· визначення виконавців для прогнозування криміногенної ситуації, визначення потреби та можливості коригування у перспективі планів щодо боротьби з корупцією.
Строки практичної реалізації Концепції зумовлюються особливостями динаміки політичного, демократичного, соціально-економічного і правового розвитку України та формування громадянського суспільства на сучасному перехідному етапі. Багато що залежатиме від злагодженості дій усіх органів державної влади на загальнодержавному і регіональному рівнях, ставлення до проблеми боротьби з корупцією з боку держави та її громадян.
Невідкладні заходи щодо запобігання і протидії корупції доцільно здійснити протягом 1998 року, а ті, що потребують більш тривалого розроблення і впровадження, — у найближчі 2—3 роки. Інші заходи повинні здійснюватися постійно для того, щоб до 2005 року в Україні була створена і діяла ефективна система боротьби з корупцією та було досягнуто реальних результатів.
Положення Концепції мають бути враховані в навчальних планах спеціалізованих наукових установ та навчальних закладів.
Глава Адміністрації Президента України | Є. КУШНАРЬОВ |
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін і доповнень до Закону України
«Про боротьбу з корупцією»
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Закону України «Про боротьбу з корупцією» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 34, ст. 266) такі зміни і доповнення:
1. Пункт «б» статті 2 викласти у такій редакції:
«б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільські, селищні, міські голови та голови районних, обласних рад».
2. Статтю 5 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«Обмеження, передбачені у пунктах «б» і «в» частини першої цієї статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю».
У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою.
3. Частину третю статті 6 після слова «цінне» доповнити словом «рухоме».
4. У частині другій статті 7 слова «народним депутатом Автономної Республіки Крим» замінити словами «депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим».
II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ 3 квітня 1997 року N 171/97-ВР |
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про боротьбу з корупцією
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 34, ст. 266)
(Вводиться в дію Постановою ВР
N 357/95-вр від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 267)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 171/97-вр від 03.04.97, ВВР, 1997, N 19, ст. 136
N 85/98-вр від 05.02.98, ВВР, 1998, N 26, ст. 149
N 460-XIV (460-14) від 02.03.99, ВВР, 1999, N 16, ст. 97
N 622-XIV (622-14) від 05.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст. 213
N 1594-III (1594-14) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст. 185
N 90-IV (90-15) від 11.07.2002, ВВР, 2002, N 40, ст. 289
N 148-IV (148-15) від 12.09.2002, ВВР, 2002, N 43, ст. 315)
Цей Закон визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.
Боротьба з корупцією здійснюється на основі чіткої правової регламентації діяльності державних органів, служб і осіб, уповноважених на виконання функцій держави, забезпечення гарантій прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття корупції та корупційних діянь
Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Корупційними діяннями є:
а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;
б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.
Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обставин, передбачених пунктом «а» частини другої цієї статті, у тому числі такий, що надійшов без їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в доход держави.
Примітка. Під діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, слід розуміти і діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що спрямована на здійснення повноважень місцевого самоврядування. (Статтю 1 доповнено приміткою згідно із Законом
N 90-IV (90-15) від 11.07.2002)
Стаття 2. Суб’єкти корупційних діянь та інших
правопорушень, пов’язаних з корупцією
За корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, на підставі цього Закону несуть відповідальність такі особи, уповноважені на виконання функцій держави:
а) державні службовці;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад; (Пункт «б» статті 2 в редакції Закону N 171/97-вр від 03.04.97, із змінами, внесеними згідно із Законом N 90-IV (90-15) від 11.07.2002)
в) посадові особи місцевого самоврядування. (Статтю 2 доповнено пунктом «в» згідно із Законом N 90-IV (90-15) від 11.07.2002)
Стаття 3. Межі дії Закону
Суб’єкти, зазначені у статті 2 цього Закону, за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть адміністративну та дисциплінарну відповідальність на підставі цього Закону. Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов’язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.
Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть відповідальність, передбачену цим Законом.
Стаття 4. Органи, які ведуть боротьбу з корупцією
Боротьбу з корупцією ведуть відповідні підрозділи:
а) Міністерства внутрішніх справ України;
а-1) податкової міліції; (Статтю 4 доповнено пунктом «а-1» згідно із Законом N 85/98-вр від 05.02.98)
б) Служби безпеки України;
в) органів прокуратури України;
інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.
Розділ II
ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРУПЦІЇ
Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців
та інших осіб, уповноважених на виконання
функцій держави, спрямовані на попередження корупції
Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:
а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність; (Пункт «в» частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 622-XIV (622-14)
від 05.05.99)
г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Обмеження, передбачені в пунктах «б» і «в» частини першої цієї статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю. (Статтю 5 доповнено частиною другою згідно із Законом N 171/97-вр від 03.04.97)
Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:
а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;
в) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;