Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 30 из 33)

---------------- -------------------------------- 122----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

принципів. У цьому процесі важлива роль належить спеціально уповноваженій особі — Постійному представнику Верховної Ради України у Конституційному Суді України.

Підвищений інтерес до представництва Верхової Ради України в особі Постійного представника у Конституційному Суді України обумовлює необхідність вперше в юридичній літературі охарактеризувати його статус.

Інакше деякі політики вже намагаються «удосконалити» статус Постійного представника, як це було зроблено у проекті постанови, який був поданий у липні 2005 року народним депутатом Л. Черновецьким, і у такий спосіб прилаштувати до певних інтересів уповноваженого суб'єкта, коли розглядаються у конституційному провадженні питання стосовно окремого закону або норми, і тому дивним виглядає його висновок: «фактично склалася ситуація, коли представник Верховної Ради підпорядковується, звітує і є підконтрольним тільки Голові Верховної Ради». Чи слід пояснювати у такому разі юридичну необізнаність і недостатню компетентність тих, хто не бажає хоча б замислитися над пунктом 4 частини другої статті 88 Конституції України, в якій право представляти Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України належить виключно Голові Верховної Ради України. Отже, Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України» визначають, що саме представництво в органах судової влади єдиного законодавчого органу відноситься до повноважень спікера парламенту, який вносить кандидатуру Постійного представника на розгляд Верховної Ради України, і тому його призначення парламентом шляхом голосування породжує правовідносини постійної участі представника Верховної Ради України у підготовці і розгляді справ в Конституційному Суді України. У вказаній конституційній нормі саме Голова Верховної Ради організовує роботу апарату парламенту, який забезпечує його діяльність, керуючись інтересами держави, доручає Апарату, Постійному представнику готувати відповідні документи (пояснення) і захищати правові позиції в Суді. Чи не треба поважним політикам спочатку взяти на себе тягар ознайомитись із конституційно-правовими нормам, а вже

--------------------------------------------------------- 123----------------------------------------------

Частина І

потім брати сміливість висувати нічим не підкріплені ідеї суб'єктивістського характеру?

Безумовно, ця полеміка викликана різними підходами юристів і політиків до визначення статусу Постійного представника парламенту, його скерованістю виключно Головою Верховної Ради України.

ПОСТІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК ПАРЛАМЕНТУ - ПРОЦЕСУАЛЬНА, А НЕ ПОЛІТИЧНА ФІГУРА

Інститут Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України було створено відповідно до вимог статті 72 Закону України «Про Конституційний Суд України», оскільки ЇЇ представник повинен обов'язково залучатися до конституційного провадження з часу створення Конституційного Суду України. Фактично він почав діяти з 20 травня 1999 року, коли Верховна Рада України прийняла Постанову «Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні». На нього покладено обов'язок професійного доведення юридичних аргументів як обов'язкової умови дослідження права в конституційній процедурі розгляду подань і звернень правомочними суб'єктами.

Статус Постійного представника парламенту передбачає не тільки його безпосередню участь у підготовці і розгляді у Конституційному Суді матеріалів і безпосереднє ведення судових справ, а й сприяння повноті й усебічності дослідження матеріалів справи і на пленарних засіданнях, і під час їх «письмових» слухань у Конституційному Суді України. Залежно від форми засідань запрошуються і суб'єкти. Натомість законом не визначено, чому Постійний представник Верховної Ради України не має можливості представляти інтереси парламенту, акти якого оспорюються, під час прийняття рішення про відмову у відкритті конституційного провадження, а також при розгляді Конституційним Судом питань, які стосуються прийняття висновків щодо законів, якими передбачається внесення змін до Конституції України.

Практика свідчить, що обсяг науково-правової інформації, яку не лише доводить, а й обґрунтовує Постійний пред-

--------------------------------------------- 124----------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

ставник Верховної Ради України у межах офіційного пояснення, що направляє Голова Верховної Ради України відповідно до звернень суддів Конституційного Суду України, допомагає формувати правові позиції у сфері конституційної юрисдикції. У цьому — функціональне призначення Постійного представника Верховної Ради України як особи із спеціальним процесуальним статусом. Це означає, насамперед, можливість застосовувати надані повноваження в Конституційному Суді України самостійно і незалежно від інших учасників провадження, кваліфіковано посилювати аргументацією правову позицію Голови Верховної Ради України, яка офіційно відображає інтереси парламенту щодо закону або його норми, які оспорюються в Конституційному Суді України.

Слід відзначити обов'язкову участь Постійного представника у конституційному провадженні, коли йдеться про конституційний спір або офіційне тлумачення норми Конституції України або закону, іншого акта, який прийнятий Верховною Радою України і підлягає розгляду в Конституційному Суді України. Отже, Постійний представник Верховної Ради України виступає особою, покликаною з науково-практичних позицій реалізувати (захистити, роз'яснити, витлумачити) у Конституційному Суді України офіційну позицію єдиного законодавчого органу, який здійснив законодавчу владу і оформив її у прийнятому законі, постанові й т. ін.

Постійний представник Верховної Ради України, як і інші її представники (народні депутати України з конкретних справ), за кожною справою публічного слухання в Конституційному Суді України реалізує конституційну взаємодію парламенту з Конституційним Судом України. Головним орієнтиром є правове розуміння основ діяльності Верховної Ради України, яка пов'язана із законодавчим процесом.

Функціональна роль постійного представника обумовлює доведення до Конституційного Суду не тільки змісту права (з конкретних колізій), а й самого порядку його формування, втілення в життя тієї чи тієї цілісної сукупності актів і норм, яка зветься системним підходом.

Постановою Верховної Ради України Постійному представникові в Конституційному Суді України надано право залучати

--------------------------------------------------------- 125-----------------------------------------------

Частина І

за погодженням з керівником Апарату Верховної Ради України науковців і фахівців для проведення юридичної експертизи чинних правових актів, які перевіряються Конституційним Судом України на предмет їх конституційності. Тому статус Постійного представника передбачає за процедурою право самостійної аргументації юридичних доказів, які доводять до уваги суддів на пленарних засіданнях Конституційного Суду України, а також інформації щодо необхідних уточнень у конституційному провадженні. Але ці повноваження Постійного представника можуть бути застосовані винятково за дорученням Голови Верховної Ради України щодо пояснень з конкретних справ.

Отже, Постійний представник парламенту покликаний сприяти конституційному тлумаченню, виявленню конституційного смислу норми за допомогою не тільки власне суддівського аналізу, а й через юридичну мотивацію дій творців правової норми.

СТАТУС ПОСТІЙНОГО ПРЕДСТАВНИКА - ЦЕ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Головна мета здійснення представництва в Конституційному Суді України — це сприяння стійкості парламентських рішень. Суб'єкти, які оспорюють закони, окремі норми, інші акти парламенту, намагаються у такий спосіб визнати їх неконституційними, тобто такими, що суперечать Конституції України і після рішення Конституційного Суду України стають не чинними. Це відбувається за ініціативою групи народних депутатів України (не менш як 45 осіб), Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інших, передбачених у ст. 40 Закону «Про Конституційний Суд України» суб'єктів права на конституційне подання.

Слід зазначити, що здійснення функцій Постійним представником Верховної Ради України у веденні справи передбачає узгодження з комітетами Верховної Ради України, їх представниками — народними депутатами України. Це означає, що постійний представник у доведенні правової позиції завжди має «захищати» оспорюваний закон чи інший нормативно-правовий акт у Конституційному Суді України у взає-

-------------------------------------------------------- 126----------------------------------------------