Таким чином, об'єктивна потреба держави і суспільства стосовно конституційностІ проведення процедури імпічменту Президента України Верховною Радою України може за логікою аналізу цієї норми Конституції України бути проігнорована. Зрозуміло, шо таке повноваження Суду повинно бути застосовано через механізм реалізації, який треба було передбачити у Законі України «Про Конституційний Суд України», але у статтях 90—92 глави 15 цього Закону не розкривається зміст конституційного провадження, його стадії, як і власне сам розгляд питання, яке завжди має доленосне значення для країни, всього суспільства.
Отже, сама норма закону як письмова формула, власне, нічого не означає, якщо не мати уявлення про механізм її реалізації, а тому такі норми без процесуальних регуляторів залишаються, як правило, деклараціями. Відносно чинної Конституції України вони можуть негативно позначитися на авторитеті Основного Закону України, Мабуть, тому, аналізуючи правовий статус Конституційного Суду України, ми схиляємося до висновку, що всі його функції і повноваження повинні бути активно діючими або потенційно придатними для застосування, що є ознакою судового верховенства Конституційного Суду України щодо всіх державних органів, яким адресовані його рішення і висновки.
Високий рівень застосування конституційної юрисдикції продемонстрували у 2004 році органи держави Коста-Рики, коли Конституційний Суд, вивчивши заяви Президента країни і міністра закордонних справ, спираючись на закони, визначив своє негативне ставлення до офіційної позиції вищих посадових осіб щодо збройної акції СІЛА проти Іраку. У спеціальній постанові від 8 вересня 2004 року Конституційний Суд визнав приєднання країни до антиіракської коаліції не-
-------------------------------------------------------- 20-----------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ конституційним. В чисто юридичному аспекті Суд кваліфікував рішення Уряду таким, що суперечить Політичній Конституції, Декларації про постійний, активний і неозброєний нейтралітет країни, системі ООН і міжнародному праву, і зажадав виключення країни із списків коаліції. Наступного дня МЗС вирішило питання про неприєднання, а Президент Коста-Ріки на спеціальній прес-конференції зробив заяву, що держава є «абсолютно правовою» і він незаперечно виконає рішення Конституційного Суду.Аналогічного прикладу не можна знайти в українській судовій практиці, оскільки соціальне призначення Конституційного Суду ще не досягло вже визнаних суспільством високих стандартів конституційно-правової політики верховенства права над будь-яким визначеним у законі державним статусом органу держави або посадової особи. Цінність конституційного судочинства і конституційної юстиції полягає в тому, що Існування лише судів загальної юрисдикції в демократичному суспільстві визнається недостатнім, оскільки вони своє відношення до закону можуть виражати лише в його тлумаченні, з'ясовуючи смисл, мету, волю законодавця, щоб вірно застосовувати закон в конкретних умовах. Але в конкретних правовідносинах, коли йдеться про акти самого законодавця, Президента України, Уряду, які зачіпають права і свободи громадянина і особи, виникає пряма потреба не тільки тлумачити, але й оцінювати їх на предмет відповідності Конституції України, загальновизнаним нормам міжнародного права, які мають пріоритет над вказаними актами. У такий спосіб тільки Конституційний Суд виступає носієм повноважень, що дають Йому право застосовувати цінності суспільства, тобто здійснювати правосуддя з позицій верховенства права відносно актів (дій чи бездіяльності) вищих органів державної влади та посадових осіб. З певною мірою умовності можна стверджувати, що Конституційний Суд не має власної судової політики, яка б будувалася на вщношенні між загальною нормою та індивідуальною справою. Судова політика будується, виходячи із закріплених у Конституції України загальних принципів суспільного і державного устрою, прав і свобод громадянина, єдиного джерела влади і т. ін.
--------------------------------------------------------- 21 ----------------------------------------------
В теорії конституційного права зарубіжних країн, зокрема Росії, самостійна роль Конституційного Суду відносно парламенту розглядається умовно як «репресивна», оскільки під сумнів ставиться вже прийнятий І набувший чинності законодавчий акт. Повноваження Суду забезпечують йому право визнавати закон або Його норму такою, що втратила юридичну силу, оскільки не відповідає вимогам Конституції. Але цілком слушно ставиться запитання: чи наділений Суд повноваженнями, які дозволяють йому впливати на діяльність законодавця, оскільки Конституційний Суд не може бути вищим за парламент10?
На наш погляд, судовий конституційний контроль за своїм характером інцидентний, що означає природу виникнення при цьому правовідносин не за ініціативою Конституційного Суду, а інших суб'єктів права, наділених Конституцією України таким правом ініціювати розгляд Судом питань конституційної юрисдикції. Питання перед Судом може бути ініційовано тільки в конкретному, а не абстрактному плані, і тому закон або окрема норма закону можуть бути розглянуті на предмет їх конституційності тільки за поданням належним суб'єктом права звернення і повинні бути певним чином вмотивовані (підтверджені юридичними аргументами).
Конституція і закони України не передбачають права громадян та їх об'єднань (політичних партій, профспілок, релігійних об'єднань) звертатися до Конституційного Суду України Із скаргами. Ця форма реалізації політичних, економічних, соціальних прав громадян і особливо важливий спосіб їх захисту не знайшли поки що підтримки в політичних колах, а також у законодавця, який схвалив політичну реформу щодо реформування організації державної влади та місцевого самоврядування. Прийнятий 8 грудня 2004 року Закон України «Про внесення змін до Конституції України» обійшов і систему правосуддя, не
-------------------------------------------------------- 22 ---------------------------------------------------------
Можна спостерігати, наприклад, в Російській Федерації тенденцію не тільки повного забезпечення права громадян на звернення до Конституційного Суду із скаргою на неконституційність закону або його окремої норми, але й розширення кола суб'єктів звернення до Конституційного Суду в сфері абстрактного нормоконтролю. Вже у 2003 році Конституційний Суд Російської Федерації надав можливість Генеральному прокурору Російської Федерації звертатися з питання відповідності Конституції Російської Федерації конституціям та статутам суб'єктів Російської Федерації поза зв'язком з їх застосуванням у конкретній справі11. Повноважний представник Президента Російської Федерації у Конституційному Суді Російської Федерації, відомий конституціоналіст, професор М.Мітюков цілком слушно зауважив, що Конституційний Суд Російської Федерації, намагаючись виходити із смислу і духу Конституції, дав досить «сміливу» інтерпретацію конституційним положенням, створивши фактично нову норму, яка розширює повноваження Генерального прокурора12. Чи слід погоджуватися з таким прецедентом? — питання для роздумів.
Ще однією важливою рисою конституційного нормоконтролю є те, що, як вірно відмічає Суддя Конституційного Суду України В. Шаповал, предметом такого контролю може бути конституційність не тільки нормативних, а й індивідуальних правових актів. Це, на його думку, належить до повноважень Конституційного Суду, які властиві саме українському досвіду13. За висновком Судді — вченого-конституціоналіста, сам Конституційний Суд самовизначився в одному із своїх рішень як «орган конституційного контролю». Контроль, який ним здійснюється, за змістом конституційний, а за формою — судовий. При цьому, продовжує далі свої міркування В.Шаповал, ця форма лише у визначеній системі подібна тим, які влас-
------------------------------------------ ---------- 23-----------------------------------------------