Приватизація об’єктів енергетики (обленерго), великих підприємств, алюмінієвих заводів, вугільних шахт, об’єктів зв’язку внаслідок систематичного недобору в Держбюджет запланованих від приватизації коштів (про що суспільство інколи дізнається завдяки засобам масової інформації) свідчить про факти шахрайства, зловживання службовим становищем, незаконного привласнення державного майна посадовими особами відповідних рівней державної влади.
Разом з тим, через 10 років від початку процесу роздержавлення загальнонародної власності влада визнала за необхідне встановити кримінальну відповідальність за протиправні діяння в цій сфері. Процес створення національної олігархії і прошарку капіталістів у цілому завершився, політичні завдання, що були поставлені перед відповідальними політичними діячами та політичними силами України — «батьками перебудови» — майже повністю виконано. Тепер можна і необхідно створити законодавчий захист «нових українців» та виставити перепони до переходу в цей прошарок населення нових злочинців.
У Кримінальному кодексі України визначено такі склади злочинів:
· Незаконна приватизація державного, комунального майна стаття 233;
· Незаконні дії щодо приватизаційних паперів стаття 234;
· Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання стаття 255.
Отже, фактично з 1 вересня 2001 року ті протиправні дії, за які протягом 10 років накладалася лише адміністративна чи дисциплінарна відповідальність, були офіційно визнані як злочини і за їх скоєння винну особу може бути притягнено до кримінальної відповідальності. Щоправда, максимальний строк позбавлення волі, передбачений цими статтями, становить 5—12 років. Нагадаємо, що за крадіжку автомобіля в Україні призначають від 7 до 12 років позбавлення волі, а в Киргизстані засуджують до смертної кари.
На завершення можна зробити висновок, що крадіжка державного майна, знешкодження державної власності в Україні, яка здійснюється на замовлення політичного характеру відповідними міжнародними центрами, та з використанням службового становища осіб, причетних до приватизації, не є службовими злочинами. Ці злочинні діяння становлять окремі склади злочинів із занадто гуманними санкціями.
Відносно осіб, які приватизують підприємства, можна стверджувати, що більшість із них — колишні директори, главбухи і ін. У цілому вони мають риси, характерні для відомого героя п’єси А. Чехова «Вишневий сад» Лопахіна. Останній був управителем господарства дворянської сім’ї, призвів господарство до краху, а потім на гроші, отримані як платню за виконання своїх обов’язків, придбав вишневий садок та всю дворянську садибу. Тобто фактично він ошукав своїх колишніх хазяїв, які взяли його на цю роботу.
Отже, замість того, щоб нести відповідальність як суб’єкти посадових, господарських та інших злочинів проти власності, колишні директори, главбухи стають зазвичай власниками державних та комунальних підприємств, на яких раніше працювали. Правоохоронні органи, у тому числі прокуратура та державна податкова адміністрація, не вивчають джерела первинного капіталу. То це політика чи форма втягування перших у злочинну діяльність та корупцію?
Заслуговує на увагу, що на початку лютого 2003 року новий керівник НБУ Тигіпко вказав на стандартну схему т. з. прихватизації та вивезення валюти за кордон: керівник державного підприємства приводить його до банкрутства, скуповує сам за безцінь, перепродає іноземцю за реальну велику суму грошей, потім знову викуповує сам (за дещо меншу суму) і залишає валюту за кордоном, а іноземець «відмив» брудні гроші.
Для юриста заклики до прозорості приватизаційного процесу означають констатацію державою наявності злочинності та інших правопорушень у цій формі суспільно-економічної діяльності.
На підтвердження можна навести дані Генеральної прокуратури, згідно з якими тільки за першу половину 2001 року за фактами заяв з приводу порушень правил приватизації було порушено 434 кримінальні справи, до відповідальності притягнуто 500 осіб, у суди подано позовів на загальну суму більше 580 млн грн. Зауважимо, що це відбувалося до набрання чинності нового Кримінального кодексу з відповідними складами злочину в приватизаційному процесі. Крім того, як підкреслює О. Я. Мойсенкова, відомо, що багато фактів так і не дійшли до суду, ставши прикладом уміння сторін домовлятися1.
До відома широкої громадськості так і не було доведено даних про застосування заходів цивільно-правового, адміністративного або дисциплінарного впливу до посадових осіб, причетних до порушення правил приватизації (малої, великої).
Заслуговує на увагу, що в телепрограмі СТБ від 17.12.2002 р. Прем’єр-міністр України Янукович поставив питання перед правоохоронними органами про перевірку законності приватизації 2002 року 350 стратегічних економічних об’єктів після їхнього попереднього банкрутства. Унаслідок такої «діяльності» колишніх директорів цих підприємств Держбюджет не отримав 4,5 млрд гривень. Нам залишається чекати, чим закінчиться таке розслідування, до якого виду юридичної відповідальності будуть притягнуті ці колишні директори та нинішні власники.
