Оперативно-розшукова та слідча діяльність визначених правоохоронних органів сприяє виявленню підстав для застосування конкретних видів юридичної відповідальності до правопорушників. Разом з тим, історична практика свідчить, що забезпечення законності й правопорядку неможливе без ефективної діяльності судових установ. Судовий захист інтересів держави та прав людини завжди був найвищим правовим захистом громадянина як осередку суспільства. Економіку треба захищати тільки правовими, законними методами і засобами.
1.2. Питання до семінарського заняття
· Поняття законності та правопорядку.
· Поняття юридичної відповідальності, її форми та види.
· Економічні правопорушення та злочини. Поняття, критерії розмежування.
· Роль кримінального, адміністративного та цивільного законодавства в забезпеченні нормальних умов для життя держави.
· Форми і методи боротьби державних правоохоронних органів з економічною злочинністю та правопорушеннями.
· Підвідомчість порушення кримінальних справ з економічних злочинів та боротьби з економічними правопорушеннями.
1.3. Теми рефератів
1. Поняття злочину та його відмінність від інших правопорушень в економічній сфері.
2. Зміст і види юридичної відповідальності за галузями законодавства в Україні.
1.4. Завдання для перевірки знань
1. Які є основні критерії для розмежування злочинів та правопорушень?
2. Яких правових наслідків зазнає особа після застосування до неї санкцій кримінальної норми, цивільно-правової норми та дисциплінарного стягнення?
3. Укажіть, які правоохоронні органи функціонують у державі для захисту економічних відносин.
4. Обґрунтуйте, як впливає характер економічних відносин на політичний устрій у державі.
5. Які взаємовідносини між правом, законодавством та економікою в державі?
1.5. Список рекомендованої літератури
1. Большой юридический словарь / Под. ред. А. Я. Сухарева. — М.: Инфра-М, 1998.
2. Вітренко Н. Блок № 5 за зміну курсу реформ. — К., 2002.
3. Демський Е. Щодо адмінвідповідальності юридичних осіб // Юридичний вісник України. — 2002. — 17—23 серп.
4. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723/12 зі змінами і доповненнями за 1995—96 рр.
5. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 № 3341-XII // Відомості Верховної ради України. — 1993. — № 35; Відомості Верховної ради України. — 1994. — № 24.
6. Законодавство України про адміністративну відповідальність // Бюлетень законодавчої та юридичної практики України. — 1997. — № 3.
7. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. Ч. 2-га. — К., 1995; Правовісник. — 1996. — № 1.
8. Кодекс про адміністративні правопорушення. — К., 2000.
9. Коментар до Конституції України. — К., 1998.
10. Комерційне право: Підручник / За ред. В. І. Шакуна. — К.: Правові джерела, 1997.
11. Конституція України. — К., 1996.
12. Концепція розвитку законодавства України на 1997—2005 рр. — К., 1997.
13. Коржанский М. Й. Кримінальне право і законодавство. Частина особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001.
14. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — К.; Х.: Юрінком-Інтер: Право, 2002.
15. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. проф. П. С. Матишевського. — К.; Х.: Юрінком-Інтер, 1999.
16. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. проф. М. І. Бажанова та ін. — К.; Х.: Юрінком-Інтер: Право, 2002.
17. Кримінальний кодекс України. — К., 2001.
18. Кучма Л. Будівництво нової України — велика спільна справа: Звернення Президента України Л.Д.Кучми зі щорічним посланням до народу, Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. — 1998. — 14 трав.
19. Марчук Є. П’ять років української трагедії. — К.: Християнсько-Народний союз, 1999.
20. Мачуський В. В. Правове забезпечення підприємницької діяль-
ності: Курс лекцій. — К.: КНЕУ, 2002.
21. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /
За ред. М. М. Потебенька. — К., 2002.
22. Нерсесянц В. С. Философия права: Учебник для вузов. — М.: Наука, 1997.
23. Опришко В. Ф. Проблеми вдосконалення законодавчого регулювання економіки України // Правове регулювання економіки: Зб. — К.: КНЕУ, 2000. — Вип. 1. — С. 4—5.
24. Указ Президента України «Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001—2005 роки» від 25 грудня 2000 № 1376/2000.
25. Указ Президента України «Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996—2000 роки» від 17 вересня 1996 р. № 837/96.
