Смекни!
smekni.com

Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 18 из 33)

--------------------------------------------------------73---------------------------------------------



Частина І

об'єктивності, чіткості й однозначності термінів, понять і виз­начень. Інакше це породжує невизначеність по суті, суб'єктах і змісту самої реалізації права, не забезпечує досягнення юри­дичного результату. Чи можна застосувати такі критерії пра-ворозуміння, наприклад, Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання складного енергопотенціалу» від 5 квітня 2005 року № 2509-ІУ у його значенні до діяльності людини, діяль­ності, узгодженої у законі з волею людини, передбачаючи кінцевий результат виконання визначених у законі приписів. Чи не виникає одразу сумніву щодо необхідності тлумачення такого закону в цілому у приналежності його до прав і сво­бод громадян, інтересів держави і суспільства і до якої галузі (сфери) правозастосування слід віднести предмет правового регулювання. Здається, що подібні «технонормативні» акти більше стосуються інструктивних нормативів міністерств, ніж правового регулювання через закон суспільних відносин. Ви­явити дійсний смисл конституційно-правової основи такого закону навіть вченому-правознавцю, здається, буде нелегко, а тим більше обґрунтувати його конституційні засади. Якщо намагатися провести тлумачення норм подібних законів та ін­ших нормативно-правових актів, то зрозуміло, що колектив­ний характер роботи Суддів над проблемою ускладнить пізна­вальний процес, а Судді Конституційного Суду України мо­жуть опинитись у тяжкому становищі. В процесі дослідження відбувається взаємодія різних поглядів суддів, які опановують творче виявлення смислу норми або закону і виробляють під­сумкове рішення на основі пошуку компромісу, який не може бути безкінечним.

Як свідчить спеціально проведений аналіз, кількість Рішень Конституційного Суду України у справах про офіційне тлума­чення Конституції та законів України перевищує половину всіх юрисдикційних актів Суду з назвою «Рішення». І кількість їх із року в рік має неухильну тенденцію до зростання. Так, станом на 1 жовтня 2005 року Судом було прийнято 138 рі­шень, з яких 71 рішення — у справах про офіційне тлумачення. Причому у 1997 році було прийнято 6 таких рішень, у 1998 — 7, у 1999-8, у 2000-8, у 2002- II, у 2003- 13, у 2004- 10. Ціл-

---------------------------------- ---------- 74------------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

ком логічним є і те, що зі зростанням кількості справ, які роз­глядає Суд протягом кожного року, зростає і кількість рішень з окремими думками суддів. Але така тенденція є більш по­винною у порівнянні з загальним ростом кількості усіх справ у Суді. Так, у справах про офіційне тлумачення у 1997 році було 2 рішення про офіційне тлумачення з окремими думками, у 1998 році - також 2, у 1999 році - 3, у 2000 - 2, у 2001—2002 роках рішення про офіційне тлумачення Конституції і законів України не супроводжувались окремими думками суддів. У 2003 році було 3 рішення про офіційне тлумачення з окреми­ми думками, а у 2004 році — 2.

Зважаючи на такий обсяг актів Конституційного Суду Ук­раїни, якими здійснюється офіційне тлумачення, слід зу­пинитися на з'ясуванні способів тлумачення норм Консти­туції та законів України. Теорія і практика до них відносять: мовний, систематичний, історичний, телеологічний, логіч­ний, спеціально-юридичний і функціональний. Але найбільш прийнятними у розумінні проведення офіційного тлумачення є доктринальне і компетентне тлумачення норм Конституції і законів України. Під доктринальним тлумаченням теорія конституційного права розуміє наукове роз'яснення право­вих актів, смислу І мети, визначених у них правових норм, яке дається в результаті теоретичних пошуків, наукового аналізу норм права. З формальної точки зору доктринальне тлумачен­ня можна пов'язувати з роз'ясненням норм права особами, які мають науковий ступінь і здатність формувати правові пози­ції на основі досягнень науки конституційного права, іїшіих наукових галузей дослідження суспільних відносин, які ре­гулюються правом. В діяльності Конституційного Суду Украї­ни доктринальне тлумачення використовується кожного разу, коли кожний Суддя для формування своєї позиції змушений знайомитись із спеціальними працями (монографіями, теоре­тичними дослідженнями) у відповідній галузі права, отриму­вати консультації (висновки) провідних вчених. Судді можуть і самостійно здійснювати доктринальне тлумачення норм права, але при цьому вони обмежені певними умовами — не мають права висловлювати свої міркування з питань, які можуть ста­ти предметом розгляду в Конституційному Суді України.

