина реалізації контрольної функції багато в чому залежить від стану фінансової дисципліни, яка розглядається як одна із сторін законності. Вона виражає обов'язковий для всіх осіб (фізичних та юридичних) порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов'язань.
Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених приписів і порядку утворення, розподілу та використання грошових фондів держави, суб'єктів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ.
Вимоги фінансової дисципліни визначаються загальними принципами організації фінансів та специфічними умовами функціонування фінансів у структурних підрозділах матеріального виробництва і невиробничої сфери. Ці вимоги розповсюджуються не тільки на підприємства, організації, установи, громадян, а й на органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Таким чином фінансовий контроль забезпечує інтереси держави, місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також сприяє дотриманню прав та інтересів конкретних громадян, підприємств і установ.
Фінансовий контроль, як вид контролю взагалі, можна уявити у вигляді системи, стосовно складу якої висловлюються різні точки зору. За загальним уявленням обов'язковим елементом цієї системи є суб'єкт, який його здійснює, оскільки його відсутність унеможливлює контроль взагалі. Другим елементом системи є об'єкт контролю. Можливість контролю обумовлюється певним зв'язком між суб'єктом та об'єктом, оскільки відсутність цього зв'язку також призводить до неможливості контролю. Тому на перший погляд систему фінансового контролю можна уявляти як взаємопов'язану сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій та контрольованого об'єкта. І. Стефанюк запропонував модель системи фінансового контролю, яка включає такі елементи:
- контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) - це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що перебувають в оточуючому господарському середовищі;
- контрольні дії - це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб'єкта з певною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб'єктами з метою знаходження й блокування відхилень від цих норм;
- підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) - це фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії;
- предмет контролю - це конкретний вид діяльності (певні фінансово-господарські операції) підконтрольного суб'єкта, на які спрямовуються контрольні дії контролюючого суб'єкта.
На нашу думку, систему фінансового контролю можна уявити у вигляді сукупності таких елементів:
- суб'єкти фінансового контролю, серед яких слід виділити суб'єктів контролю, до яких відносяться контролюючі суб'єкти, тобто уповноважені фінансовим законодавством на здійснення контролю за дотриманням приписів фінансового законодавства органи та підконтрольні суб'єкти, тобто особи, фінансова діяльність яких підлягає контролю;
- об'єкт контролю - це реальна фінансова діяльність учасників щодо здійснення дій, передбачених фінансовим законодавством, тобто це є власне фінансова діяльність;
- предмет контролю - це встановлені фінансовим законодавством фінансові показники діяльності підконтрольних суб'єктів.
Наказом ГоловКРУ від 09.08.2002 № 168 “Про затвердження Стандартів державного фінансового за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна” затверджено Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Згідно цього Стандарту суб’єкт державного фінансового контролю – міністерства, інші центральні органи виконавчої ілади, які наділені повноваженями на здійснення фінансового контролю, їх самостійні контрольно-ревізійні підрозділи або інші їхні підрозділи (особи), які наділені такими повноваженнями.
Стандартом визначено контрольний захід як сукупність способів і методичних прийомів фінансового контролю, які застосовуються суб’єктами державного фінансового контролю в межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими актами законодавства, що регулюють їх діяльність, і спрямовані на повний комплекс (систему) або окремі процеси (етапи) фінансово-господарської діяльністі суб’єктів господарювання, пов’язаної з використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.
В науковій літературі існують різні думки щодо встановлення предмету фінансового контролю. Так, зокрема, І.А. Бєлобжецький критично проаналізувавши дослідження ряду вчених, зробив висновок, що предметом фінансового контролю (автор визначає його фінансово-господарським) є господарські і фінансові операції та процеси підприємств, об'єднань, установ та інших підрозділів матеріального виробництва і невиробничої сфери, які розглядаються з позицій їх законності, достовірності, доцільності і економічної ефективності, забезпечення збереження власності, обгрунтованості формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.
Однак І. Стефанюк вважає, що контроль не може обмежуватися тільки реєстрацією окремих недоліків, порушень законності і державної дисципліни. Основне призначення контролю, на думку автора, полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєднання попередження, виявлення і ліквідації недоліків та порушень, відшукування та швидке введення в дію невикористаних резервів інтенсифікації виробництва й підвищення його ефективності.
