Прагнучи не зашкодити принципу суверенітету держав, у всіх трьох Конвенціях застерігається, що держави не зобов'язані вживати передбачених у Конвенціях заходів кримінального характеру, окрім таких, що відповідають їх конституційним положенням, правовій системі та національному законодавству (ч. 2 ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., ч. 2 ст. 22 Конвенції 1971 р. та п. "с" ч. i ст. З Конвенції 1988 р.).
Ось чому питання про надання судам можливості виносити суворі покарання за тяжкі злочини і помірні покарання за менш небезпечні злочини у сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропниих речовин і прекурсорів належить до компетенції кожної окремої держави. Країни, правова система яких не передбачає пом'якшуючих обставин, що дозволяють судам виявляти гнучкість у визначенні строків позбавлення волі та розмірів штрафу, повинні передбачити мінімальні й максимальні покарання, які з урахуванням їх правової системи дозволятимуть виносити за кожне правопорушення покарання, відповідне його тяжкості.
Необхідно звернути увагу і на те, що у Конвенціях немає кримінально-правової норми у розумінні поєднання трьох елементів — гіпотези, диспозиції та санкції. У ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 22 Конвенції 1971 р., ст. З Конвенції 1988р. називаються лише окремі види дій, за які Сторони повинні передбачити покарання у своєму кримінальному законодавстві.
Конвенція 1988 р., присвячена проблемі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, містить вичерпний перелік кримінальне караних дій на даний період часу. Ними є:
— виробництво, виготовлення, екстрагування, приготування, пропонування з метою продажу, розповсюдження, продаж, поставка на будь-яких умовах, посередництво, перевезення, транзитне переправлення, транспортування, імпорт або експорт будь-якої наркотичної речовини чи будь-якої психотропної речовини на порушення положень Єдиної конвенції i96i р. та Конвенції 1971 р. (підп. "і" п. "а" ч. 1ст. З Конвенції 1988 р.');
— культивування опійного маку (будь-які сорти снотво-рого маку — М.Х., М.Х.), кокаїнового куща або рослини каннабіс з метою виробництва наркотичних засобів на порушення положень Єдиної конвенції i96i р. (підп. "11" п. "а" ч. 1);
— зберігання або купівля будь-якого наркотичного засобу чи психотропної речовини для будь-якого з видів діяльності, перелічених у підпункті "1 (підп. "111 п. "а" ч. 1);
— виготовлення, транспортування або розповсюдження обладнання, матеріалів або речовин, зазначених у Таблиці І і Таблиці II (Конвенція 1988 р. — М.С., М.Х.}, коли відомо, що вони призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин (підп. "1у" п. "а" ч. 1);
— організація, керівництво або фінансування будь-яких правопорушень, перелічених у підпунктах "і", "іі", "іїі" або "iv" (підп. "v" п. "а" ч.1);
— конверсія або переведення власності, коли відомо, що така власність одержана в результаті будь-якого правопорушення чи правопорушень, визнаних такими відповідно до п. "а" ч. 1 (М.С., М.Х.), або в результаті участі в такому правопорушенні, з метою приховання чи утаювання незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка брала участь у вчиненні такого правопорушення чи правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії (підп. "і" п. "Ь" ч. 1);
— приховання або утаювання дійсного характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, дійсних прав щодо власності або її належності, коли відомо, що така власність одержана в результаті правопорушення чи правопорушень, визнаних такими відповідно до п. "а" ч. i (М.С., М.Х.), або в результаті участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях (підп. "іі" п. "Ь" ч. 1);
-придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання було відомо, що вона одержана в результаті правопорушення чи правопорушень, визнаних такими відповідно до п. "а" ч. 1, або в результаті участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях
| ( |
| п. "с" ч. i); |
— володіння обладнанням, матерілами чи речовинами, зазначеними у Таблиці І та Таблиці II, коли відомо, що вони використовуються або призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (підп. "іі" п. "с" ч. 1);
— публічне підбурювання чи спонукання будь-якими засобами інших осіб до вчинення будь-якого з правопорушень, визнаних такими відповідно до цієї статті (ст. З — М.С., М.Х.), або до незаконного використання наркотичних засобів чи психотропних речовин (підп. "ііі" п. "с" ч. 1);
— участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою вчинення будь-якого правопорушення з числа визнаних такими відповідно до цієї статті (ст. З — М.С., М.Х.), спроби вчинити таке правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або давання порад при їх вчиненні (підп. "іу" п. "с" ч.1);
— зберігання, придбання або культивування будь-якого наркотичного засобу чи психотропної речовини для особистого споживання на порушення положень Єдиної конвенції 1961 р.. Конвенції 1971 р. (ч. 2).