-------------------------------------------------------- 75------------------------ —------------


Частина І

Компетентне тлумачення теж пояснюється теорією як тлума­чення, що дається на запит судді Конституційного Суду України спеціалістами в галузі права. При цьому, якщо особливість док-тринального тлумачення пов'язана з науковою розробкою про­блеми, з науковим пошуком суб'єкта тлумачення, то компетент­не тлумачення має за мету надати суду праворозуміння особи, яка має достатні знання в галузі практики застосування норм права. До компетентного тлумачення належать, наприклад, офіційні роз'яснення, які надаються уповноваженими представниками органів виконавчої влади та державного управління щодо певної галузі реалізації управлінських функцій, які пов'язані з підзакон-ною діяльністю. До осіб компетентного тлумачення можна від­нести багато інших категорій осіб із спеціальним статусом: про­курорів, адвокатів, судових експертів тощо.

І доктринальне, і компетентне тлумачення мають неофіцій­ний характер, не є обов'язковими, тобто не створюють фор­мально-юридичних наслідків.

Питання про обов'язковість компетентного тлумачення не можна розглядати абстрактно, оскільки мова йде про казуаль­не тлумачення і суб'єкт тлумачення правової норми є одно­часно правозастосовувачем, від нього залежить результат у ви­рішенні питання, адже і тлумачення, проведене таким фахів­цем (спеціалістом), набуває обов'язковості для громадянина, позивача в суді, який звертається зі скаргою.

Доктринальне тлумачення також не має обов'язкового ха­рактеру в діяльності Конституційного Суду, але певну офіцій­ність може набути у випадку, якщо його використання ре­гулюється законом «Про Конституційний Суд України» і Регламентом Конституційного Суду України, якщо вчений залучається до конституційного провадження як експерт, що обумовлює врахування Його висновку при дослідженні ма­теріалів справи і відображається у рішенні, висновку Суду.

Ми можемо спостерігати, що тлумачення норм Конституції України, яке близьке до доктринального, дають окремі Судді, коли ними викладається окрема (особлива) думка, і за своїм змістом це є компетентним (професійним) тлумаченням, але воно пов'язано з доктринальною інтерпретацією норм Конс­титуції, які аналізуються.

-------------------------------------------------------- 76----------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

При цьому слід мати на увазі, що у правозастосуванні є такі форми реалізації конституційних норм, до яких цілком слушно можна віднести норми, що не мають регулятивної сили. Таки­ми слід визнати декларативні і дефінітивні конституційні нор­ми. Зокрема, мається на увазі декларативна преамбула Консти­туції, яка по суті представляє стислий, концентрований мемо­рандум, урочисту Заяву Верховної Ради України, яка від імені Українського народу прийняла Конституцію.

Прикладом декларативної норми можна розцінювати по­ложення статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визна­ються в Україні найвищою соціальною цінністю». Зрозуміло, що ця норма не породжує конкретного правовідношення з його зобов'язальною частиною, не може бути пред'явлена в суді тією чи іншою особою для захисту своїх вимог. Вказані норми конституційного права мають самостійний характер, їх офіційне тлумачення може бути проведено в контексті інших норм, які реалізуються стосовно суб'єктів і об'єктів правового регулювання.

Теорія конституційного права традиційно виділяє основні органи офіційного тлумачення:

а) приналежність його уповноваженим органам та особливі
юридичні наслідки, які випливають із державно-владних ви­
мог, що закладаються у роз'ясненні;