---------------------------------------- 11 -------------------------------------
Частина І
мулювати у своїх наступах на владу суспільний потяг до зміни «правлячої влади».
Саме такий суспільний «вибух» народжується як продукт протиріч всередині держави, що створює основу економічно-фінансових важелів для боротьби правлячих кланів між собою. Це призводить до непомірного посилення тиску на громадян державного апарату, коли «символом» протистояння влади і суспільства стає основний суб'єкт конституційної відповідальності, а саме — глава держави і, таким чином, тенденція відчуження державного апарату від суспільства, протиставлення його більшості населення країни призводить до «протестної» заміни представників влади. Від влади авторитету до авторитету влади — така еволюція супроводжується не тільки зміною представницького корпусу «правлячої влади», але й демократизацією змісту самої публічної влади, новим мисленням відносно всіх форм державного керівництва. Це дуже суттєвий момент. За умов демократичного ладу державна влада,— як зазначає професор О.Ф. Фрицький,— не відчужується від суспільства і не протиставляється йому, а все тісніше зближується з населенням, все ширше залучає його до управління державними і регіональними справами, стимулює місцеве самоврядування, створює кращі умови життя, не втручаючись в основи ринкової економіки.
Така державна влада відповідає критеріям демократичного спрямування і принципово відрізняється від влади, яка здійснює панування за допомогою примусу (політичного, адміністративного, економічного, фінансово-податкового та багатьох інших видів). Коли створені реальні умови демократії, не існує інших підходів до розуміння суспільних процесів, що зв'язані з державною владою, яка виражає свою волю в законі, використовує правові форми у здійсненні завдань і функцій держави. Коли воля держави служить інтересам суспільства і втілюється у закон, важливо враховувати, що право є особливий, державний регулятор суспільних відносин і воно має служити інтересам більш високої категорії — суспільної влади (влади народу), від якої походить політична, державна влада. Тому зрозуміло, що для будь-якого аналізу обов'язковою умовою є з'ясування того, який соціальний зміст характеризує волю держави, тобто з'ясувати, чию волю відображає влада в нинішніх умовах, хто стоїть за цією владою?
--------------------------------------------------------- 12--------------------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
Якщо дослідник обгрунтує відповіді на ці запитання, він здатний глибше розкрити сучасні процеси формування законодавчої системи, визначити критерії самообмеження держави відносно прав і свобод людини і громадянина і, таким чином, неодмінно прийде до методологічно вивірених висновків і оцінок. Вони стосуються дотримання в державі демократичних засад функціонування державного механізму, співвідношення волі державного апарату з її відображенням і закріпленням в законах та інших нормативно-правових актах, які приймаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і, безумовно, мають відповідати за «буквою і духом» Конституції України.
Проте останнім часом з'являються наукові доробки, далекі від теорії конституційного права, в яких автори намагаються прикрасити надумані слабкі висновки щодо місця і ролі Конституції України як системоутворюючої бази законодавства, в яких законодавцю пропонується «актуалізувати Конституцію, повніше використовувати її регулятивний, а також політичний, моральний потенціал»5.
Розгляд цього ракурсу прояву права не дозволяє оцінювати конституційність не тільки внутрішнього законодавства, але й міжнародно-правових актів, які запроваджуються в національну систему законодавства України, і, таким чином, обмежує можливості наукових досліджень з'ясовувати, як проявляється право у практичній діяльності держави, у здійсненні реформ, у розгортанні, а не «згортанні» демократії, розширенні умов народного волевиявлення, політичних, економічних та інших свобод у країні.
