Слід підкреслити, що традиції проведення офіційного тлумачення пов'язані у зарубіжних країнах із створенням окремих органів судової системи, яким надані повноваження. Тлумачення Конституції здійснюють конституційні суди Албанії, Болгарії, Російської Федерації, Угорщини, Німеччини, Молдови, Грану, Узбекистану, Мадагаскару, Судану та ін. У Польщі та Іспанії ці функції виконує Конституційний трибунал, у Франції — Конституційна Рада. Але повноваження цих органів щодо роз'яснення правових норм мають різний обсяг. Не всі вони мають право на нормативне офіційне тлумачення.
Наприклад, у Вірмени, Латвії, Грузії, Таджикистані нормативне тлумачення здійснюють вищі органи законодавчої влади цих країн, а конституційні суди надають лише казуальне тлумачення в процесі здійснення конституційного контролю.
Широкою компетенцією наділений Конституційний Суд Латвійської Республіки, і це стосується таких важливих напрямків:
1) Конституційний Суд розглядає питання щодо відповідності правових норм не тільки Конституції, а й іншим правовим нормам вищої юридичної сили. Закон особливо підкреслює повноваження, коли Конституційний Суд не концентрує увагу тільки на конституційних питаннях, а й допомагає забезпечити впорядкування Ієрархії прав на всіх рівнях. Подібна практика існує в багатьох постсоціалістичних державах. До того ж, ієрархія правових норм також є частиною Конституції: якщо акти нижчої юридичної сили перебувають у суперечності з правовими нормами вищої юридичної сили, порушується також і Конституція, а не тільки інша норма вищої юридичної сили;
--------------------------------------------------- 98------------------------------------------------
В Азербайджані, Узбекистані, навпаки, конституційні суди мають повноваження на надання офіційного нормативного тлумачення не тільки конституції, а й норм права, що містяться в законах цих держав. У деяких країнах повноваження Конституційного Суду щодо нормативного тлумачення обмежені предметною компетенцією. Так, у Німеччині Конституційний Суд тлумачить основний закон з приводу спорів про обсяг права і обов'язків верховного федерального органу або інших учасників, які за цим основним законом мають власні права.
Іншим шляхом законодавство регулює питання офіційного тлумачення норм права в країнах, де поширено позитивне право власних традицій. В більшості з них тлумаченням норм конституції займаються судові органи загальної юрисдикції.
Наприклад, у Сполучених Штатах Америки офіційне тлумачення Конституції надає Верховний та інші суди. Слід відзначити, що ні Конституція США, ні інші законодавчі акти цієї країни не надають Верховному Суду повноважень на тлумачення конституційних норм. Ці повноваженням разом із правом конституційного контролю Верховний Суд США в 1803 р. фактично самостійно привласнив, створивши певний судовий прецедент. Тлумачення Конституції, що здійснює Верховний Суд США, є казуальним, оскільки надається щодо окремого випадку, який є предметом розгляду конкретної судової справи. Водночас, враховуючи, що прецеденти визнані джерелами права, надане тлумачення має юридичну силу до всіх інших аналогічних випадків. Верховний Суд США не дотримується суворо будь-яких правил чи методів тлумачення.
Отже, в країнах прецедентного права офіційне тлумачення правових норм, передбачених у конституціях та інших законах цих держав, здійснюють суди загальної юрисдикції. Проте
-------------------------------------------------------- 99------------------------------------- ---------
На наш погляд, інтерес викликає позиція заступника Голови Конституційного Суду Туреччини X. Кіліча з питання щодо «класичного» та «реального» тлумачення норм права. Так, при «класичному тлумаченні» суддя, за його висновком, не займається творчою роботою, здійснюючи тлумачення норм, які з часом ігноруються. Проте при «реальному тлумаченні», що має прямий вплив на правовідносини, норму тлумачить суддя. Значення і зміст концепцій та принципів, нечітко визначених у законах, розкривається через тлумачення суддями. Судді конституційних судів своїми тлумаченнями формують такі важливі концепції, як республіка, демократія і норма права, соціальна держава. Тлумачення мають обов'язкову силу. Кожен повинен дотримуватися рішень конституційних судів. До прийняття Конституції 1961 року тлумачення законів давали Великі національні збори Туреччини. Після набуття чинності цією Конституцією рішення і тлумачення Конституційного Суду набули статусу, обов'язкового для кожного37.
