Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 14 из 33)
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ ОФІЦІЙНИЙ АКТ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ Є ОБОВ'ЯЗКОВИМ ДЛЯ ВИКОНАННЯОсобливо слід виділити таку властивість рішень Конституційного Суду України відносно учасників правових відносин, які завжди повинні керуватися рішеннями Конституційного Суду, коли виникає відповідна правова ситуація, зокрема це стосується судів усіх рівнів. При цьому держава забезпечує обов'язковість рішень Конституційного Суду не тільки відповідними застосовчими нормативними актами, але і відповідними організаційно-примусовими заходами, які мають безпосередній вплив на суб'єктів правозастосування.
Що означає поняття «офіційність»?
Конституційний принцип публічного значення актів Конституційного Суду є одним із найважливіших чинників його офіційної діяльності в державі. Кожне рішення, висновок, ухвала Суду має важливе значення як для Конституції України, так і для законодавства в цілому.
Офіційність рішень Конституційного Суду України безпосередньо пов'язана з принципами діяльності самого Конституційного Суду. Проте у статті 4 Закону України «Про Конституційний Суд України» серед принципів діяльності Конституційного Суду прямо не згадується принцип офіційності (публічності), хоча він відображає суть компетенції органу держави і надає його рішенням офіційного характеру. Принцип офіційності знаходить свій реальний прояв у закріпленні обов'язку всіх державних органів, їх посадових осіб, а також судів здійснювати розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ і пов'язані з цим певні дії (збирання необхідних матеріалів і доказів) від імені держави. Тобто можна побачити здатність Суду як уповноваженого від імені держави виступати з офіційним актом конституційного правосуддя.
Відповідно до статей 147, 150 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом в Україні, який дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. В цьому є пріоритет Суду реалізувати конституційну юрисдикцію.
-------------------------------------------------------- 57---------------------- ------------------
Частина 1 
Звернемося до чинного законодавства, в якому дається визначення поняття «офіційний» (ех оШсіо) щодо статусу суб'єкта права діяти публічно.Стаття 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 року дає таке визначення: «Офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування (далі — офіційна інформація) — офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, Законом України «Про інформацію», цим Законом».
Цей термін можна побачити і у підзаконних актах, зокрема у наказі Міністерства закордонних справ України «Про затвердження Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном» № 113 від 04.06.2002 р. «Офіційний документ — це письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків фізичних або юридичних осіб».
В російському законодавстві деталізація поняття «офіційний» викладена наступним чином (мовою оригіналу):
«Официальньїй документ — документ, составленный (из-готовленный), вьіданный или находящийся в обороте госу-дарственньгх (муниципальных) органов, учреждений, орга-низаций и предприятий и отвечающий определенным тре-бованиям». У Федеральному Законі «Об обязательном зк-земпляре документов» від 23 листопада 1994 року визначено: «произведения печати, публикуемьіе от имени органов зако-нодательной, исполнительной и судебной власти, носящие законодательньїй, нормативний, директивний или инфор-мационньій характер».
Оскільки будь-яке рішення Конституційного Суду України розраховано на дію і застосування у практичній сфері, воно
58
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ 
має носити офіційний характер. Це означає, що офіційність актів Конституційного Суду України передбачає наявність таких загальних ознак офіційного акта, як:— Акт має юридичні наслідки;
— Акт має вид документа з чіткими реквізитами;
— Акт приймається у процесі основної діяльності Конституцій
ного Суду України, тобто видається від імені Конституційного
Суду України;
— Акт доводиться до відома населення в порядку, встановлено
му Законом України «Про Конституційний Суд України»;
— Акт передбачає обов'язкове застосування і розповсюд
жується на правовідносини, які охоплюються предметом ви
рішення питань органом конституційної юрисдикції;
— Прийняття акта передбачено законом.
Отже, рішення Конституційного Суду України як офіційний акт — це формально встановлений документ, який видається від імені і в межах компетенції Конституційного Суду України, містить владний обов'язковий до виконання припис щодо конституційності або неможливості (неконституційності) застосування норми права, який приймається у певній передбаченій законом процедурі та доводиться до відома населення.
