Конституційний Суд, перевіряючи в порядку здійснення конституційного правосуддя акт, який оспорюється і підлягає конституційному нормоконтролю, вправі визнати його таким, що суперечить Конституції і є не дійсним повністю або частково. У такому випадку закон або його окремі положення втрачають силу. Вчені-конституціоналісти по-різному відносяться до визнання Судом акта неконституційним, оскільки норма не може відмінятися Рішенням Суду, а це має зробити законодавець або інший творець цієї норми. Відомий теоретик права професор В.С.Нерсесянц прямо вказує, що у російських судів немає правотворчих повноважень32. Отже, акт конституційного правосуддя не може виглядати як закон з його формальними внутрішніми закономірностями — статті, параграфи, глави, розділи і т. ін. Правильно те, що мета у акта конституційного правосуддя інша, але це принципово не впливає на його забезпеченість виконання в державі. Разом з тим наявність таких ознак в рішеннях Конституційного Суду, як остаточний і незаперечний характер їх мотивувальної і результативної частин, дає підстави оцінити їх юридичну силу, вплив на розвиток законодавства, забезпечення верховенства права у регулюванні суспільних відносин. Врахування позицій Конституційного Суду можна прослідкувати у всій поточній роботі парламенту, зокрема часто посилаються на них при аргументації своїх поглядів народні депутати України, що стало помітною традицією високої правової культури Ю.А.Кармазіна, П.М. Симоненка, О.О.Мороза, Ю.Б.Ключковського, М.М.Добкіна та багатьох інших під час обговорення законопроектів на пленарних засіданнях Верховної Ради України. За своєю властивістю рішення
65
— вони приймаються у спеціально визначеному порядку, новіть
коли суб'єктом звернення до Суду є громадянин;
— вони підтверджуються особливим статусом суб'єкта судової
влади, який породжує конституційно-правові відносини або
дискваліфікує окремі акти Інших суб'єктів влади з позиції вер-
ховенства права — основного конституційного принципу;
— кожне рішення Суду підлягає офіційному опублікуванню ого
лошеного в Суді тексту рішення або висновку;
— вони 'завжди обов'язкові для своїх адресатів і можуть бути пре-
юдиційні при розгляді справ судами загальної юрисдикції;
— вони піднімаються на рівень конституційного значення,
оскільки після появи цих актів Конституційного Суду від
повідні норми законів не можуть застосовуватися без їх
роз'яснювальних позицій.
Конституційно-правова природа актів Суду має офіційно незаперечний характер, що закладено у Конституції України, яка дозволила Конституційному Суду України таким чином оцінювати конституційні норми, що у подальшому їх застосування без оціночних висновків Суду вже стає неможливим.
Проте саме така методологічна позиція вимагає дотримання певних обов'язкових умов. По-перше, власне Конституційний Суд не в змозі розширювати свою конституційну юрисдикцію, і це пояснюється тим, що на певному етапі його правовими позиціями зв'язана більшість норм Конституції України. По-друге, якщо оціночні рішення в перспективі можуть реально
-------------------------------------------------------- 66---------------------------------------
Остаточність рішень Конституційного Суду слід розцінювати як вказівку законодавцю застосувати право, передбачити і з врахуванням правових позицій Суду — використати Інші механізми, які пов'язані з реалізацією можливого права встановлення або інших дій адресатами виконання рішень. На наш погляд, це досить конструктивний орієнтир, за яким має розвиватися практика конституційного правосуддя. Імперативними при цьому є власні позиції Суду, але спрямованість дій для правотворчого органу — Верховної Ради — має реалізуватися в порядку, у строки і за правилами, які створюються цим органом з урахуванням рішень Конституційного Суду України.
Природно, що це не стосується порядку виконання рішень Суду відносно діючих актів та їх норм. Тут відповідні державні органи вже зв'язані законом строками і порядком приведення цих нормативних актів у відповідність з рішеннями Конституційного Суду. Така обов'язковість виключає сумніви щодо остаточності як кінцевого результату конституційної юрисдикції. За цим настає право вимоги відповідно до статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» виконати наступні дії: копії рішень і висновків Конституційного Суду надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України. У разі необхідності Суду надається право визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. При цьому юридична сила рішень Конституційного Суду має концентрований характер, поєднуючи остаточність і обов'язковість як незаперечне значення для суб'єктів права їх виконання і тому Суду надається законом право зажадати від органів, зазначених у
-------------------------------------------------------- 67-------------------------- -----------
НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
Науковий погляд на проблему остаточності і обов'язковості виконання рішень Конституційного Суду України ще раз зосереджує увагу на тому, коли і як слід вважати юридичний наслідок таким, що закон чи норма, які визнані Судом неконституційними, є не діючими повністю чи частково. В зарубіжних країнах прямо називають право Суду відміняти закон чи норму. В Російській Федерації вважають правильною позицію, коли говорять про визнання акта, норми недіючими, а для формальної втрати сили акта, норми вимагають рішення того органу, який первинно їх створив. Думка про те, що норма, яка визнана Конституційним Судом такою, що не відповідає Конституції України, відміняється не його рішенням, а творцем цієї норми, достатньо розповсюджена в українській практиці правозастосування. Важливо враховувати, що положення, які сформульовані Конституційним Судом, можуть залишатися самостійним фундаментом суспільних відносин або втілюватися в корективах, які вносяться в нормативний акт відповідним органом влади. Це враховується у тих випадках, коли орган державної влади, на який відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» покладено обов'язок щодо виконання рішення, висновку Конституційного Суду України, повинен здійснювати цей обов'язок на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Обов'язок Верховної Ради України щодо виконання Рішення Конституційного Суду України полягає в тому, щоб згідно з конституційно встановленою законодавчою процедурою для забезпечення належної реалізації Закону
-------------------------------------------------------- 68---------------------------------------