Смекни!
smekni.com

Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 31 из 33)


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

модії з народними депутатами (до трьох осіб), які можуть бра­ти участь у провадженні від імені Верховної Ради України. Це пояснюється тим, що, готуючи на науковому підґрунті право­ву позицію Верховної Ради, її Постійний представник у Конс­титуційному Суді виходить із презумпції конституційності за­конів і узгоджених Верховною Радою міжнародних договорів та інших зобов'язань України, і це має принципове значення, оскільки, прийнявши рішення, Конституційний Суд не може переглянути його, воно не підлягає оскарженню.

Саме тому характерна риса діяльності Постійного пред­ставника Верховної Ради України у Конституційному Суді України — те, що він є «фігурою» виключно процесуальною, а не політичною, представляючи інтереси парламенту і на пле­нарних засіданнях суду, і в зовнішніх відносинах з будь-якими державними органами чи посадовими особами. Під час під­готовки матеріалів, які подають на розгляд Голови Верховної Ради України, Постійний представник враховує висновки пра­вової експертизи фахівців, рішення, висновки та роз'яснення комітетів Верховної Ради України з питань, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Важливо при цьому підкреслити, що народні депутати Ук­раїни виявляють зацікавленість в отриманні методичної допо­моги і під час підготовки конституційних подань і звернень, і під час участі в конституційному провадженні як представ­ники парламенту. Виступи народних депутатів України з кон­кретних справ створюють атмосферу творчого, державниць­кого ставлення до конституційного тлумачення, що, в свою чергу, дає можливість парламентському «захисникові» повною мірою реалізувати науково-практичні здобутки для обгрунту­вання конституційності актів єдиного законодавчого органу, які оспорюють у суді, або посилити офіційну інтерпретацію (тлумачення) за сутністю, формою права.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ПОТРЕБУЄ УДОСКОНАЛЕННЯ

Проте якщо уважно оцінити судочинство в контексті За­кону «Про Конституційний Суд України», можна помітити таку серйозну хіібу, як відсутність принципу змагальності між

-------------------------------------------------------- 127----------------------------------------------


Частина І

учасниками провадження, що істотно знижує процесуальні можливості представника парламенту (як і інших учасників процесу) довести аргументацію і цінності права з питань, які розглядаються на відкритих засіданнях суду.

Постійний представник зв'язаний, найімовірніше, не з правами, які має довести високому суду, а з казуальними Ін­терпретаціями, що створює труднощі під час захисту конк­ретизованих прав, які оспорюються (тлумачаться) в Консти­туційному Суді з точки зору розуміння кожного положення (норми) законодавцем.

Не можна не помітити також процесуальну недосконалість закону, яка обмежує здатність Постійного представника як процесуальної особи сприяти Конституційному Суду у вияв­ленні через експертів та спеціалістів гтравотворчості легаль­них цінностей права, що обумовлено доктриною «презумпції» відсутності прогалин в основних правах і свободах людини. Це пояснюється тим, що необхідно досягти достатнього рів­ня праворозуміння в суді, коли наявні письмові матеріали, зібрані судом у наукових установах, в окремих вчених, досить суперечливі.

ЇЇ ДОПОМОГА КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННЮ

Важливою рисою правового становища Постійного пред­ставника Верховної Ради України у Конституційному Суді Ук­раїни є те, що кандидатура для обрання (призначення) на цю посаду не проходить конкурсного відбору, оскільки кваліфі­кація фахівця ще не означає права претендувати на те, щоб обійняти цю посаду, оскільки сфера його діяльності обумов­лена процесуальними функціями.

Апарат фахівців-аналітиків, який забезпечує діяльність Постійного представника Верховної Ради України, організо­вує підготовку матеріалів, стенограм, висновків, проведення науково-правової експертизи та інших документів, які зажа­дають Судді Конституційного Суду України. У 1999 році було підготовлено матеріали з 32 справ, у 2000 — з 34, у 2001 — з 38, у 2002 — з 16 і в 2003 — з 35 справ, у 2004 — з 21 справ конститу­ційного провадження і вже за 2005 рік — з 19 справ.

