Юридична відповідальність за порушення у сфері економіки (Жорін) (стр. 18 из 50)

Для захисту інтересів власника інформації законодавство чітко визначає можливу причину її запиту, зміст інформації та форму подання. А на особу, яка правомірно отримує необхідні їй відомості, покладається юридичний обов’язок забезпечити цілеспрямоване використання та охорону. Це положення стосується й народних депутатів України, які відповідно до свого правового статусу мають право отримувати від державних установ та приватних підприємств тільки дані, що стосуються їхньої депутатської діяльності.

Отже, залежно від особи, що виявила зацікавленість приватною інформацією, мети цієї зацікавленості та поведінки осіб, які за своїми службовими повноваженнями повинні захищати, зберігати цю інформацію, та залежно від наслідків «підприємницького шпигунства» — розміру завданої її власнику шкоди — юридична відповідальність може бути:

· кримінально-правовою;

· цивільно-правовою;

· дисциплінарною.

Призначення покарання у формі позбавлення волі строком до трьох років та виплата штрафу як виду кримінального покарання не позбавляє права власника комерційної інформації подати позов на відшкодування завданої шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Питання 5. Приховування стійкої фінансової неспроможності та фіктивне банкрутство

Приховування стійкої фінансової неспроможності та фіктивне банкрутство — це правопорушення, які за своєю об’єктивною стороною майже протилежні. Якщо в першому випадку відповідним контрольним, банківським, правоохоронним органам та кредиторам надається неправдива інформація, що запевняє зацікавлених осіб у процвітанні суб’єкта підприємницької діяльності, то в іншому інформація носить протилежний характер, хоч насправді ні перша, ні друга не відповідають дійсності.

Зазначені злочини можуть мати місце тільки за ринкових економічних відносин. У часи планової економіки соціалізму таке було неможливо і нікому не потрібно. Прибуток завжди перераховувався державі. Держава покривала чи списувала борги, а заробітна плата виплачувалася майже незалежно від успіхів чи недоліків у роботі підприємства.

Саме ринкова економіка створила умови для існування таких злочинів. Їхня об’єктивна можливість закладена в одному з основних принципів підприємницької діяльності — вона здійснюється на власний ризик підприємця. Тому приховування реального стану речей на підприємстві не завжди має на меті переслідування злочинних намірів. Особа може розраховувати на сприятливий розвиток подій, на щасливий випадок, на благодійну допомогу, на те, що криза невдовзі закінчиться.

Але відсутність об’єктивної інформації про дійсний стан справ з фінансами, виробництвом, матеріальним станом юридичної особи — це обставини, які впливають на інтереси державних та приватних суб’єктів господарювання.

Якщо, приховуючи стійку фінансову неспроможність, особа розраховує на отримання нових кредитів, то вона значно посилює ризик їхньої втрати для кредитора.

У випадку фіктивного банкрутства особа порушує чинне законодавство про об’єктивність та достовірність інформації і зі самого початку має намір ошукати державні чи приватні кредиторні установи, громадян, що довірили свої заощадження.

Треба підкреслити, що така форма обману держави й громадян є дуже поширена від початку переходу держави до побудови ринкової економіки. В одну мить колишні підприємства соціалістичної економіки опинилися в боргах, стали банкрутами, а потім їх приватизували за безцінь. Держава від такої злочинної приватизації нічого не отримує. Правоохоронні органи не проводили необхідне кваліфіковане розслідування заяв про банкрутство та не з’ясовували джерела появи грошей на приватизацію в керівництва підприємств, що збанкрутували. Унаслідок такої позиції протиправна поведінка як керівництва державних підприємств, так і керівництва правоохоронних органів створила умови не тільки для появи прошарку національної буржуазії, але й умови для організованої злочинності.

Стаття 218 ККУ «Фіктивне банкрутство» та стаття 220 ККУ «Приховування стійкої фінансової неможливості» встановлюють кримінальну відповідальність власника та керівництва підприємства, незалежно від форми власності, у випадках, коли така діяльність завдала значної шкоди інтересам держави та іншим кредиторам. Закон визначає розмір такої шкоди. Якщо останній буде меншим, то потерпілі можуть звертатися за відшкодуванням збитків у цивільно-правовому порядку.

Через те, що суб’єктами цих злочинів чи правопорушень є головні особи підприємства, до них не може застосовуватися дисциплінарна відповідальність.

За умов ринкової економіки, коли успішна конкуренція є важливим фактором отримання прибутку, достовірністю інформації відносно реального стану справ у конкретного суб’єкта господарювання є капітал, який активно використовується на біржі як конкурентами, так і самим власником.