Схожий за своєю спрямованістю шлях визначення суб'єкта права обрала Конституція Російської Федерації, в якій у статті 126 закріплено, що Верховний Суд РФ «дає роз'яснення з питань судової практики». Аналогічні роз'яснення дає й Вищий Арбітражний Суд (стаття 127 Конституції РФ). Виняткова компетенція Конституційного Суду РФ — тлумачення нормативних актів з погляду їхньої відповідності Конституції. Правом офіційного тлумачення (роз'яснення) виборчого законодавства користується і Центральна виборча комісія.
Отже, крім судових органів спеціальної чи загальної юрисдикції, офіційне тлумачення норм права можуть надавати органи, які ухвалили відповідну правову норму в порядку підза-конної чи делегованої законотворчості. Таким чином, досвід країн Європи в тлумаченнях норм права йде шляхом створення спеціальних органів для надання офіційних нормативних і казуальних роз'яснень. При цьому навіть у тих країнах, де повноваження щодо офщійного тлумачення належать до компетенції
------------------- —------------------- -100-------------------------------------
Таким чином, зупиняючись на прикладах зарубіжної практики здійснення офіційного тлумачення норм права уповноваженими суб'єктами, не можна не побачити певної типовості цієї юрисдикційної компетенції. Наша мета полягала у тому, щоб запропонувати полемічне відношення до існуючої щодо конституційного правосуддя практики, висловити власне ставлення в смислі роз'яснення і мотивації, які висвітлюють нашу пози-цію відносно окремих рішень Конституційного Суду України. Це і створює транспарентність, раціональність судової практики, сприяє якості методу ухвалення рішення, а головне, викликає необхідну аргументацію науки щодо визнання і довіри до конституційної юрисдикції і формує правову культуру.
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА - ВИЗНАЧАЛЬНИЙ КРИТЕРІЙ ВИСНОВКІВ І ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ В АКТАХ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
СУЧАСНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ І ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ НА ЗАСАДАХ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
Політико-правовий світогляд в Україні формується і розвивається поряд із засвоєнням світового досвіду судового контролю за охороною Конституцій, на підґрунті поступового розвитку судової охорони конституційних засад суспільного і державного устрою, забезпечення гарантованих прав і свобод людини і громадянина. Все більше в сучасній правосвідомості громадян набуває поширення популярна ідея судового контролю за конституційністю законів, який представляє здатність конституційного правосуддя забезпечувати вищу «критику» законів з позицій верховенства права. Але існують і протилежні погляди на те, що виявлення протиріччя законів відносно Конституції у більшості випадків не є питанням юридичним (предметом конституційного права), а являє собою чисто політичну проблему. За таких умов, вважають де-
------------------------------ ---------- 101-----------------------------------
Аналіз практики конституційного правосуддя в Україні, на наш погляд, свідчить, що його актуальність і важливість для стабілізації політичного клімату в країні, зміцнення почуття законності серед членів суспільства дедалі більше зростає. В той же час захист Конституції України судом спеціальної юрисдикції сприяє реальним досягненням в очах народу пріоритетів демократії, людських цінностей, справедливості організації влади, над якою існує судовий контроль, стверджуючи, що правотворчість парламенту має формуватися виключно в межах Конституції України. Важливо підкреслити, що забезпечення рівності всіх перед законом і судом, судовий захист конституційних прав і свобод людини є кінцевою метою такої діяльності Конституційного Суду, яка покликана виконувати своє головне призначення — сприяти верховенству права у формуванні конституційно бездоганної нормативної бази. Саме Конституційний Суд, кожного разу розв'язуючи конституційно-правовий спір, доводить, що без однакового застосування законів (відповідно до норм і принципів Конституції України) право взагалі втрачає свою регулюючу функцію, своє головне завдання упорядкування суспільних відносин, дотримання державою інтересів громадянина і людини. В цьому полягає соціальна цінність конституційного правосуддя, яке корисне в першу чергу окремій особі, оскільки воно забезпечує стабільний статус людини, не дозволяючи владі посягати на охоронювані правом інтереси, реагуючи на кожне обмеження свобод в демократичній державі.