Спираючись на фундаментальні теоретичні праці і оригінальні дослідження вчених-юристів, які аналізували конституційні принципи розподілу влад та функціонування державного механізму, слід відмітити їх вплив на державно-правові процеси. А саме це стосується реалізації функцій та повноважень структур державної влади, здійснення державної діяльності у різноманітних формах права, службової ролі законів та інших нормативно-правових актів щодо принципів та вимог Конституції України. З позицій доктрини важливо висвітлити категорії, які є найбільш суттєвими елементами конституцій-
------------------------------------------- 13-------------------------------------------
Частина І
ного права, а саме: конституційну законність (юрисдикцію) та конституційне правосуддя. Вони завжди були невід'ємною частиною політичної, державної влади і водночас мають риси, які притаманні здійсненню функцій суспільною владою, яка при цьому спирається не стільки на суб'єкти держави, скільки на вироблений теорією конституційно-правовий механізм управління в державі. Він спрямований на забезпечення дотримання публічною владою своїх прав і обов'язків перед громадянином і особою, демократичних засад функціонування кожного суб'єкта влади та конституційного самообмеження, яке обумовлено конституційно-правовою природою їх компетенції і відповідальності перед суспільством. Проте практику державного життя характеризують складні процеси, про які один із яскравих представників сучасної адміністративно-правової думки професор В.Б. Авер'янов слушно зазначає, що ми, на жаль, продовжуємо спостерігати глибоку суперечність між потребою у переході до демократичного, соціально-економічного та суспільно-політичного, правового устрою і життя і реальними можливостями управління і права сприяти такому переходу6.
При наявності таких явищ не можна не визнати неспроможність звичайних заперечень проти творчої ролі конституційного правосуддя, яке включає в себе конституційний нормоконтроль. Висловлюється обґрунтована наукова думка, що конституційне правосуддя тільки розкриває зміст існуючих норм права, не створює нових або що воно не в змозі встановлювати положень за власними міркуваннями щодо їх корисності і суспільної ваги. При цьому творча діяльність конституційного правосуддя звичайно втрачає своє призначення, а це призведе, в свою чергу, до певного збідніння впливу принципу верховенства права на формування повноцінної системи національного законодавства. При цьому зовсім залишається поза увагою, що законодавець повинен рахуватися з даними обставинами, оскільки в багатьох випадках юристу і законодавцю необхідно користуватися одним і тим самим джерелом, яке зветься природою правових відносин.
Неправильно також стверджувати, що конституційне правосуддя повинно формулювати свої висновки з позицій
------------------------------------------- 14-------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
виключно конституційної законності, а правові погляди начебто залишати осторонь. Тоді яке значення для конституційного права мають окремі думки Суддів Конституційного Суду, їх право формувати у такий спосіб конституційно-правову доктрину. В цьому відношенні категоричну позицію займає Суддя Конституційного Суду України М.Савенко, який стверджує, що навіть залучення суддів до творчої співпраці з консультаційно-дорадчими органами державної влади є порушенням присяги7. Виникає запитання: як же у такому разі має розвиватися теоретична думка конституційного права відносно конституційного правосуддя?
Якщо уважно придивитися до практики Конституційного Суду України, можна побачити, що, виголошуючи рішення чи висновок в органі конституційної юрисдикції, головуючий судового засідання керується не тільки правовими положеннями Основного Закону України, але й правовими поглядами на стан речей і діє скоріше не як догматик, а як дослідник з переконанням важливості своєї місії. Вона полягає у тому, що необхідно творчо роз'яснити, а інколи і публічно розкрити зміст об'єктивного права і таким чином сформулювати правові погляди, наприклад, що встановлено в якості положень верховенства права видатними теоретиками, отримуючи свою обов'язкову силу виключно із своєї наукової Істинності, і що підлягає внаслідок цього вільній критичній оцінці.
Природно, що висновок конституційного правосуддя щодо визнання конституційності норми права або в цілому закону Верховна Рада України намагається закріпитися в подальшій законодавчій системі. В цьому відношенні статус Конституційного Суду України уможливлює сприйняття законодавцем резолютивних приписів, які повинні перейти в право і отримати статус законодавчо закріпленого джерела регулювання суспільних відносин. Конституційна законність, таким чином, є творчим продуктом спеціально уповноваженого органу конституційної юрисдикції і набуває вищої юридичної сили стосовно всієї сфери законності, оскільки вона формулюється саме як внутрішня сила всього законодавства і є вищою за право суддів загального правосуддя. В конституційній законності найбільш яскраво втілюється принцип верховенства права, оскільки з її
-------------------------------------— 15------------------------------------------