-------------------------------------------------------- 128----------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Представництво інтересів Верховної Ради України у пле­нарних засіданнях Конституційного Суду України було реалі­зовано під час слухання конституційних подань і звернень: у 1999 році - з 13 справ; у 2000 — з 19; у 2001 - з 25; у 2002 - з 12 і в 2003 — з 12 справ; у 2004 — з 9 справ. Забезпечення поперед­нього розгляду справ в колегіях Конституційного Суду можна прослідкувати на такому прикладі: тільки в 2004 році з 73 за­питів суддів Верховною Радою України було направлено 10,5 тисячі сторінок документів. За минулий рік забезпечено кон­ституційно-правове обгрунтування позицій Верховної Ради України і підготовлено для Конституційного Суду від імені Голови Верховної Ради 31 пояснення до оспорюваних в Конс­титуційному Суді України актів, що розглядалось як важливе джерело доказів законодавця під час прийняття судом 22 рі­шень та 3 висновків.

Використання в конституційному провадженні передових наукових досягнень, теоретичних обгрунтувань обумовлює взаємодію Верховної Ради України з Конституційним Судом України, про що свідчать за останні чотири роки виступи з 92 доповідями (поясненнями) Постійного представника Вер­ховної Ради України під час розгляду справ на пленарних за­сіданнях суду. За нашими підрахунками, за цей період із 129 пояснень до оспорюваних в суді актів, які були направлені Го­ловою Верховної Ради України до Конституційного Суду Ук­раїни, 48 правових позицій мали цілковите підтвердження в його рішеннях і висновках, 23 — переважно враховані, а у 48 рішеннях Конституційного Суду України правові позиції пар­ламенту були концептуально зафіксовані.

Обсяг підготовчої роботи характеризують такі показники: у 1999 році з 44 запитів суддів було направлено 5, 5 тисячі сторі­нок документів, і вже у 2003 році з 73 запитів цей обсяг стано­вив 3,5 тисячі сторінок, а у 2004 році — 5 тисяч сторінок.

Тож Конституційний Суд України, поновлюючи або під­тверджуючи конституційність будь-якого закону, іншого нор­мативно-правового акта або надаючи офіційного тлумачення, оцінює насамперед аргументацію конституційного аналізу. Досягаючи в конституційному провадженні повноти розгля­ду справ, використовує всі документальні й юридичні джере-

-------------------------------------------------------- 129------------------------------------


Частина І

ла, які надаються і забезпечуються Постійним представником Верховної Ради України для здійснення конституційного пра­восуддя.

Таким чином, проведений аналіз дає можливість зробити узагальнюючий висновок, що ідеї, закладені в правових по­зиціях Конституційного Суду, мають глибоко правову основу і набувають правової якості обов'язковості завдяки статусу й авторитету Конституційного Суду України.

Позиція Конституційного Суду, обґрунтована теоретично та юридично, має внутрішні ознаки визначеної пропозиції на­уки з удосконалення законодавства. Вона завжди конкретна за предметом, пов'язаним з ініційованим питанням, яке потре­бує втручання органу судової влади, специфічна за своєю фор­мою (рішення, висновок, ухвала Конституційного Суду) і має офіційний характер. Але при цьому Конституційний Суд не ба­чить, на відміну від законодавця, нових правил, а це означає, що Конституційний Суд не створює прямих джерел права.

Орган конституційного контролю виробляє скоріше теоре­тичну конструкцію використання потенціалу законодавця для подолання правової неузгодженості змісту тієї чи іншої нор­ми, умов і порядку її застосування, неясності правової ситуа­ції у зв'язку з питаннями, які вирішуються, або з колізією, яка розглядається. Але така роль Конституційного Суду України не може ставити його ні вище Конституції, ні вище Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу.

Теорія конституційного права відмічає особливий характер імперативності правових позицій, вироблених в актах Консти­туційного Суду України. А стосовно орієнтації для правотвор-чих органів щодо прийняття нових нормативно-правових ак­тів, то вони створюються в порядку, у строки і за правилами, які визначаються Верховною Радою України, з урахуванням рішень Конституційного Суду України. Правові позиції Конституцій­ного Суду — порівняно новий феномен в українській юридич­ній дійсності. Вони перетворилися у значний елемент системи дотримання «букви і духу» Конституції України в правовому регулюванні і водночас в цікаву наукову проблему у зв'язку з розвитком практики Конституційного Суду України41.

130


Заключні положення

Проведений аналіз підвів нас до висновку, що здійснення в кож­ній державі прав і свобод людини і громадянина, умов забезпечення законної діяльності юридичних осіб не можливо уявити без консти­туційного правосуддя, яке реально втілюється і є гарантом дотри­мання у суспільних відносинах принципу верховенства права. Конс­титуційна юстиція проявила себе в більшості демократичних держав як особливий напрямок в діяльності органів правосуддя або як ок­ремий і авторитетний інститут правосуддя. Небагато тих, хто має сумнів у її ціннісному потенціалі.