2.2. Питання до семінарського заняття
· Власність та її форми як основа існування економічних правопорушень та організованої злочинності.
· Поняття та класифікація правопорушень проти власності.
· Форми розкрадання майна. Кваліфіковані види складів цих злочинів.
· Відмежування розкрадання майна від суміжних складів злочинів та порушень правил приватизації.
· Перспективи розвитку законодавства про відповідальність за розкрадання майна.
· Незаконна приватизація державного та комунального майна.
2.3. Теми рефератів
1. Конституційний та кримінально-правовий захист власності.
2. Корисливі та некорисливі посягання на право власності.
3. Розмежування розкрадання державного та колективного майна від порушення правил приватизації.
2.4. Навчальні завдання: розв’язати задачі
Задача 1. Заготівельник сільського споживчого товариства Лисюк запропонував завідувачці сільмагом Шупник відвезти до районного центру денний виторг і здати гроші в касу банку, оскільки це йому по дорозі. Шупник, знаючи Лисюка по роботі в одній системі, погодилася і довірила йому значну суму грошей, яку Лисюк витратив на власні потреби.
Кваліфікувати діяння осіб.
Варіант: Шупник сама попросила Лисюка здати гроші в касу.
Задача 2. Заготівельник райзаготконтори Яжгунович за домовленістю з завідувачкою пунктом Щедриною виписав 4 безтоварні накладні на 300 кг картоплі. Замість картоплі передав Щедриній 300 грн, які вони розділили між собою: Щедрина залишила собі 200 грн, а Яжгуновичу віддала 100 грн.
У якій формі вчинено розкрадання? Яку суму розкрадання треба інкримінувати кожному з них?
Задача 3. Литвинов разом із Кисловським викрали з цеху заводу 36 кг оліфи. Того ж дня вони вкрали з буфету 5,5 кг цукерок. Два дні потому Литвинов викрав із заводу електропилку, а через деякий час Кисловський та Очеретько викрали з універмагу різних товарів на велику суму.
Кваліфікуйте дії зазначених осіб.
Задача 4. Титов і Баняс зупинили на вулиці неповнолітніх Дудку та Нестеренка. Спочатку вони звернулись до Дудки з вимогою дати їм гроші. Коли Дудка відповів, що грошей немає, вони побили та обшукали його, відпустивши після того, як Дудка пообіцяв принести гроші. Титов і Баняс зажадали грошей також від Нестеренка, погрожуючи побиттям у разі відмови. Нестеренко випрохав у матері 200 грн і приніс гроші Титову і Банясу.
Кваліфікуйте дії Титова і Баняса.
2.5. Завдання для перевірки знань
1. Які форми власності існують у сучасній Україні?
2. За які злочини, учинені проти прав власності, наступає тяжча кримінальна відповідальність: за злочини проти державної чи проти приватної власності?
3. Визначити основну ознаку, за якою злочини, пов’язані з порушенням правил приватизації державного чи колективного майна, відрізняються від адекватних правопорушень.
4. Як впливають політичні режими на кваліфікацію таких злочинних діянь, як розбій, вимагання?
2.6. Список рекомендованої літератури
1. Большой юридический словарь. —М.: ИНФРА-М, 1998.
2. Вітренко Н. Блок № 5 за зміну курсу реформ. — К., 2002.
3. Гонта В. Український полковник і Українська мафія: Хто кого? — К.: Укр. книга, 1998.
4. Диденко В. П. Квалификация хищений государственного или общественного имущества путем присвоения, растраты или злоупотребления служебным положением: Учеб. пособие. — К., 1992.
5. Емельянов В. П. Защита права собственности уголовным законодательством. — X., 1996.
6. Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про боротьбу з корупцією» № 171 від 03 квітня 1997 р.
7. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» № 3341-Х11 від 30 червня 1993 р.
8. Ільковець Л., Мельник М. Кваліфікація вимагання: характерні помилки та їх причини // Радянське право. — 1990. — № 11. — С. 26.
9. Картавих В. Розбій з проникненням у житло // Радянське право. — 1990. — № 1. — С. 27.
10. Комерційне право: Підручник / За ред. В. Г. Шакуна. — К.: Правові джерела, 1997.
11. Конституція України. — К., 1996.
12. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. — К., 1996.
13. Кримінальне право України. Загальна частина. — К.: Юрінком-Інтер, 1999.
14. Кримінальне право України. Особлива частина. — К.: Юрінком-Інтер, 1999.
15. Кримінальний кодекс України. Правові джерела. — К., 2001.
16. Кучма Л. Так далі тривати не може: Виступ Президента України Л. Д. Кучми на засіданні Координаційного комітету боротьби з корупцією, організованою злочинністю при Президентові України 16 лютого 1998 р. // Урядовий кур’єр. — 1998. — 19 лютого.