Досягнення юридичного результату відбувається через офіційний статус рішень Конституційного Суду України, які мають вищу юридичну силу відносно тих суб'єктів права, що входять у коло виконавців. Наявність офіційного акта відіграє вирішальну роль у правозастосуванні, виходячи з того, що акт відрізняється визначеністю формулювання в тексті рішення, він підготовлений на основі спеціальної процедури конституційного провадження, структура такого акта за змістом складається із мотивувальної і резолютивної частин і кожне положення рішення Конституційного Суду є офіційною позицією у сфері правозастосування і незалежно від того, який суб'єкт права оцінює його змістовну спрямованість. Офіційний характер рішень Конституційного Суду підтверджується тим, що вони публікуються безпосередньо після їх оголошення за
------------------------------------------59----------------------------------------
Частина І 
спеціальною процедурою публічного читання Головою Конституційного Суду і мають бути надруковані у спеціальних виданнях, яким надано право офіційних джерел юридичної інформації в державі.Офіційний характер рішень Конституційного Суду України випливає Із процедури їх підготовки, прийняття і оприлюднення і пов'язаний безпосередньо з прямим застосуванням статусу Судді Конституційного Суду. Це передбачено процедурою прийняття рішень і дачею висновків з кожної справи, яка після розгляду повинна бути завершена у послідовності здійснених дій кожним суддею, що передбачено статтею 63 Закону України «Про Конституційний Суд України». Передбачено, насамперед, поіменне голосування шляхом опитування суддів, коли кожний з них самостійно веде кожну спільну справу, яка попередньо готується судде ю-доповідачем. Кожний суддя отримує всі матеріали, які були розглянуті в Суді на засіданні, кожний документ, закон, висновок експертизи науково-експертного управління Секретаріату Конституційного Суду, довідкові відомості, стенограми засідань парламенту, пояснення Голови Верховної Ради України та Президента України, довідкові та інші матеріали обов'язково надаються кожному судді. Всі судді, таким чином, стають учасниками вироблення проекту колективного рішення і мають право (обов'язок лише судді-доповідача) пропонувати власний проект, зміни та доповнення до первинного проекту рішення.
Частина друга статті 63 встановлює, що пропозиції Суддів Конституційного Суду до проекту рішення чи висновку голо-суються в порядку надходження. Прийнятою вважається така з них, яку судді вважають конструктивно-перспективною для логічного викладення мотивувальної частини і обґрунтування загального розуміння проблеми, яку має вирішити Суд у даній справі. Конкуренцію пропозицій не можна вважати штучним ускладненням процесу прийняття рішень і висновків Конституційного Суду, оскільки пошук досконалих і конституційно вивірених, чітких формулювань є творчим процесом альтернативного вироблення спільної позиції Суддів на підґрунті верховенства права. Чи завжди це вдається — можна прослідкувати, досліджуючи прийняті починаючи з 1997 року акти Консти-
-------------------------------------------------------- 60-------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ туїіійного Суду України. Аналіз свідчить, що не всі рішення і висновки Суду у змістовному викладенні положень є бездоганними, несуперечливими і чіткими, а отже, їх можна вважати надбанням теорії і практики конституційного права. Певною мірою в актах Конституційного Суду України можна знайти навіть юридичні курйози, які виникли як наслідок недостатньої теоретичної бази при Імплементації пропозицій суддів до концептуально виробленого суддею-доповідачем проекту рішення, який приймається шляхом голосування суддів за кожний варіант змін чи доповнень. Можна це проілюструвати аналізом Рішення Конституційного Суду України у справі про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями (№ 1 -17/2002) від 29 січня 2002 року. Розглянувши подання Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону «Про інвестиційну діяльність», Конституційний Суд України в офіційному тлумаченні по суті привласнив собі роль суб'єкта конституційної правотворчості, який концептуально визначає зміст і правовий порядок вирішення того чи іншого конституційного питання. Зрозуміло, що законодавець, приймаючи вказаний Закон, керувався принципами застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків (обов'язкових платежів). Правовий режим оподаткування був раніше визначений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. При цьому Законом «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» було скасовано дію положень багатьох нормативних актів. Начебто все зрозуміло і Закон врегулював ці питання, але Конституційний Суд України у вказаному рішенні пішов зовсім іншим шляхом і провів тлумачення таким чином, що положення частини першої статті 5 Закону «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону