Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 6 из 33)
Натомість потрібні додаткові аргументи для обґрунтування позиції професора-конституціоналіста щодо ознак Конституційного Суду і змісту його діяльності, коли він наділяє Суд лише ознаками органу нормоконтролю, але в чому тоді полягає функція конституційного правосуддя? Може, її зовсім не існує, оскільки за, висловом професора В.Шаповала, «у порівнянні з поняттям правосуддя це поняття є статичним через те, що воно не пов'язано безпосередньо з діяльністю відповідних органів»14.
Конституційне правосуддя як новий феномен української держави складає основу діяльності Конституційного Суду, існуючи як правове явище, і за процедурою тільки цей орган судової влади наділений спеціальною компетенцією вирішувати спори, розв'язувати правові конфлікти, визначати правомірність існування закону щодо його подальшого правозастосування відповідно до Конституції України15. Для конституційного правосуддя, як визначено у Законі України «Про Конституційний Суд України», притаманна специфічна конституційна процедура, яка обумовлена встановленою формою участі у розгляді справи учасників провадження — уповноважених від державних органів, акти яких оспорюються в Конституційному Суді України. Обов'язкову участь у конституційному провадженні щодо кожної справи беруть уповноважені особи: Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України та Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України, які є важливими процесуальними фігурами16.
Саме здійснюючи конституційне правосуддя, Суд констатує встановлення певних правовідносин і обставин, які містять державно-правове волевиявлення, а ухваленими рішеннями остаточно розв'язує питання, яке належить до компетенції Конституційного Суду.
-------------------------------------------------------- 24------------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ Отже, за своєю природою конституційна юрисдикція означає, в першу чергу, здійснення конституційного правосуддя, в якому в наступному розгляді спору про право відсутня тотожність, хоча прецедентний характер ухвалених рішень Конституційним Судом України певною мірою визнається як принцип «одного разу вирішена справа».Існування різних підходів і неоднакових науково-практичних поглядів вчених і практиків на конституційно-правову природу юрисдикції Конституційного Суду України — звичайне явище, коли існування такого специфічного інституту судової влади шукає теоретичного обгрунтування і в смислі правотворчості, і в смислі правозастосування. Віддаючи перевагу конституційному правосуддю як визначальній функції Конституційного Суду Російської Федерації, його Голова, професор В.Зорькин запропонував розглядати преиедентний характер рішень Суду при розв'язанні правових колізій, які виникають як факти протиріч між національним законодавством і міжнародним, між галузевим і конституційним. В українській судовій практиці такий ракурс проблеми ще не розглядався. Проте не можна не визнати, що створення прецедентних рішень в ході здійснення конституційного судочинства — один із основних механізмів правової модернізації. На думку професора В.Зорькина, прецеденти в діяльності Конституційного Суду по суті є необхідним регулятором в умовах, коли проводяться радикальні реформи, і таким чином докорінно змінюється законодавство, і в той же час вони забезпечують стабільність права. Розмірковуючи над модернізацією статусу Конституційного Суду Російської Федерації, В.Зорькин приходить до оригінальних новаторських висновків про те, що тим самим завдяки практиці Конституційного Суду право одночасно виконує як функцію стабілізації (консервативну функцію), так і функцію розвитку (динаміки). На думку цього відомого конституціоналіста, практика засвідчила, що створюючи вагомі прецеденти в самих больових місцях реформ, які проводяться, Конституційний Суд спроможний зберегти стабільність в суспільстві і разом з тим не створювати пере-
пони інноваціям17.
-----------------------------------------25--------------------------------------
Частина І Але навряд чи відповідає природі Конституційного Суду України наявність у нього самостійної правотворчої функції, яка, на думку В.Зорькина, обумовлена його прецедентним характером рішень. Вони не відповідають всім вимогам джерел права, навіть тоді, коли розвиток законодавства перебуває у постійному суперечливому розвитку: або відстає від реформ, або випереджає їх, що вимагає динамічного процесу правового регулювання, яке базується на верховенстві Конституції. Особливо це необхідно для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали змогу у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки і бути впевненими у незмінності свого визнаного конституційно-правового статуса, щоб вони наполягали на існуванні дійового судового захисту, а це означає збереження і незмінність набутого громадянами права, особливо у питаннях власності і немайнових прав.Важливо звернути увагу на ще один суттєвий аспект конституційної юрисдикції Суду. Йдеться про те, що рішення Конституційного Суду України поряд з їх прецедентним характером мають часто і преюдиціальну силу для всіх судів. Це пояснюється тим, що норми законів, які визнані Конституційним Судом неконституційними, втрачають юридичну силу, тобто відбувається їх своєрідне правове вилучення, але разом з тим стають недійсними подібні цим нормам Інші правові регулятори, які містяться в нормативно-правових актах державних органів та органів місцевого самоврядування. Це означає, що вони не можуть розглядатися і застосовуватися судами. Особливо це торкається господарського законодавства та багатьох підзаконних актів, які регулюють сферу речових прав юридичних осіб і є не менш актуальними для захисту прав і свобод людини. Разом з тим, це не створює умов переходу рішень Конституційного Суду, які мають прецедентні і преюдиціальні властивості, у безпосередні джерела права, оскільки в державі має існувати і створювати право тільки єдиний законодавчий орган — Верховна Рада України.
Верховенство права має особливий прояв у висновках та рішеннях Конституційного Суду, які пов'язані із тлумаченням Конституції та законів України. В конкретних правовідносинах Судом мають бути знайдені пояснення та інтерпретація
-------------------------------------------------------- 26--------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ змісту норм, положень, термінів, понять, які неоднозначно сприймаються на практиці, і тоді тлумачення може бути спеціальним (за спеціальною процедурою про тлумачення положень Конституції) або казуальним (інцидент/ним), що відображається у справах, які вирішуються Конституційним Судом, в тому числі при здійсненні конституційного нормо-контролю.При цьому, юридична сила рішень та висновків Конституційного Суду перевищує юридичну силу будь-якого закону, і, таким чином, вони набувають практично юридичної сили самої Конституції України, яку не можна застосовувати без врахування правових позицій Конституційного Суду, а тим більше всупереч цим рішенням. Ми цілком поділяємо точку зору видатного українського вченого-конституціоналіста, першого Голови Конституційного Суду України, професора Л. Юзькова, який ще у 90-х роках минулого століття передбачив, що виходячи із тлумачення верховенства Конституції слід ставити питання про доцільність розширення конституційної юрисдикції в Українській правовій державі. Йдеться про те, щоб надати право Конституційному Суду за своєю ініціативою порушувати і вирішувати справи про відповідність (невідповідність) букві і духу Конституції всіх видів законів. А це, на думку професора Л.Юзькова, обумовлює доцільність обґрунтування певних нових моментів у тлумаченні категорії законності в умовах майбутнього існування правової держави18.
Таким чином, судова конституційна юрисдикція, яка застосовується у конкретних справах, може заявляти про свої переваги перед законодавчою владою, оскільки тільки вона визначає конституційність, коли здійснює конституційне правосуддя з позицій верховенства права. В свою чергу, законодавчі акти, маючи відточені формулювання, не мають сили приводити застосування норм до звичайного механічного процесу підведення того чи іншого випадку під ту чи іншу статтю. Натомість, як би досконало не був викладений закон, Конституційний Суд в інцидентному порядку здатний визначити його істинний смисл, що дає можливість загальним судам та іншим суб'єктам права однозначно застосовувати конституційні і законодавчі норми на практиці.
------------------------------------------------ — 27--------------------------------------- —--------------
Частина І Отже, підсумовуючи розгляд змісту категорії «конституційна законність» і «конституційне правосуддя», слід окремо виділити ознаки конституційного контролю, який є однією із головних складових конституційного правосуддя, в процесі якого Конституційний Суд має всі підстави проводити офіційне тлумачення, знаходити відповіді на спірні змістовні запитання, які має вирішувати конституційна юрисдикція.