Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 29 из 33)

Конституційний Суд України уважно відноситься до практики конституційних судів інших держав, вивчає напрацьовані ними правові позиції з усіх питань, які опиняються у полі зору конституційного контролю.

Це убезпечує від пагубної ізоляції, дозволяє приймати рішення з урахуванням великого досвіду, який накопичено зарубіжними конституційними судами, які покликані бути

-------------------------------------------------------- 118----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

«вартовими» і гарантами сучасного конституційного ладу, побудованого за довгі роки іспитів, що випали на долю народів, і як досягнення, заснованого на принципах правової держави і верховенства права.

Але цей процес супроводжується І застосуванням механізму, який дозволяє вводити до вітчизняної правової системи нові принципи і норми, рівною мірою і міжнародні договори в міру їх виникнення, а також оновлювати існуючі — у міру їх розвитку. Конституція України не передбачає повної підпорядкованості українських законів міжнародним договорам, оскільки вони не відміняють національний закон, а пріоритет норми договорів має місце тільки у сфері правозастосування.

Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України» не зобов'язують Конституційний Суд застосовувати у своїй діяльності інші, крім Конституції, джерела. Ось чому ми приходимо до висновку, що Конституційний Суд з позицій верховенства права, аналізуючи питання, які поставлені перед ним, повинен використовувати у якості стандарта і правового еталону лише букву Конституції, своє розуміння цієї букви. Однак не можна не побачити, що у практиці Конституційного Суду із самого початку його діяльності утвердився підхід, коли загальноприйняті принципи і норми міжнародного права використовуються як еталон, з яким узгоджуються в державі здійснення прав і свобод людини і громадянина, які з позицій верховенства права закріплені у Конституції України.

Конституційний Суд України не тільки залучає міжнародно-правову аргументацію, коли формулюються правові позиції і висновки рішень, вони враховуються в якості додаткових обгрунтувань на користь правових позицій, які виробляються на підставі Конституції України. А тому дуже доречно Суд вже використовував міжнародно-правову практику для роз'яснення смислу і значення конституційного тексту. В Україні немає принципових перешкод для реалізації рішень Європейського Суду в судовій практиці. Питання полягає в тому, як оптимально сконструювати механізм такої реалізації. Якщо, наприклад, права і свободи захищаються Конвенцією і при цьому вони порушені в Україні законом,

-------------------------------------------------------- -119----------- ---------------------------------

Частика 1

який застосовано в конкретній справі, то у такому випадку йдеться про дефекти закону, і питання про долю даного закону, про перевірку його конституційності вирішується Конституційним Судом України.

Таким чином, Конституційний Суд України у своїй практиці, як свідчить аналіз, при перевірці законів та інших нормативних актів приймає рішення і виробляє правові позиції, спираючись у тому числі і на Конвенцію про захист прав людини і основних свобод і Протоколів до неї, а прецеденти Європейського Суду з прав людини для України мають принциповий характер. Цим Конституційний Суд відіграє важливу роль у становленні і зміцненні українського права як складової частини європейського правового простору, який заснований на Конвенції.

СУБ'ЄКТИ СПРИЯННЯ ДОСЛІДЖЕННЮ І ФОРМУВАННЮ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Теорія конституційного права акцентує увагу на ролі соціальних інститутів у забезпеченні феноменів, які впливають на демократичний розвиток держави і права, формування правосвідомості громадян, розв'язання колізій у правозастосуван-ні. Сучасна теорія сприйняла і підтримує розуміння інститутів як систему механізмів, що забезпечує правовідносини в суспільстві, і до них належить конституційне правосуддя як особливий порядок виявлення у системному дослідженні Конституційним Судом смислу пов'язаних з Конституцією України норм законів у правозастосуванні. Соціальні розбіжності держава намагається вирішувати, застосовуючи регулювання економічних, політичних та інших відносин, звертаючись до авторитету Конституції як суспільного договору в разі суперечностей, які шкодять інтересам держави і громадянина. Важливим чинником застосування механізму виявлення дійсної сутності норм законів є суб'єкти — учасники конституційного провадження з питань, які визначені Законом «Про Конституційний Суд України». Застосування інститутів гармонізації правовідносин

-------------------------------------------------------- 120----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

дедалі більше піднімає соціальну функцію держави, яка визнає верховенство права і повинна його дотримуватись як цілеспрямованої політики подолання конфліктів, забезпечення пріоритетів у досягненні ідей демократичного суспільства.