На думку П.С. Пацюрківського, формально об'єктом фiнансового контролю є фiнансовi показники дiяльностi, але оскiльки вони або регламентують процес утворення, розподiлу, перерозподiлу i використання фiнансових ресурсiв або вiдображають результативнiсть їх кругообiгу, фактичним об'єктом фiнансового контролює весь процес виробничо-господарської дiяльностi. Саме цим зумовлена виключно велика роль фiнансового контролю в системi управлiння суспiльними процесами. Необхiдною умовою ефективностi фiнансового контролю є система бухгалтерського облiку, що забезпечує достовiрнiсть i повноту вiдображення руху вартiсних показникiв пiдзвiтної юридичної чи фiзичної особи. Лише за такої умови результати фiнансового контролю дають можливiсть для аналiзу i об'єктивної оцiнки динамiки фiнансових показникiв i корегування процесу реалiзацiї фiнансової полiтики держави.
Державний фiнансовий контроль охоплює не лише процес формування та виконання Державного бюджету, але й мiсцевих бюджетiв, оскiльки державою повинен здiйснюватись контроль при: видачi регiональним i мiсцевим бюджетам дотацiй (субсидiй) i кредитiв з Державного бюджету на фiнансування їх поточних та капiтальних видаткiв; санкцiонуваннi випуску мiсцевих позик; реалiзацiї урядових програм.
Виходить за рамки державного фiнансового контролю фiнансовий контроль, що здiйснюється у сферi дiяльностi монополiй i приватного пiдприємництва самими власниками фiнансового капiталу чи його окремих складових. На цьому рiвнi в структурi органiзацiї фiнансового контролю в ринковiй економiцi має мiсце аналогiя з внутрiвiдомчим фiнансовим контролем, що дiяв у країнах з адмiнiстративно-командною системою управлiння при державнiй формi власностi. Однак, якщо в ефективності внутрішньовідомчого контролю в найбільшій мірі зацікавлена була держава, то в ринковій економіці в ефективності внутрішнього власного фінансового контролю зацікавлені безпосередньо самі власники капіталу.
Самостійною ланкою фінансового контролю є професійний фiнансовий контроль - фiнансовий контроль незалежних аудиторських служб. Вiн здiйснюється у випадку i на умовах, передбачених законом, а також на замовлення власника фiнансових ресурсiв на умовах платностi за надання послуг методом вiльного вибору аудитора. Аудиторська перевiрка спрямована на оцiнку достовiрностi фiнансової звiтностi, глибокий професiйний економiчний аналiз фiнансової дiяльностi, оцiнку фiнансової надiйностi фiрми та пiдготовку вiдповiдного висновку. Аудитори несуть не тiльки моральну, а й юридичну вiдповiдальнiсть за якiсть наданих ними послуг.
В юридичнiй лiтературi фiнансовий контроль також визначається як:
- засiб забезпечення законностi та фiнансової дисциплiни, запобiгання правопорушенням;
- обстеження фактичного стану показникiв фiнансової дiяльностi суб'єктiв фiнансових правовiдносин порiвняно iз заданими показниками;
- дiяльнiсть державних органiв i недержавних органiзацiй щодо забезпечення законностi, фiнансової дисциплiни при мобiлiзацiї, розподiлi та використаннi коштiв i матерiальних цiнностей.
Фiнансовий контроль характерний усiм фiнансово-правовим iнститутам. Тому поряд iз загальними фiнансово-правовими нормами, що регулюють органiзацiю i порядок здiйснення фiнансового контролю в цiлому є норми, що враховують його специфiку в окремих фiнансово-правових iнститутах.
Таким чином, основний змiст фiнансового контролю, у вiдносинах, що регулюються фiнансовим правом, можна звести до наступного:
- перевiрки виконання юридичними i фiзичними особами фiнансових зобов'язань перед державою i органами мiсцевого самоврядування;
- перевiрки правильностi використання державними i комунальними пiдприємствами, установами i органiзацiями грошових ресурсiв, що перебувають у їх господарському вiданнi чи оперативному управлiннi;
- перевiрки дотримання правил здiйснення фiнансових операцiй, розрахункiв i зберiгання грошових коштiв пiдприємствами, установами i органiзацiями на рахунках у фінансово-кредитних установах;
- виявленні внутрiшнiх резервiв виробництва - можливостей пiдвищення продуктивностi працi, рентабельностi, економiї грошових i матерiальних ресурсiв i т.д.
- попередженні та усуненні виявлених порушень фiнансової дисциплiни.
У випадку їх виявлення у встановленому державою порядку притягаються до вiдповiдальностi органiзацiї, посадовi особи i громадяни, забезпечується вiдшкодування матерiальної шкоди державi, органiзацiям, громадянам.
Таким чином, фiнансовий контроль зводиться, у загальному розумінні, до спостереження фактичного стану показникiв фiнансової дiяльностi суб'єктiв фiнансових правовiдносин у порiвняннi iз заданими нормативними актами показниками.