У наведеній характеристиці не лише йдеться про особливу суспільну небезпечність та протиправність нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин як основоположних ознак злочинів у цій сфері, а й визначаються об'єкти посягань, зокрема суспільні відносини в галузі охорони здоров'я населення, економіки, державної та громадської безпеки, а також предмети злочинів, такі як: наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, кошти тощо.
Таким чином виділяється перший елемент складу незаконного обігу, ознаки другого (об'єктивна сторона) викладено в ч. i ст. З Конвенції 1988 р. Його характеристика наведена нами вище. Щодо суб'єктивної сторони, то вона відображена у п. "а" ч. i ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., п. "а" ч. 1 ст. 22 Конвенції 1971 р. та ч. 1 ст. З Конвенції i988 р. У цих нормах зазначається, що перелічені в них дії повинні розглядатися Сторонами як карані злочини у випадках, коли вони вчиняються умисно. Виділяється також як конструктивна ознака мета злочинної діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами та обладнанням, — для збуту (або вказується на відсутність такої мети). У ч. З ст. З Конвенції 1988 р. сказано, що усвідомлення, намір або мета як складові елементи правопорушення, зазначеного у ч. i цієї статті, можуть бути встановлені з об'єктивних фактичних обставин справи. Є вказівки і щодо суб'єкта злочинів у сфері нелегального обігу: громадянин даної країни або іноземець, у тому числі й посадова особа.
Як уже зазначалося, Конвенції не містять санкцій за вчинене. Відсутні вимоги щодо мінімальних та максимальних строків тюремного ув'язнення та інших видів позбавлення волі, а також розмірів штрафу. Звертається увага Сторін лише на конфіскацію речовин і предметів, пов'язаних із вчиненням таких дій. У ст. 37 Єдиної конвенції 1961 р. передбачено, що будь-які наркотичні засоби, речовини та використовувані предмети обладнання, призначені для вчинення злочинів, про які йдеться у ст. 36, підлягають накладенню арешту та конфіскації. Відповідно до ч. З ст. 22 Конвенції 1971 р. будь-яка психотропна або інша речовина, а також будь-яке обладнання, що використовувалося або призначалося для вчинення якогось із злочинів, зазначених у пп. i та 2 цієї статті, підлягають вилученню та конфіскації.
Таким чином, згідно з цими конвенційними нормами конфіскація пов'язується з предметом наступного посягання. Що ж до конфіскації майна як виду покарання, то з приводу цього у Конвенціях немає жодних вказівок, що, на нашу думку, є прогалиною в міжнародному антинаркотичному законодавстві. Щоправда, цю прогалину усунуто Конвенцією 1988 р., зокрема ст. 5, яка присвячена питанням конфіскації. У ній сказано, що кожна Сторона вживає заходів, які можуть знадобитися для конфіскації:
— доходів, одержаних в результаті вчинення правопорушень, визнаних такими згідно з п. i ст. З, або власності, вартість якої відповідає таким доходам (п. "а" ч. 1 ст. 5);
— наркотичних засобів і психотропних речовин, матеріалів та обладнання або інших засобів, що використовувалися чи призначалися для використання будь-яким чином при вчиненні правопорушень, визнаних такими відповідно до п. 1 ст. З (п. "Ь" ч. 1 ст. 5).
У статті, що розглядається, передбачено, що кожна Сторона вживає необхідних заходів з тим, щоб її компетентні органи могли визначити, виявити і заморозити або арештувати доходи, власність, кошти або будь-які інші предмети, зазначені у п. i цієї статті, з метою наступної конфіскації <ч. 2 ст. 5). Для цього кожна Сторона повинна уповноважити свої суди або інші компетентні органи видавати постанови про арешт банківських, фінансових чи комерційних документів (п. З ст. 5). У зв'язку з цим Конвенція 1988 р. вимагає, щоб Сторони не ухилялися від вжиття заходів відповідно до цього пункту, посилаючись на необхідність збереження банківської таємниці.
