Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 32 из 33)

До недавніх часів в юриспруденції були поширені уявлення перебільшеного оптимізму відносно того, що Конституція сама по собі є достатньою гарантією демократичного розвитку суспільства, реалізації прав і свобод людини. Разом з тим, ефективна реалізація писаної конституції та інститутів, які закріплені нею у конституційній державі, можлива лише за умов, що ці інститути відповідають нагальним потребам суспільства і досягнутому в його розвитку економічному і культурному рівню. При цьому реальна стабілізація конституційного ладу стає можливою, коли суспільству вдається стримувати будь-які посягання на діючі закони та охоронюваний ними правопорядок, а верховенство права є критерієм їх функціонування в державі. Мова йде про такі умови панування верховенства права у суспільних відносинах, коли орган державної влади і місцевого самоврядування, а це стосується в першу чергу І Президента держави, неодмінно керуються і звіряють свої ДІЇ з пріоритетом прав і свобод демократичного розвитку суспільства. Під його контролем знаходиться і сама держава, яка організовує всі державні і громадські інститути, соціальні відносини, що мають надійно утверджувати і розвивати дійсну демократію.

Історії відомі стадії конституційного розвитку країн, які йшли водночас двома шляхами. На одному — підписування відповідних міжнародних пактів про права людини, на другому шляху створювалися дієві правозахисні механізми у внутрішньому праві. На цій хвилі виникла і конституційна юстиція, яку збагатив своїми працями Г. Кель-зен та інші видатні науковці юридичної думки в Європі та Америці.

Які ж найбільші переваги конституційного правосуддя та його роль у забезпеченні демократії та принципів правової держави?

---------------------------131------------------------------------

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Одним із вагомих здобутків конституційної юрисдикції те, що вона забезпечує взаємодію влад в умовах як президентської, так і парламентської форм правління. Цьому сприяє активний юрисдикційний нормо-контроль, який ефективно розв'язує конфлікти, шо виникають між органами влади. Такі конфлікти часто виникають, як свідчить практика, при здійсненні нормотворчих функцій, реалізації владних повноважень всередині державного апарату і при розподілі компетенції між різними структурними суб'єктами публічної влади і місцевого самоврядування.

Іншою важливою перевагою конституційної юрисдикції є дискваліфікація або недопущення зловживань органів влади і управління на всіх рівнях, оскільки тільки Конституційний Суд України здатний остаточно вирішити спір, коли навіть піддаються сумніву акти Президента України. Конституційне правосуддя, без сумніву, сприяє практичній реалізації конституційно гарантованих прав громадянина там, де небезпека посягань на них особливо відчутна. Принципи верховенства права є надійним орієнтиром для гарантування дотримання кожним суб'єктом права законних прав та інтересів людини.

Конституційне правосуддя завжди охороняє принципи правової держави і перш за все непорушність загальних принципів права та заснованих на них прав і свобод особистості.

Такі правові цінності, як повага до гідності громадянина, свобода думки, слова і переконань, однаково як і право на безпеку, на ін-формаціїо, на майно особи, зараз набули незворотного визнання; їх не можна порушувати безкарно для тих, хто несе відповідальність за управління державою. Навіть у разі певних відхилень від конституційних цінностей суспільної самовідданості і надання через акти тлумачення Судом переваги певним особам, які знаходяться при владі, життя утверджує верховенство права, що належить народу, який власне і здатний остаточно вирішити конституційну справедливість, як це трапилося під час виборів Президента України у 2004 році.

Це стало можливим тому, що проголошені в Конституції України принципи демократії здатні бути реалізовані не інакше, ніж шляхом послідовної боротьби за усунення будь-яких зловживань владою і дотримання у всій повноті статусу особи. В сучасному світі, як засвідчив уже досвід Українського суспільства, для захисту основ цивілізованого устрою немає іншої альтернативи, як розвиток і дотримання гарантій індивідуальних прав і свобод. В колах прогресивної юридичної громадськості цілком усвідомлюється важливість і актуальність розробки концепції «верховенства права в конституційному правосудді.

------------------------------------------------- 132------------------------------------------

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

І нарешті, важливою перевагою конституційної юрисдикції є те, що вона продовжує справу, яку розпочато законодавчою владою. Конституційне правосуддя невідкладно реагує на зміст і форму закону, підзаконного акту, якщо у встановленому порядку до нього звертається відповідний суб'єкт, який побачив ознаки неконституційності такого акту і заподіяну шкоду публічним чи приватним інтересам.

Тільки Конституційний Суд України, як це було проаналізовано у монографії, вправі здійснювати контроль за конституційністю актів законодавця, і в цьому аспекті він виступає вже як інститут, який обмежує законодавчу владу правом. В цьому знаходить прояв верховенство права, коли конституційне правосуддя здатне розвивати і зміцнювати позитивну соціальну практику і правову основу держави, відкидаючи все те, що протирічить Конституції І концепції загального суспільного блага.