Тому правова кваліфікація діяння окремого підприємця та обґрунтування застосування конкретного виду юридичної відповідальності повинні здійснюватися на підставі всебічного аналізу результатів, що очікуються.

У цілому, у процесі дослідження підстав та умов застосування правового інституту юридичної відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері підприємництва треба враховувати, що економічні суспільні відносини є базовими, вони впливають на всі інші, чи то політичні, чи то релігійні, чи то моральні відносини тощо. Від економіки залежить стан законності та стан злочинності, а також правосвідомість, трудова дисципліна…На даний час 83,2 % населення України мають зарплату, нижчу за прожитковий мінімум. 2002 року ухвалено Закон «Про оплату праці», за яким до 50 % заробітку дозволено виплачувати натурою — продукцією підприємства. А це призведе до хвилі нових адміністративних та кримінальних правопорушень, пов’язаних із реалізацією цієї продукції.

За даними Департаменту боротьби з економічною злочинністю МВС України 2001 року було викрито 51,7 тис. злочинів цієї групи, з яких 17,7 тис. пов’язано з розкраданням, привласненням та розтратою майна; 18,1 тис. — з використанням у такому разі службового становища; 5,1 тис. злочинів —зі зловживаннями бюджетними коштами.

Сума матеріальних збитків від злочинів 2001 року становила 786 349 149 грн, з яких сума невиплаченого податку склала 28 131 608 грн [7].

Якщо до цього додати відомості з виступу міністра МВС України Ю. Смірнова від 22 листопада 2001 року про підсумки роботи міліції, згідно з якими в країні було реалізовано понад 5 млн справ про адміністративні правопорушення та порушено приблизно 430 тис. кримінальних справ, то проблема з правовою свідомістю громадян та дотриманням ними законів в Україні постає особливо гостро. Зусилля щодо застосування Інституту юридичної відповідальності необхідно спрямовувати у сферу профілактичної роботи, запобігати перетворенню дисциплінарних провинностей в адміністративні правопорушення, а останніх — у злочини.

3.2. Завдання до семінарського заняття

· Здійснення заборонених видів підприємницької діяльності та порушення порядку проведення підприємницької діяльності.

· Фіктивне підприємництво.

· Використання або незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, та розголошення комерційної таємниці.

· Протидія законній підприємницькій діяльності.

· Приховування банкрутства та фіктивне банкрутство.

· Перспективи розвитку законодавства щодо відповідальності за правопорушення в галузі підприємницької діяльності.

3.3. Теми рефератів

1. Конституційний та інший правовий захист підприємницької діяльності в Україні.

2. Розголошення комерційної таємниці та особливості кваліфікації складу злочину, коли суб’єктом діяння є посадова особа державних органів.

3. Особливості кваліфікації протидії законній підприємницькій діяльності, коли суб’єктом діяння є пересічні громадяни та посадові особи.

3.4. Навчальні завдання: розв’язати задачі

Задача 1. Зубний технік Макарова й зубний лікар Бродська за місцем свого проживання здійснювали виготовлення зубних протезів із золота клієнтів. Макарова брала участь у виготовленні зубних протезів у чотирьох, а Бродська — у п’яти випадках. Плату за свої послуги вони брали у вільно конвертованій валюті і податки не сплачували.

Кваліфікуйте ситуацію.

Задача 2. Сторожук у себе вдома обладнав майстерню з ремонту радіотелевізійної апаратури, в якій тривалий час надавав послуги клієнтам за цінами за домовленістю. Пізніше він почав широко практикувати записи пісень у виконанні популярних зарубіжних і вітчизняних співаків: чисті касети купував у магазинах, записував за допомогою наявної в нього апаратури пісні й продавав касети на речовому ринку.

Чи є дії Сторожука кримінально карними?

Задача 3. Мешканці села Козин, Київської області, Зайчук, Кропивна та Бойченко домовилися з мешканцем Києва Гнатюком, що останній буде продавати молочну продукцію, яку вони будуть постачати.

Під час спроби зайняти місце в торгівельному майданчику, до нього підійшло двоє чоловік і попередило, що Гнатюк може продавати тільки за ціною, нижчою, ніж у інших продавців на ринку, та ще й після щоденної сплати суми, у розмірі 50 грн, ветеринарному лікарю ринку. Один із цих чоловіків і був ветлікарем ринку.

Кваліфікуйте діяння зазначених осіб.

3.5. Завдання для перевірки знань

1. Який основний вид диспозицій у нормах, що визначають склад кримінального злочину у сфері господарської діяльності?

2. Проведіть розмежування протиправних діянь, націлених на створення перешкод для проведення законної підприємницької діяльності, коли суб’єктом є пересічний громадянин і коли це посадова особа.