Вельми важливим заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є контрольовані поставки, порядок здійснення яких визначається ст. ii Конвенції 1988 р. Відповідно до цієї статті Сторони, якщо це дозволяють основні принципи їх національних правових систем, вживають у межах своїх можливостей необхідних заходів, які передбачають належне виконання контрольованих поставок на міжнародному рівні на підставі взаємоприйнятних угод або взаємних домовленостей з метою виявлення осіб, які беруть участь у правопорушеннях, визнаних такими згідно з п. 1 ст. З, та їх кримінального переслідування (п.1 ст. 11). Рішення про . використання поставок, що контролюються, приймаються в кожному окремому випадку і можуть при необхідності враховувати фінансові домовленості та взаєморозуміння щодо здійснення юрисдикції, які досягнуті відповідними Сторонами (п. 2 ст. 11). Незаконні партії, контрольовані поставки яких здійснюються відповідно до досягнутих домовленостей, за згодою відповідних Сторін можуть бути перехоплені й залишені для подальшого перевезення із збереженням чи вилученням або повною чи частковою заміною наркотичних засобів, психотропних речовин (п. З ст. 11).
Із змісту наведеної конвенційної норми випливає, що мета контрольованих поставок полягає передусім у виявленні правопорушників, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Можливість застосування контрольованих поставок обмежується міжнародним рівнем. Для використання цього методу необхідні міжурядові угоди та домовленості стосовно кожного випадку.
Представники багатьох держав дали цьому методу високу оцінку на спеціальних сесіях Комісії з наркотиків 00Н, що відбулися 1988, 1989, 1990 рр. Учасники цих сесій настійно рекомендували застосовувати контрольовані поставки у діяльності з боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин не лише на міжнародному, а й на національному рівні.
У цій главі розглянуто основні заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачені чинними конвенційними нормами. Проте ці норми не виключають можливості прийняття інших внутрішньодержавних заходів у вказаному напрямі. У ст. 24 Конвенції 1988 р. зазначається, що Сторона може вживати більш суворих заходів, ніж передбачені Конвенцією, якщо, на її думку, вони є доцільними для запобігання незаконному обігу або покладення йому краю.
Комплексні заходи боротьби з цим асоціальним явищем у сучасних умовах стосовно України буде розглянуто в наступному розділі.
Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин
(ст. 229i КК України)
Протиправні діяння, відповідальність за які передбачена цією статтею, є злочинами підвищеної небезпеки. Незаконне розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин перш за все порушує встановлений в державі порядок їх обігу і завдає великої шкоди здоров'ю тієї частини населення, яка допускає немедичне вживання наркотиків і психотропів. Така діяльність — не лише джерело паразитизму, а й пов'язана із вчиненням інших тяжких злочинів в Україні або за її межами. Ось чому боротьба з незаконним розповсюдженням наркотиків або психотропних речовин є міжнародною проблемою.
Предметом даного злочину є наркотичні засоби і психотропні речовини, поняття яких визначено в Законі України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".
Це, зокрема, будь-які рослини, природні або синтетичні речовини, матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях та визначені і внесені до відповідних таблиць Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, зловживання якими є небезпечним для здоров'я людини.
Оскільки незаконне вироблення, виготовлення і розповсюдження наркотичних засобів і психотропних речовин веде до порушення встановленого порядку їх обігу, то основним безпосереднім об'єктом цього злочину є пов'язана з охороною здоров'я населення діяльність державних органів, що забезпечує єдиний встановлений порядок виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та їх використання за цільовим призначенням.
Відповідальність за цією статтею настає лише за умови, що незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, пересилання чи перевезення наркотичних засобів і психотропних речовин було здійснено з метою їх збуту.
Таким чином, діяння, зазначені в статті, стосуються не лише встановленого порядку обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а й окремого кола осіб,які їх придбавають для вживання і здоров'я яких тим самим ставиться під загрозу.
При вчиненні будь-якої з дій такого злочину встановлений порядок обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (основний об'єкт) завжди порушується.
Визначити вид психотропної речовини або наркотичного засобу, їх назву та властивості, а також встановити, чи містять рослини в собі наркотики, може лише спеціаліст. Тому у справах даної категорії завжди має бути висновок експерта з цього приводу.
Об'єктивна сторона злочину може проявлятися у декількох можливих формах протиправного діяння: незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин з метою збуту; їх незаконний збут. Кожна з цих дій, незважаючи на загальні ознаки злочину, має самостійний характер і вчинення будь-якої з них незалежно від того, настали будь-які наслідки чи ні, вважається закінченим злочином.
У Закон вперше введено відповідальність за незаконне вироблення наркотичних засобів чи психотропних речовин. Визначення терміну "вироблення" відповідає вимогам Єдиної конвенції 1961 р. і міститься в Законі України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".