Стосовно правових позицій і висновків, які є складовими кожного рішення Конституційного Суду України, виявити і розкрити їх правову природу вкрай актуально. У своїх рішеннях, висновках та ухвалах Суд, як правило, намагається навести широкий спектр аргументів, які при цьому мають різну вагу (значення), у неоднаковій мірі необхідні для обґрунтування рішення Конституційного Суду. Сформульовані на підставі аналітичних доказів (аргументів) висновки важливо розглядати як правові позиції, які розроблені Судом (і мають значення у вигляді Інтелектуальних юридичних узагальнень). При цьому юридична сила (загальнообов'язковий характер) рішень Конституційного Суду обумовлена їх; особливим порядком створення у спосіб залучення колективного розуму судової присутності (складом Суду), що гарантує об'єктивацію власне права, а не державного свавілля або суб'єктивізму окремої посадової особи.

Таким чином, підготовлена монографія є за темою першою працею з конституційного права і має не тільки теоретичне значення і спрямування, але й здається нам важливою для практичного використання. В цьому виданні автор намагався критично, що притаманно кожному, хто може себе назвати мислячим дослідником, оцінити теоретичні постулати вчених і Суддів і з'ясувати практичні наслідки конституційного правосуддя в його актах.

Але звичайно критичний аналіз завжди є суб'єктним, і тому без будь-яких зазіхань або зверхності до висловлених позицій іншими авторами у науково-практичних публікаціях ми з повагою віддаємо їм належне і продовжуємо шукати момент істини. Така доля науки, якщо того бажає вчений, особливо в юриспруденції.

—------------------- -------------- -133--------------------------------------

Список літератури

та нормативно-правові джерела

1. Степанов Н.М. Советская государственная власть. Пі. 1, М., Наука, 1970; К. Маркс и
Ф. Знгельс. Соч. т. 18, с. 302.

2. Фарбер Н.Е., Ржевский В.Л. Вопросьі теории советского конституционного права.
Вьіпуск І, гл. V, Саратов, 1967; Тихомиров Ю.А. Власть и управление в социалистическом
обшестве. Пі. 1, М., Юрид. лит., 1968; Байтпин М.Н. Государство и политическая власть.—
Изд-во Саратовского университета, 1972,

3. К.Маркс и Ф.Знгельс. Соч. т. 4,- С. 297.

4. Віктор Ющенко: Вірю! Знаю! Можемо! К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,
2004.-С.13-14.

5. Онітенко О.В. Конституція України як основне джерело конституційного права Ук
раїни. Автор, кандид. дисерт.— К., 2005.— с.7.

6. Авер'янов В. Б. Питання методології сучасної адміністративно-правової доктрини Ук
раїни// Право України.- 2005.— №1.-С. 23.

7. Савенко М.Д. Незалежність Суддів Конституційного Суду України // Вісник Конститу
ційного Суду України.-2001.—.№ 1.— С.78.

8. Шаповал В. Сутність характеристики конституційного контролю // Право України.
- 2005.- № 3. - С.26.; Закон України «Про Конституційний Суд України* від 16.10.1996
року // Відомості Верховної Ради (ВВР).— 1996.— №4.— ст. 272; Тихий В. Основні повнова
ження Конституційного Суду України (коментар до статті 150 Конституції України: (Щодо
повноважень Конституційного Суду України) / Суддя Конституційного Суду України. //
Вісн. Конституц. Суду України.- 2003.— №4.- С.ЗО—35.

9. Скомороха В.Є. Судова незалежність (тези) // Вісник Конституційного Суду Украї
ни.- 2001.- №1.- С.72.

10. Судебная власть/ Под ред. Н.Л.Петрухина. - М,: ООО «ТК Велби», 2003,- С. 119—
122.

11. Собрание законодательства Российской Федерации.— М., 2003.— Мв 30.— Ст. 3101.

12. Митюков М.А. Конституцій Российской Федерации 1993 г. Развитие полномочий
Констуционного Суда России //Проблеми конституционного правосудия.— 2004.— N36.—
С.39.

13. Шаповал В.М. Проблеми становлення конституционной юрисдикцни в Украине
//Дайджест Конституционное правосудне в странах СНГ и Балтии,- 2004,— №10 (2).-
С.120.

14. Шаповал В.М. Вказана праця.

15. Селівон М.Ф. Взаємодія судів конституційної та загальної юрисдикції в Україні: пра
вові аспекти, проблеми//Судочинство і судоустрій в Україні.- 2005.— № І.— С. 18.

16. Відомості Верховної Ради України.- 1999.— №7.- С. 140.

17. Зорькин В.Д. Прецедентньїй характер решений Конституционного Суда Российской
Федерации // Журнал российского права.— 2004.— № 12.— С.З—6.