Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 22 из 33)

Розмірковуючи над вказаною формулою тлумачення, виникає запитання, а чи є, наприклад, законним інтересом (або — що те ж саме — охоронюваним законом інтересом) право людини реалізувати частину свого організму (продати хворій людині і врятувати їй таким чином життя) для отримання винагороди для подальшого життя. Виходячи з офіційного тлу-

-------------------------------------------------------- 89-----------------------------------------------

Частина І

мачення, наданого Конституційним Судом,— ні, бо офіційно людина не може позбавляти себе частини природного організму, оскільки це не може бути предметом купівлі-продажу. Але, мабуть, кожен інтерес, якщо людина прагне його досягти свідомо і він не суперечить суспільному інтересу, не може не захищатися. Наприклад, відповідно до статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України будь-яка особа може подати до правоохоронного органу заяву про вчинення злочину. У випадку відмови в порушенні кримінальної справи ця заінтересована особа, виходячи із вимог статей 99^і та 236^і Кримінально-процесуального кодексу України, може оскаржити відповідну постанову слідчого або прокурора у місцевому суді. Чому ж законний інтерес у непорушенні будь-ким кримінально-правових заборон підлягає захисту, а такий інтерес щодо непорушення будь-ким цивільно-правових заборон — не підлягає? Отже, межі офіційного тлумачення теж мають певне значення для Конституційного Суду.

У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України обґрунтовував надане офіційне тлумачення тим, що він «виходячи зі змісту конституційного подання, вважає за необхідне здійснити інтерпретацію поняття «інтерес» у вузькому розумінні цього слова, оскільки у клопотанні народних депутатів України йдеться саме про такий різновид інтересу у словосполученні «охоронюваний законом інтерес», тобто інтерес, який, на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами...». І в подальшому Суд ретельно підібрав аргументи для пояснення вибору «вузького підходу» у наданні офіційного тлумачення.

Важливо, що, розуміючи важливість проблеми, Конституційний Суд дав адекватне тлумачення поняттю «законний Інтерес», не обмежуючись лише аргументами суб'єкта права на подання — народних депутатів України, які порушили перед Судом це питання.

Конституційний Суд України не міг офіційно керуватись аргументами «політичної доцільності», бо це б неодмінно спричинило серйозні негативні наслідки, тому і вдало послався на принцип верховенства права.

-------------------------------------------------------- 90----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Доцільність обмежувального або розширеного тлумачення з'ясовується лише після використання усіх способів тлумачення. Але це не означає, що в процесі з'ясування змісту правової норми Суд не може надавати перевагу якомусь одному способу тлумачення, який в більшій мірі, ніж інші, — з огляду на очікуваний результат тлумачення — відповідає правовій доктрині держави, не вступає у протиріччя з основними засадами конституційного ладу.

Отже, слід підкреслити, що під способом тлумачення слід розуміти сукупність однорідних прийомів і правил тлумачення, що ґрунтуються на однорідних засобах і аргументах.

Мовний спосіб тлумачення грунтується на однорідних засобах і аргументах.

Мовний спосіб тлумачення Грунтується на знанні мови, на якій сформульовані норми права, на використанні правил синтаксису, пунктуації, морфології, слововживання.

При визначенні значення термінів і слів тут враховується полісемантичність мови (багатозначність слів І виразів). Законодавець з багатьох значень слова вибирає одне, самим текстом надаючи йому певного значення. Тому одне з основних правил мовного способу тлумачення полягає в тому, щоб визначити значення слів в контексті статті або нормативного акта. При тлумаченні використовуються, звичайно, всі правила мови.

Важливо вказати найбільш важливі з них:

1. Словам і виразам слід надавати те значення, яке вони ма
ють у відповідній літературній мові, якщо немає підстав для
іншої їх Інтерпретації. В міжнародному праві це правило на
зивається «золотим правилом тлумачення». Надання словам
іншого значення, відмінного від загальновживаного, повин
но бути обґрунтовано, доведено за допомогою інших спо
собів тлумачення або витікати з легальних дефініцій.

2. Якщо законодавець за допомогою легальної дефініції (визна
чення, даного в законі) або іншим шляхом визначив значення
терміна, то саме в цьому значенні і слід його вживати.