26. Філософія. Підручник / За ред. І. Ф. Надольного. — К., 2000.
27. Цивільне право: Підручник: У 2 ч. / Редкол.: Д. В. Боброва та ін. — К.: Вентурі, 1997.
Питання 1. Власність та її форми як основа існування економічних правопорушень та організованої злочинності.
Питання 2. Поняття та класифікація правопорушень проти власності.
Питання 3. Форми розкрадання майна. Відмежування розкрадання майна від суміжних складів злочинів та порушень правил приватизації.
2.1. Методичні поради
У процесі вивчення даної теми необхідно звернути увагу на визначення в праві та чинному законодавстві України принципового положення про власність, її форми та законодавчий захист. Відносини власності становлять зміст економічних відносин.
Виходячи з предмета регулювання різних галузей права, треба визначити види й форми юридичної відповідальності за різні види правопорушень проти власності.
Студентам рекомендується звернути увагу на засоби захисту власності та економічних відносин у державі різними галузями законодавства та підзаконними актами органів виконавчої влади.
Для чіткого орієнтування в основних проблемах теми студентам доцільно самостійно опрацювати розділи Кримінального права і Кримінального кодексу України, в яких висвітлено положення кваліфікації форм корисливих посягань на державну, колективну та приватну власність, ознайомитися з законами про державну службу в Україні та відомчими статутами, які визначають форми матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
Питання 1. Власність та її форми як основа існування економічних правопорушень та організованої злочинностіЯкщо перейматися міфом про те, що людство походить від Адама та Єви, то необхідно буде підкреслити ще один історично-міфічний факт. А саме той, що людство виникло на землі після того, як Адам, спокушений Євою, порушив заборону Бога й викрав в Едемському саду яблуко. Можна сперечатися з приводу кваліфікації даного діяння як крадіжки чи порушення адміністративної норми членами сім’ї («рукотворні діти Господа»), але фактом є те, що чужа власність стала першим об’єктом та предметом правопорушення, скоєного людиною.
Багато змін відбулося у світі з того міфічного моменту, але власність як економічна та правова категорія залишається одним із найпоширеніших об’єктів та предметів правопорушень. Крім того, власність у матеріальному виразі є також важливим складовим елементом суб’єктивної сторони злочинних посягань. Бажання незаконним способом придбати чужу власність утворює мотив злочину.
Якщо розглядати окремо три форми прояву права власності, які характеризують повноту прав суб’єкта, а саме — право володіння, право користування і право розпоряджання та наслідки зазіхання на них, велика кількість злочинних діянь доповниться правопорушеннями у сфері економічних суспільних відносин, що регулюються адміністративним, цивільним правом та дисциплінарними нормами.
Поряд із хворобливими амбіціями релігійного, політичного чи особистого характеру інтереси власності завжди становлять основну мету війни — захоплення, заволодіння територією та майном іншої держави. Основні діяння відомих народних героїв Олекси Довбуша, Григорія Котовського, інших полягали в тому, що вони грабували, віднімали гроші та інші предмети власності в багатих (одних власників) і передавали інколи бідним (тепер у цивільному праві це кваліфікується як незаконне володіння).
Зауважимо, що в основі ревнощів (зокрема у випадку Отелло та Дездемони) поряд з моральними почуттями не останню роль відігравало почуття власності, а саме одноособове використання, володіння та розпорядження власною жінкою (закони Близького Сходу щодо заміжньої жінки з того часу суттєво не змінилися, про що свідчить відомий із засобів масової інформації факт побиття камінням до смерті жінки в Пакистані, яка, не будучи заміжньою, народила дитину (жовтень 2002 р.)).
Для з’ясування сутності питання «власність» завжди необхідно виділяти її економічний та правовий аспекти. Якщо ми виокремлюємо економічний, розглядаємо власність як економічну категорію, то загальновизнаним є положення, що це історично визначена система відносин, які склалися між членами конкретного суспільства з приводу привласнення природних благ, результатів праці та засобів виробництва. У такому разі під привласненням розуміють повну економічну владу суб’єкта над об’єктом власності. Такий стан передбачає повну відповідальність суб’єкта за наслідки використання об’єкта власності. У статті 13 Конституції України закріплено: «Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».