Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 28 из 33)

Законодавство зарубіжних країн, зокрема Республіки Молдова, допускає перегляд постанов і висновків Конституційного Суду тільки за власною ініціативою у випадках: а) за нововиявленими обставинами, які не були відомі Суду і впливають на рішення Суду; б) при внесенні змін до Конституції, законів та інших нормативних актів, які були підставою для прийняття рішення Конституційного Суду. Федеральний конституційний закон «Про Конституційний Суд Російської Федерації» не дає відповіді на це запитання, незважаючи на те, що депутати Держдуми ще 2002 року наполягали на доповненні цього закону за нововиявленими обставинами або новими

-------------------------------------------------------- 114---------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

обставинами. Проте невідомо, які обставини вони вважають новими, а в літературі російські вчені поки що не зацікавилися цією темою і не аналізували вказаного питання.

Український закон дозволяє Конституційному Суду України роз'яснити раніше сформульовану позицію, проте це не перегляд раніше прийнятого рішення, як передбачено статтею 68 Закону. Не можна вважати нормальним відношення вчених-конституціоналістів до факту відсутності теоретичних розробок щодо проблеми перегляду, зміни позицій під впливом нового законодавства відносно самого механізму перегляду правових позицій (ініціатива, правові наслідки і т. ін.). Але життя вимагає якомога швидше удосконалювати чинний закон. Зокрема, на наш погляд, в якості вагомих матеріальних підстав для перегляду раніше прийнятого рішення Конституційного Суду слід врахувати обставини, які пов'язані із зверненням Верховної Ради України або Президента України до Суду із викладенням суттєвих обставин, які раніше не були відомі учасникам провадження, але вони стали відомі після винесеного рішення. Це може бути, наприклад, причина, коли дається Судом висновок щодо внесення змін до Конституції України.

Конституційний Суд не вправі ігнорувати обгрунтування суттєвих обставин, що надійшли від учасника провадження, який не брав участі у розгляді справи з поважних причин, проте його докази становлять суттєвий вплив на «конфігурацію» самого рішення. До суттєвих процесуальних обставин можна було б віднести незаконний склад Суду (відсутність кворуму), наприклад, тривала неучасть Судді в ході судового засідання або неучасть його в обговоренні мотивувальної частини рішення. Можна припустити самовідвід Судді, який був заявлений до початку слухання справи, але не був оформлений відповідно до статей 50, 51 Закону України «Про Конституційний Суд України*».

Таким чином, є підстави для постановки самого питання

—перегляд рішень (правових позицій) Конституційного Суду
України може бути лише за умов, які повинні бути закріплені
як виключна ситуація, передбачена у Законі України «Про
Конституційний Суд України». Чому ми звертаємо на це увагу

—слід пояснити.

-------------------------------------------------------- 115----------------------------------------------

Частина І

З цього приводу досить вагому аргументацію наводить Голова Конституційного Суду Російської Федерації, професор Зорькин В.Д.: «Конституційний Суд Російської Федерації не зв'язаний жорсткими рамками раніше прийнятих правових позицій. Це обумовлено тим, що зміна життєвих реалій може призвести і до відступу від раніше сформульованих правових позицій, оскільки Конституційний Суд при застосуванні і тлумаченні Конституції виявляє не тільки «букву», але і «дух» тих або інших її положень на кожному новому етапі розвитку і тим самим застосовує її до відносин у суспільстві, які змінюються».

Правознавцям відомо, що існує «живе право», «жива» Конституція, і це обумовлено реаліями життя. У такому випадку уточнення раніше сформульованих правових позицій не означає відміни вже прийнятого рішення і не призводить до перегляду в цілому практики Конституційного Суду. Рішення Конституційного Суду зберігають юридичну силу і не підлягають перегляду, а тому залишаються в силі і сформульовані в них правові позиції. Конституційний Суд може повернутися до кожної з них в майбутньому, коли вона буде відповідати новим суспільним умовам.

