--------------------------------------------------------73---------------------------------------------
Частина І
об'єктивності, чіткості й однозначності термінів, понять і визначень. Інакше це породжує невизначеність по суті, суб'єктах і змісту самої реалізації права, не забезпечує досягнення юридичного результату. Чи можна застосувати такі критерії пра-ворозуміння, наприклад, Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання складного енергопотенціалу» від 5 квітня 2005 року № 2509-ІУ у його значенні до діяльності людини, діяльності, узгодженої у законі з волею людини, передбачаючи кінцевий результат виконання визначених у законі приписів. Чи не виникає одразу сумніву щодо необхідності тлумачення такого закону в цілому у приналежності його до прав і свобод громадян, інтересів держави і суспільства і до якої галузі (сфери) правозастосування слід віднести предмет правового регулювання. Здається, що подібні «технонормативні» акти більше стосуються інструктивних нормативів міністерств, ніж правового регулювання через закон суспільних відносин. Виявити дійсний смисл конституційно-правової основи такого закону навіть вченому-правознавцю, здається, буде нелегко, а тим більше обґрунтувати його конституційні засади. Якщо намагатися провести тлумачення норм подібних законів та інших нормативно-правових актів, то зрозуміло, що колективний характер роботи Суддів над проблемою ускладнить пізнавальний процес, а Судді Конституційного Суду України можуть опинитись у тяжкому становищі. В процесі дослідження відбувається взаємодія різних поглядів суддів, які опановують творче виявлення смислу норми або закону і виробляють підсумкове рішення на основі пошуку компромісу, який не може бути безкінечним.Як свідчить спеціально проведений аналіз, кількість Рішень Конституційного Суду України у справах про офіційне тлумачення Конституції та законів України перевищує половину всіх юрисдикційних актів Суду з назвою «Рішення». І кількість їх із року в рік має неухильну тенденцію до зростання. Так, станом на 1 жовтня 2005 року Судом було прийнято 138 рішень, з яких 71 рішення — у справах про офіційне тлумачення. Причому у 1997 році було прийнято 6 таких рішень, у 1998 — 7, у 1999-8, у 2000-8, у 2002- II, у 2003- 13, у 2004- 10. Ціл-
---------------------------------- ---------- 74------------------------------------------------
Зважаючи на такий обсяг актів Конституційного Суду України, якими здійснюється офіційне тлумачення, слід зупинитися на з'ясуванні способів тлумачення норм Конституції та законів України. Теорія і практика до них відносять: мовний, систематичний, історичний, телеологічний, логічний, спеціально-юридичний і функціональний. Але найбільш прийнятними у розумінні проведення офіційного тлумачення є доктринальне і компетентне тлумачення норм Конституції і законів України. Під доктринальним тлумаченням теорія конституційного права розуміє наукове роз'яснення правових актів, смислу І мети, визначених у них правових норм, яке дається в результаті теоретичних пошуків, наукового аналізу норм права. З формальної точки зору доктринальне тлумачення можна пов'язувати з роз'ясненням норм права особами, які мають науковий ступінь і здатність формувати правові позиції на основі досягнень науки конституційного права, іїшіих наукових галузей дослідження суспільних відносин, які регулюються правом. В діяльності Конституційного Суду України доктринальне тлумачення використовується кожного разу, коли кожний Суддя для формування своєї позиції змушений знайомитись із спеціальними працями (монографіями, теоретичними дослідженнями) у відповідній галузі права, отримувати консультації (висновки) провідних вчених. Судді можуть і самостійно здійснювати доктринальне тлумачення норм права, але при цьому вони обмежені певними умовами — не мають права висловлювати свої міркування з питань, які можуть стати предметом розгляду в Конституційному Суді України.
-------------------------------------------------------- 75------------------------ —------------
І доктринальне, і компетентне тлумачення мають неофіційний характер, не є обов'язковими, тобто не створюють формально-юридичних наслідків.
Питання про обов'язковість компетентного тлумачення не можна розглядати абстрактно, оскільки мова йде про казуальне тлумачення і суб'єкт тлумачення правової норми є одночасно правозастосовувачем, від нього залежить результат у вирішенні питання, адже і тлумачення, проведене таким фахівцем (спеціалістом), набуває обов'язковості для громадянина, позивача в суді, який звертається зі скаргою.
Доктринальне тлумачення також не має обов'язкового характеру в діяльності Конституційного Суду, але певну офіційність може набути у випадку, якщо його використання регулюється законом «Про Конституційний Суд України» і Регламентом Конституційного Суду України, якщо вчений залучається до конституційного провадження як експерт, що обумовлює врахування Його висновку при дослідженні матеріалів справи і відображається у рішенні, висновку Суду.
Ми можемо спостерігати, що тлумачення норм Конституції України, яке близьке до доктринального, дають окремі Судді, коли ними викладається окрема (особлива) думка, і за своїм змістом це є компетентним (професійним) тлумаченням, але воно пов'язано з доктринальною інтерпретацією норм Конституції, які аналізуються.
-------------------------------------------------------- 76----------------------------------------
Прикладом декларативної норми можна розцінювати положення статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Зрозуміло, що ця норма не породжує конкретного правовідношення з його зобов'язальною частиною, не може бути пред'явлена в суді тією чи іншою особою для захисту своїх вимог. Вказані норми конституційного права мають самостійний характер, їх офіційне тлумачення може бути проведено в контексті інших норм, які реалізуються стосовно суб'єктів і об'єктів правового регулювання.
Теорія конституційного права традиційно виділяє основні органи офіційного тлумачення:
а) приналежність його уповноваженим органам та особливі
юридичні наслідки, які випливають із державно-владних ви
мог, що закладаються у роз'ясненні;