У цих процесах важлива роль належить суб'єктам, які насамперед, представляють інтереси держави, обстоюючи закон як найважливіший соціальний регулятор. Суб'єктом представництва єдиного законодавчого органу в державі, який залучається в обов'язковому порядку до конституційного правосуддя, є особа, спеціально уповноважена Верховною Радою України для професійного здійснення функцій «процесуального дослідника» конституційних правовідносин. Відповідно до статті 72 Закону України «Про Конституційний Суд України» участь представника органу влади, який видав відповідний акт, визнана законом обов'язковою, оскільки цей акт оспорюється і повинен перевірятися в конституційному провадженні.

Нормоконтроль в конституційному правосудді відбувається з позицій верховенства права, його мета — з'ясувати і дослідити смисл закону або його норми, окремі положення, а також перевірити їх на відповідність акту Конституції України, витлумачити текстуальну форму закону або окремого поняття, терміна, зрозуміти думку законодавця. Сама схема конституційного судового пізнання відрізняється від загального правосуддя. Питання фактів займають тут другорядне значення (наприклад, при встановленні компетенції органу виконавчої влади, витлумаченні поняття «суверенітет народу» іт. ін).

Головне в конституційному провадженні — це з'ясувати і встановити достеменний смисл права, оскільки норма права не сприймається І не може сприйматися як факт, що підлягає доказуванню. Відбувається логічна, пізнавальна діяльність, яка здійснюється складом Конституційного Суду при встановленні відповідності нормативного акта, який оспорюється, — Конституції України. Виходячи з предмета розгляду у Конституційному Суді, закон визначає порядок участі представників органів державної влади і суб'єкта права на конституційне подання, наділяючи їх статусом учасників конституційного судочинства. До них закон відносить представників політичних партій, інших об'єднань громадян. На наш погляд, у

-------------------------------------------------------- 121----------------------------------------------

Частина І

цьому є певна невизначеність статусу представників вказаних суб'єктів, оскільки будь-яке судочинство — це завжди змагальний процес, побудований на доведенні обставин, пов'язаних із пізнанням правових явищ, нормотворчості законодавця, а також Президента України або Кабінету Міністрів України. Якщо уважно придивитися до реальних умов судочинства, можна побачити невизначеність статусу осіб, які залучаються до судового процесу, — це сторони та інші учасники, які наділені повноваженнями брати участь у конституційному правосудді. Ця суттєва недоробка закону послаблює процесуальний порядок, що позначається на механізмі забезпечення і отримання Судом важливого конституційно-правового результату. Є підстави для логічного запитання: навіщо у законі (стаття 80) передбачені такі можливі фігуранти конституційного провадження, як свідки, експерти, спеціалісти, яка їх роль, якщо вони не мають процесуального значення для судового процесу щодо встановлення відповідної позиції сторін, які доводять протилежні або подібні умовиводи, надають відповідні докази?

Значення представників сторін, учасників конституційного провадження, особливо важлива у сприянні Конституційному Суду України науково-практичним пізнанням правових явищ, які досліджуються в Суді для формування висновків і правових позицій, і це пов'язане, насамперед, із процесуальним статусом уповноважених представників органів державної влади, які мають високу професійну підготовку, наукову обізнаність.

Приймаючи обов'язкові до виконання на території України рішення, які не можуть бути оскаржені, Конституційний Суд певною мірою враховує правові обґрунтування, які відображають позицію Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо реалізації ними виняткових повноважень законотворчості і нормотворчості. Зокрема, Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган відповідно до закону постійно доводить конституційність власних нормативно-правових актів шляхом участі своїх представників (до 3-х осіб) у конституційному провадженні. Так зміцнюється законодавча система щодо дотримання нею конституційних