Наприклад, відповідно до правової позиції Конституційного Суду Російської Федерації, зафіксованої у постанові від 2 лютого 1996 року № 4-П, рішення міждержавних органів можуть призводити до перегляду конкретних справ вищими судами Російської Федерації, що дозволяє останнім повторно розглядати справи з метою зміни раніше прийнятих рішень, у тому числі прийнятих вищою внутрішньодержавною судовою інстанцією. Наприклад, «якщо права і свободи, які захищені Конвенцією з прав людини, порушені законом, застосованим у конкретній справі, тобто якщо мова йде про дефекти закону, то питання про чинність даного закону, про його конститу-ціЙність вирішується Конституційним Судом Російської Федерації».

Для пояснення можливого перегляду раніше прийнятих правових позицій наведемо ще один цікавий випадок із практики російського конституційного правосуддя. Це стосується оскарження дій і рішень Конституційного Суду

-------------------------------------------------------- 116----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Російської Федерації. Так, на 20 вересня 2004 року було подано дві скарги проти Російської Федерації, де заявники оскаржували дії Конституційного Суду Російської Федерації, щодо яких Європейський Суд прийняв рішення: рішення Європейського Суду «З питання прийняття скарги, поданої Н. Д. Рошкою проти Росії» від 6 жовтня 2003 року І рішення Європейського Суду «З питання прийняття скарги, поданої С.В.Пороховим проти Росії» від 9 січня 2003 року.

У скарзі громадянина Н. Д. Рошка зазначено, що йому було відмовлено в праві доступу до правосуддя, оскільки Конституційний Суд Російської Федерації не попередив його про дату проведення судового розгляду справи у його відсутності. Н.Д. Рошка посилався на порушення статті 6 Європейської Конвенції.

Європейський Суд з прав людини відмовив у задоволенні скарги. У рішенні Суду зазначено, що «присутність підсудного на слуханні кримінальної справи має суттєве значення для забезпечення справедливого судового розгляду. Відносно же присутності сторін на слуханні цивільної справи, то воно не має такого значення, якщо тільки мова не йде про таку категорію справ, коли характер сторін, їх спосіб життя може вплинути на позицію суду». В інших випадках право Європейського Суду допускає присутність представників сторін. «Суд вважає, що присутність заявника на слуханні справи в Конституційному Суді Російської Федерації не було необхідним для формування позиції Конституційного Суду. Заявник не направляв клопотань до Конституційного Суду Російської Федерації з тим, щоб йому дозволили бути присутнім на слуханні справи. Заявник не був позбавлений права представити свої доводи і докази по цій справі у письмовій формі».

Громадянину С. В. Порохову теж було відмовлено у задоволенні заяви на підставі того, що Конституційним Судом Російської Федерації його не було позбавлено як громадянина права на доступ до правосуддя, оскільки заявником було подано скаргу до Конституційного Суду, яку було попередньо розглянуто. Цікаво, що у своєму рішенні Європейський Суд з прав людини прийняв до уваги рішення

--------------------------------------------------------- 117----------------------------------------------------------

Частино І

Конституційного Суду Російської Федерації, погодившись і підтримавши позицію щодо застосування положень вказаного закону.

Для нас важливо звернути увагу і на таку практику Конституційного Суду Російської Федерації, коли остаточність і відсутність можливості оскарження рішень Конституційного Суду за смислом статті 79 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації» не може свідчити не про що інше, як про визнання того реального факту, що будь-які інші судові інстанції до і після розгляду справи і прийняття рішення Конституційним Судом не мають права давати кваліфіковану правову оцінку відповідності закону Конституції Російської Федерації. Але це ні в якому випадку не слід протиставляти міжнародним обов'язкам Російської Федерації як члена Ради Європи хоча б з тієї причини, що міжнародно-правові норми діють у Російській Федерації безпосередньо і мають пріоритет над законами Російської Федерації. Виходячи з цього, якраз Конституційний Суд у своїх рішеннях обумовлює юрисдикцію Європейського Суду, якщо національні суди відмовляють громадянам у захисті їх прав, як цього вимагають міжнародні норми, чим допомагають удосконаленню внутрішньодержавних засобів правового захисту, які використовуються у системі судів загальної юрисдикції.

Механізм іншого вирішення питань незалежно від сформульованих правових позицій ми можемо знайти у статті 73 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації», а також у § 40 Регламенту Конституційного Суду. Слід відзначити, що такий механізм існує не тільки в Росії, але й у Законі «Про Федеральний Конституційний Суд Німеччини» і у положеннях § 48 його Регламенту.