3. Значення терміна, встановлене законодавцем для даної галузі
права, неможна без достатніх підстав поширювати на інші.

----------------------------------------------------- 91--------- —-------------------- —-----------

Частина І

Якщо в законі не визначено значення терміна, то слід йому
надати такий сенс, в якому він вживається в юридичній науці
і практиці.

5. Ідентичним формулюванням одного і того ж закону не мож
на надавати різні значення, якщо це не виходить з самого
закону.

6. Не можна надавати без достатніх підстав різним термінам
одне значення.

7. Неприпустимо таке тлумачення, при якому окремі слова за
кону вважались би зайвими.

Слід звернути увагу на систематичний спосіб тлумачення, який застосовується в офщійній інтерпретації правових норм, враховуючи їх системність. Він передбачає встановлення сенсу норм права на основі користування знаннями про логічні зв'язки з Іншими нормами.

В ході систематичного тлумачення, по-перше, визначається місце норми в системі права, у галузі права, в інституті права. Далі встановлюються норми, логічно пов'язані з тією, що тлумачиться. Знання їх змісту використовуються Конституційним Судом для уточнення смислу норми, що тлумачиться.

При систематичному тлумаченні важливим є урахування найтиповіших функціональних зв'язків норми права, що мають вплив на розуміння змісту норми, що тлумачиться. До таких зв'язків належать:

а) зв'язок норми, що тлумачиться, з нормою, яка тим або іншим
чином розкриває зміст поняття, яке використане в нормі, що
тлумачиться;

б) зв'язки загальних і спеціальних норм. Спеціальні норми об
межують сферу дії загальної норми, роблять винятки з неї.
За наявності спеціальної норми загальна норма не засто
совується. В юридичній науці і практиці склалося правило:
ієх зресіаііз сіегодаї Іеді депегаІІ (спеціальне правило відмі
няє дію загального правила стосовно фактів, передбачених
Спеціальним правилом);

в) зв'язки відсильних диспозицій. Із відсильної диспозиції норми
права видно, що норма в ній сформульована не повністю.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Щоб з'ясувати таку норму, необхідно залучити ту норму, до якої робиться відсилання;

г) зв'язки близьких за змістом норм одного виду, проте вони не знаходяться у співвідношенні загальної і спеціальної норми. В цьому випадку використовується метод порівняння, зіставлення двох близьких за змістом норм, що дозволяє з більшою чіткістю відмежувати їх, виявити у кожної з них ознаки, за якими ■ вони розрізняються.

Особливо важливим є логічний спосіб тлумачення. Він передбачає такий розумовий процес, в ході якого інтерпретатор за допомогою логічних прийомів оперує матеріалом самої норми права, не звертаючись до Інших засобів тлумачення. В результаті таких операцій загальний, абстрактний зміст правової норми набуває більш конкретного, зрозумілого для кожного суб'єкта правозастосування.

При логічному способі тлумачення застосовуються різні логічні прийоми: логічне перетворення, логічний аналіз понять, умовисновки ступеня (а Гогїіогі), висновки за аналогією, умо-висновки від супротивного (аг^итепіит а соггіогі), доведення до абсурду (гесіисіїо асі аЬзигйит) та ін. Проілюструємо прийом доведення до абсурду при логічному способі тлумачення. Для прикладу витлумачимо положення частини першої статті 62 Конституції України стосовно того, що «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». Але як розуміти конституційну формулу: у тому випадку, коли з'ясується відсутність осіб, що вчинили злочин? Це означає, що злочин не вчинений ніким, тобто злочину не було. Абсурд. Більш зрозумілим буде тлумачення, при якому особа вважається невинуватою у вчиненні злочину лише публічною владою і тільки стосовно можливості застосування до неї кримінальної відповідальності в конкретних умовах недоведеності її вини. Таке розуміння презумпції невинуватості цілком справедливо не обмежує деяких осіб (наприклад, очевидців скоєння вбивства) вважати цю особу злочинцем при наявності для цього підстав. Але своє право вони повинні здійснювати в межах закону і у такий спосіб, щоб не порушувати законних інтересів і прав інших осіб.

-------------------------------------------------------- 93-----------------------------------------------