------------------------------------------- ------------- 61 --------------- —---------------------------------------
Чи не тому суперечливу практику, навіть на одному прикладі конституційного правосуддя, суспільство сприймає як загальнообов'язкову і офіційну, оскільки вона відображає державну політику, і може створитися враження, що Суд допускає при певних обставинах здійснення функції «сумнівного законодавця». Можна підозрювати, що позиція Суду була
-------------------------------------------------------- 62----------------------------------------
Безумовно, ми не можемо критичний аналіз спрямувати проти всіх рішень Конституційного Суду України, оскільки вони в абсолютній більшості відображають ґрунтовні дослідження і науково вивірені позиції конституційного права. Цілком правильно підкреслює М.Ф. Селівон, що прийняті Конституційним Судом України рішення є обов'язковими для виконання, у тому числі і найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції — Верховним Судом України31.
Природа рішень і висновків Конституційного Суду полягає саме в тому, що відповідно до частини 63 Закону «Про Конституційний Суд України» вони підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються шляхом проведення засідання Суду. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.
У цьому проявляється основна спрямованість конституційної юрисдикції Суду, соціальне значення судового конституційного контролю і офіційної інтерпретації нормативних регуляторів. Домінантним тут є публічно-правовий інтерес, який є основним у виборі поведінки будь-яким учасником правовідносин. Це, звичайно, є індикатором важливої, але поки що не вирішеної проблеми: наскільки публічний інтерес і в яких випадках може чи повинен бути вищим за приватний інтерес, в якому, як відомо, завжди концентруються права і свободи людини і громадянина.
Захищаючи свої права і законні інтереси, юридичні особи та громадяни мають можливість звернутися до суду, який керується обов'язком забезпечити доступність правосуддя з усіх питань звернень громадян. Якщо звернення до судів загальної юрисдикції не пов'язано з юридичним обгрунтуванням суті проблеми, а лише зв'язано з мотивацією і доказами, які передаються до суду, то що до Конституційного Суду
.--- ------------------------------ 63-----------------------------------------
Таким чином забезпечується однаковість вимог до всіх суб'єктів права звернення до Конституційного Суду, І це зобов'язує його займати офіційну позицію у подальшому опрацюванні і розгляді матеріалів справи. Як результат ми маємо в державі один орган, здатний виявляти конституційний смисл норми з такими наслідками, що цей смисл стає обов'язковим для всіх. Ми свідомі того, що кожний суд повинен виявляти конституційний смисл норми, коли він застосовує її в конкретній справі. Але не можна оспорювати обов'язкову силу конституційного тлумачення, яке дає Суд нормативним положенням. Тільки Конституційний Суд має можливість визнати неконституційною норму чи окреме її положення або визнати, в якому аспекті вона може застосовуватися. Суди загальної юрисдикції, як відомо, керуються роз'ясненнями Верховного Суду України і Вищого господарського Суду, інших спеціалізованих судів, але пряма ієрархія підпорядкованості і обов'язковості не існує. В той же час рішення Конституційного Суду мають обов'язковий характер і спрямовані на всіх суб'єктів права.
-------------------------------------64------------------------------------------
Ще один важливий аспект нормативного значення актів Конституційного Суду зупиняє погляд на теорії конституційного права, і його слід висвітлити. Йдеться про особливу соціальну функцію, а саме — остаточність і завершеність порушеного і проведеного конституційного провадження у дослідженні правовідносин, які є предметом конституційного контролю, що оформлюється прийнятими Судом рішеннями і висновками.