Як обтяжуючі обставини правопорушень, визнаних такими відповідно до ч. i ст. З, у Конвенції 1988 р. названо такі фактичні обставини:
— участь у правопорушенні організованої злочинної групи, до складу якої входить правопорушник (п. "а" ч. 5);
— участь правопорушника в інших видах міжнародної організованої злочинної діяльності (п. "в" ч. 5);
— участь правопорушника в інших незаконних видах діяльності, яким сприяло вчинення даного правопорушення (п. "с" ч. 5);
— застосування правопорушником насильства або зброї (п. "<Г ч. 5);
— той факт, що правопорушник є посадовою особою і дане правопорушення пов'язане з його посадою (п. **е" ч. 5);
— втягнення або використання неповнолітніх (п. "Г* ч. 5);
— той факт, що правопорушення вчинено у виправній установі, або в навчальному закладі, або в громадській установі, або в безпосередній близькості від них, або в інших місцях, які використовуються школярами та студентами для проведення навчальних, спортивних та громадських заходів (п. "е" ч. 5);
— попереднє засудження (особливо за аналогічні правопорушення) за кордоном або у своїй країні, наскільки це є допустимим відповідно до національного законодавства відповідної Сторони (п. "Ь" ч. 5).
Аналізована стаття містить вказівку й на те, що суди або інші компетентні органи повинні враховувати серйозний характер правопорушень, перелічених у ч. i, та обставини, перелічені в ч. 5, при розгляді питання про можливість дострокового або умовного звільнення осіб, засуджених за такі правопорушення (ч. 8). Сторонам пропонується встановлювати відповідно до їх національного законодавства тривалий строк давності для кримінального переслідування за будь-яке правопорушення, визнане таким згідно з ч. i цієї статті, і більш тривалий строкдавності у випадках, коли передбачуваний правопорушник ухиляється від правосуддя (ч. 8 ст. 3).
У коментарях до типового закону щодо боротьби з незаконним виробництвом та обігом речовин, які перебувають під контролем, і заходів щодо боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і психотропними речовинами зазначається, що у Конвенціях відсутня законодавча конструкція складу злочинів, пов'язаних з такими засобами і речовинами. З цим твердженням погодитись не можна і ось чому. У преамбулі Конвенції 1988 р. підкреслюються масштаби і тенденції до зростання незаконного виробництва, попиту та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які є серйозною загрозою для здоров'я та благополуччя людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні та політичні основи суспільства. Далі зазначається, що незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин набув у сучасний період поширення серед різних соціальних груп, особливо в молодіжному середовищі. У багатьох регіонах світу діти не лише використовуються як споживачі незаконних наркотичних засобів і психотропних речовин, а й експлуатуються при їх незаконному виробництві та обігу, що становить величезну небезпеку. Звертається увага на взаємозв'язок між незаконним обігом та іншими пов'язаними з ним формами організованої злочинності, які підривають легальну економіку і створюють загрозу для стабільності, безпеки та суверенітету держав, а також на те, що незаконний обіг являє собою міжнародну злочинну діяльність, покладення краю якій вимагає невідкладної і першочергової уваги. І нарешті, незаконний обіг забезпечує великі прибутки та фінансові кошти, що дає змогу транснаціональним організаціям проникати в урядові механізми, в законну торгівлю та фінансову діяльність, у суспільство на всіх його рівнях, розтлівати та підривати їх.